Країни Америки. МЕРКОСУР, АЛКА, НАФТА

Основні висновки

Країни Америки перебувають на різних етапах економічного розвитку. США — постіндустріальна країна, у якій відбувається інформаційна революція, лідер економічного розвитку світового господарства. Канада — високо розвинена країна, яка разом зі США входить до сімки найрозвиненіших країн світу. Але її економіка досі розвивається екстенсивним шляхом. Решта держав належать до країн, що розвиваються.

Країни Латинської Америки можна поділити на дві групи. Нові індустріальні країни — Бразилія, Мексика, Аргентина, високі темпи економічного розвитку мають Чилі, Уругвай, Венесуела, Колумбія, Перу. Найменш розвиненими серед країн регіону залишаються держави Центральної Америки.

Країнам, що розвиваються, досі притаманні риси, які вказують на їхнє колоніальне минуле: багатоукладність економіки, вузька спеціалізація у промисловості та монокультурність у сільському господарстві, залежність від іноземного капіталу.

Перевірте себе

Виділіть спільні риси у формуванні етносів у країнах Америки.
Який характер має структурна перебудова економіки США?
На прикладі США поясніть, як ви розумієте поняття «інформаційна революція».
Проаналізуйте структуру експорту та імпорту Канади. Чи свідчить вона про високий рівень розвитку економіки? Чому? Свою думку обґрунтуйте.
Які риси визначають стан економічного розвитку країн Латинської Америки? Чому?
Не користуючись атласом, позначте на контурній карті США, Канаду, Мексику, Бразилію, Аргентину.

Вивчивши тему, ви повинні вміти:

називати та показувати на карті:
- країни Америки та їхні столиці;
- мегалополіси та найбільші агломерації;
- найкрупніші промислові центри США, Канади, Бразилії;
характеризувати:
- загальні риси ЕГП США, Канади та країн Латинської Америки;
- особливості формування населення регіону;
- природно-ресурсний потенціал США, Канади та Латинської Америки;
розкривати:
- роль США у політичному та економічному житті світу;
- роль країн Латинської Америки та Канади у світовому господарстві
складати:
- порівняльну характеристику господарства держав регіону.

Поглиблюємо знання

У XXI ст. Латинська Америка увійшла із комплексом старих нерозв'язаних проблем. Про це свідчать темпи росту ВВП у регіоні, які у 2000 р. склали 4% (5,2% у 1994 р., 0,3% у 1999 р.). Лише Мексика та Домініканська Республіка зуміли добитися приросту ВВП у 7%. Є країни з нульовими показниками росту ВВП (Аргентина) або з темпами росту ВВП менше 1% (Ямайка), і навіть з від'ємними показниками (Уругвай). У регіоні зростає бідність, соціальне, майнове та освітнє розмежування населення. Разом з тим початок XXI ст. умовно можна назвати перехідним періодом, коли при загальному у регіоні екстенсивному шляху розвитку економіки з'являються сучасні способи виробництва, збільшилась кількість технопарків, відбувається оновлення фінансової системи. Мікроелектронний та інформаційний переворот зачепив чимало галузей господарства, зросла кількість комп'ютерів, користувачів Інтернету. У першу чергу, це стосується Бразилії та Мексики.

Розуміння неможливості «життя в борг», коли розрахунки за зовнішню заборгованість перекладаються на наступні покоління, призвело до того, що сума зовнішнього боргу Латинської Америки у 2001 р. скоротилася до 725 млрд. дол. у порівнянні з 762 млрд. дол. у 1999 р. Мексика, Бразилія, Венесуела, деякі малі країни Південної та Центральної Америки почали викуповувати свої боргові зобов'язання.

Останнє десятиліття XX ст. характеризувалося намаганнями США створити півпланетарну зону вільної торгівлі у Західній півкулі. У 1994 р. на саміті керівників 34 країн Північної та Південної Америки було розглянуто інтеграційний суперпроект, пов'язаний зі створенням зони вільної торгівлі (АЛКА), яка у випадку її затвердження за своїми показниками, кількістю учасників може стати більшою за ЄС. Виникне єдиний економічний простір площею 42 млн. км кв. з населенням понад 800 млн. осіб і сукупним ВВП у 14 трлн дол. Міністри торгівлі країн Північної та Південної Америки у 2001 р. домовилися, що укладання договору про створення АЛКА між НАФТА та блоком латиноамериканських країн відбудеться 1 січня 2005 р.

Необхідність організації такого спільного економічного простору у Західній півкулі мотивується як геополітичними міркуваннями, пов'язаними з новим балансом сил у світі (посилення конкуренції з боку ЄС та Японії, зміцнення Китаю), так і зацікавленістю США у латиноамериканських ринках: сумарний вивіз товарів зі США у регіон (177 млрд. дол.) перевищив їх експорт у країни АТР та до ЄС.

Участь в АЛКА південні сусіди НАФТА пов'язують із розв'язанням низки конкретних завдань, а саме: отримання безмежного доступу своїх товарів на американський ринок, широке залучення іноземного капіталу тощо. Проте ці країни не без підстав побоюються, що в АЛКА, де командні висоти зосередяться в руках США та Канади, країнам Латинської Америки буде відведено місце постачальника сировини та виробника напівфабрикатів. Тим більше, що у Латинській Америці зміцнюються тенденції розвитку регіональної інтеграції. У 1991 р. був створений МЕРКОСУР — південноамериканський спільний ринок, до якого увійшли Бразилія, Аргентина, Уругвай і Парагвай. Угрупування виявилося настільки динамічним та перспективним, що до нього як асоційовані члени згодом приєдналися Чилі та Болівія. Особливий курс південноамериканського ринку проявляється як у підписанні у 1995 р. угоди про співробітництво між МЕРКОСУР та ЄС, так і в розширенні зв'язків країн регіону з Японією та Китаєм.

Однією з основних проблем, які стоять на шляху створення АЛКА, є подолання бідності та злиднів. Скорочення до 2005 р. числа людей, які живуть в умовах злиднів, — одне із центральних завдань країн Західної півкулі, які намагаються створити єдину зону вільної торгівлі. Чи зможуть вони розв'язати в умовах глобалізації цю складну проблему — від цього залежатиме й доля унікального півпланетарного угрупування і загальний характер подальшого світового розвитку.

Запрошуємо до дискусії

Які чинники сприяли перетворенню США у світового лідера як з розвитку економіки, так і у найвпливовішу країну при вирішенні політичних питань?