Населення
За даними перепису населення 1951 року, на території Бангладеш (тоді провінції Східний Пакистан) проживало 44 957 тис. осіб, а в 1961 році - вже 54 353 тис., тобто темпи щорічного демографічного зростання становили близько 2%.
В наступному десятиріччі вони зросли до 2,7%. Незважаючи на прийняту програму "планування сім'ї" і великі людські втрати внаслідок катастрофічного циклону 1970 року і громадянської війни 1971 року, чисельність населення в 1970-ті роки продовжувала швидко збільшуватися. Згідно з даними переписів 1974 і 1981 років, в країні налічувалося відповідно 76 398 тис. і 89 940 тис. жителів, тобто щорічний приріст населення становив в 2,4%. У 1981-1995 темпи приросту населення знизилися до 1,6% на рік. Середня очікувана тривалість життя в країні 57 років.
Бангладеш належить до числа найбільш густонаселених країн світу (середній показник щільності населення - 873 особи на 1 кв. км). Найбільша щільність в областях Дакка і Чіттагонг (1017 людей на 1 кв. км). У приміських зонах Дакки, Нараянганджа, Чіттагонга і Кхулни цей показник перевищує 1550 людей на 1 кв. км.
Найменша щільність населення в горах (в окрузі Гірський Чіттагонг 78 осіб на 1 кв. км у 1991), а також у прибережних районах округів Кхулна і Патуакхалі (300-350 осіб на 1 кв. км). В округах Дінаджпур на північному заході і Сілхет на північному сході країни в 1991 році налічувалося менш як 400 людей на 1 кв. км.
Сільське господарство
Для бангладеського села характерне натуральне господарство в дрібних селянських подвір"ях. Все більш важливою стає орієнтація на обробіток товарних культур. Головну з них, джут, в 1993-1994 рр. обробляли на площі 0,5 млн. га (в 1985-1986 рр. його посіви досягали 1 млн. га). Культура вирощується переважно в долинах Брахмапутри, Джамуни, Падми і Мегхни, де родючість алювіальних грунтів підтримується щорічними розливами рік. На початку 1990-х років виробництво джуту досягало приблизно 900 тис. т в рік.
Всюди на низовинних рівнинах вирощують рис, але значні надлишки для продажу на внутрішньому ринку є тільки в Силхеті і західних округах. Збори на початку 1990-х років складали в середньому 18,3 млн. т. Урожаї розподіляються по трьох агрокліматичних сезонах, і тому культивується безліч сортів. Аус вирощують переважно для задоволення власних продовольчих потреб, оскільки жнива відбуваються в дощовий сезон і зерно погано зберігається. Аус і джут зростають приблизно в однакових агрокліматичних умовах.
Рис амон (аман) висаджують в поле, як правило розсадою. Прибирають на початку сухого сезону, отримуючи найкраще за якістю зерно, що йде на продаж. Боро, що також висаджується розсадою, приносить більш високий урожай, ніж амон, але його вирощування можливе внаслідок природних обмежень лише на малій площі.
Чай успішно виростає на плантаціях Силхету, його щорічна продукція складає близько 50 тис. т. Серед інших важливих сільськогосподарських культур - цукрова тростина, картопля, пшениця і батат. Для більш інтенсивного використання орних земель (в тому числі і в сухий сезон) і ранньої сівби до основного сезону дощів, широко впроваджується зрошуване землеробство. Полив і рясні опади дозволяють отримувати з ділянки два і навіть три урожаї в рік, перетворюючи тим самим 7,6 млн. га орних угідь в 13,6 млн. га валової посівної площі.
Рибальство
Риба - важливий компонент їжі бенгальців і одна з статей експорту. Найбільш значущі гільза і декілька видів креветок.
Лісове господарство
Головні лісові ресурси країни зосереджені в Гірському Читтагонзі. Найбільш цінним є дерево гарджан - споконвічна для Бангладеш порода червоного дерева, що має високоякісну тверду деревину.
Успішно продовжується закладка плантацій тику. Ліс сплавляється по р. Карнапхулі на лісопереробні підприємства. Бамбук використовується в паперовій промисловості.
Гаї салового дерева з міцною деревиною, що знаходяться у верхів"ї Мадхупур, вирубуються на паливо і для будівельних цілей.
Гірничодобувна промисловість
У великих розмірах ведеться видобуток природного газу, споживаного на електростанціях і заводах мінеральних добрив. Його ресурси в 1994 р. оцінювалися в 600 млрд. куб. м. Головні родовища знаходяться на сході країни - в округах Комілла і Силхет.
У 1997-1998 рр. Бангладеш виявила велику зацікавленість в залученні прямих іноземних інвестицій для розвідки і організації експлуатації нових газоносних басейнів. Почата експлуатація першого нафтового родовища, а також покладів вугілля, щоправда невисокої якості. Його запаси в окрузі Богра оцінюються в 1 млрд. т. У цьому ж округу добують вапняк для потреб цементної промисловості.
У Бангладеш гостро відчувається нестача будівельного каменю і гравію.
Енергетика
Енергетика в Бангладеш розвинена дуже слабо. Потужність електростанцій оцінюється приблизно в 3000 мВт. З них приблизно 10 відсотків доводиться на єдину гідроелектростанцію на р.Карнапхулі, звідки лінія електропередач тягнеться до Читтагонга і далі в Дакку. По мосту через Джамуну протягнуто газопровід і прокладена лінія електропередач в західні області країни. Велика частина електроенергії виробляється на ТЕС, що працюють на природному газі і нафті.
