Основні напрямки охорони земель України

Еколого-економічна криза в Україні охопила практично всі сфери народного господарства і складові елементи навколишнього природного середовища. За оцінками економістів-екологів, щорічні втрати нашої держави від нераціонального використання природних ресурсів і тотального забруднення довкілля досягають 15-20% її національного доходу. Якщо негайно не взятися за радикальну охорону і всебічне екологічне відродження навколишнього