Обробна промисловість
Ця галузь великою мірою залежить від імпортної сировини. Це відноситься до бавовняних фабрик, що виросли в багатьох містах - Дацці, Нараянганджі, Кхулні, Читтагонзі, Куштії і Пабні. У країні є численні джутові, текстильні, швейні і шкіряні підприємства.
У Читтагонзі діють нафтопереробний комбінат і сталеплавильний завод, який випускає круглий прут, м'яку листову сталь, оцинкований лист. У Кхулні і Читтагонзі ведеться будівництво і ремонт суден.
На вітчизняні ресурси спираються лише галузі, пов'язані з переробкою джуту, цукрової тростини і чаю, а також целюлозно-паперова промисловість і заводи мінеральних добрив. Джутові фабрики розташовані поблизу Дакки і в Кхулні, Читтагонзі, Чандпурі і Сираджганджі.
Цукрові заводи розміщені в північних і східних округах країни, а також в районах Маймансингх, Хабігандж і Дацці.
Чайні фабрики знаходяться в округах Силхет і Читтагонг.
Папір виготовляють підприємства в Чандрагхоні і Пабні, твердий картон - в Кхулні. У Силхеті налагоджений випуск паперової маси з бамбуку, тростини і відходів переробки джуту.
Транспорт
Транспортне сполучення в Бангладеш ускладнене природними умовами. Через Ганг, вище Куштії, зведений єдиний міст. По ньому проходить ширококолійна залізниця. У 1998 р. зданий в експлуатацію сумісний залізничний і автомобільний міст через Джамуну.
Мости на Падмі взагалі відсутні. Тому перевезення людей і вантажів через більшість рік здійснюються залізничними поромами.
Додаткові проблеми створює різна ширина залізничної колії. На сході від Джамуни і Падми колишня Ассамо-Бенгальська магістраль та інші мають метрову колію. На заході країни майже всі залізниці ширококолійні; вони забезпечують зв'язок північно-західних районів Бангладеш з Куштією, Джессуром і Кхулною, а також ведуть в Індію. Загальна протяжність залізниць в країні близько 2900 км.
Автодорожний мережа густіша в тих місцевостях, де було легше зводити мости, - передусім в західних округах, на півночі від Дакки і на території між Читтагонгом і Силхетом. В низинах рік рух автомобільного транспорту утрудняється через необхідність часто вдаватися до послуг поромів, до того ж багато доріг в дощовий сезон стають непроїжджими. Протяжність автомобільних доріг в Бангладеш близько 10,5 тис. км.
Першорядне господарське значення мають річкові перевезення.
Між адміністративними центрами ряду округів налагоджене пасажирське авіасполучення. Бангладеська авіакомпанія "Біман", заснована в 1972 р., крім обслуговування внутрішніх ліній забезпечує польоти у держави Азії, Європи, Африки і в США.
У країні діють два морських порти - в Читтагонзі (порт ввезення) і Чарні (порт вивозу).
Зовнішня торгівля
Провідні статті експорту - готовий одяг, джут і вироби з нього, трикотаж і морепродукт, додатковий - шкіра і шкіряні вироби, чай, сантехнічне і кухонне обладнання, електропобутові прилади, комп'ютерне обладнання, засоби зв'язку, парфюмерія, фармацевтичні товари.
Основні імпортери - США, Великобританія, Німеччина, Франція.
У імпорті переважають промислове обладнання і транспортні засоби, продовольство, головним чином рис і пшениця, чорні метали, бавовна і продукти його переробки, нафтопродукти, мінеральні добрива і рослинне масло.
Найбільші постачальники - Індія, Японія, Китай і США.
Частка продовольства у вартісному вираженні складає близько 15 відсотків від всього імпорту.
Визначні місця
В столиці – фортеця Лал-Багх (1678), де знаходиться мавзолей Бібі Парі, понад 700 мечетей, споруда Банкленд Банд.
Корисна інформація для туристів
Туризм слаборозвинений. Для отримання візи (мінімальний термін оформлення якої 15 днів), необхідно подати: по 3 шт. анкет (англійською мовою) і фотографій, оригінал запрошення або факс. Термін дії візи на в'їзд – 90 днів.
Консульський збір – 25 доларів США.
Для проїзду через країну потрібна транзитна віза.
Дітей до 16 років вписують у візу батька (матері). При перетині кордону необхідно пред'явити паспорт з в'їзною візою і заповнений вкладиш, в якому зазначаються: П.І.по-батькові, стать, громадянство, професія, номер паспорта і дата його видачі, номер візи, дата і місце її отримання, адреса в Бангладеш, мета поїздки, пункт вильоту.
З пасажирів, які вилітають міжнародними рейсами, стягується аеропортовий збір у розмірі 300 така, податок на внутрішні польоти - 100 така.
Ввезення іноземної валюти – не більше 5000 доларів США, національної – не більше 100 така. Дозволено вивозити ввезену раніше іноземну валюту, національної – не більше 100 така.
Дозволено безмитно ввозити до 200 шт. сигарет, а також предметів побуту і одягу, призначених виключно для особистого використання.
Радіо-, електротовари обкладаються досить високим митом. Заборонено ввезення наркотиків, зброї, золота в злитках і в пластинах, монет, матеріалів порнографічного характеру.
При вивозі з країни всіх видів побутової техніки необхідно отримувати дозвіл МЗС (відповідні документи готує консульський відділ посольства). Якщо побутова техніка придбана на місцевому ринку, необхідно пред'являти на митниці відповідні чеки і рахунки магазинів.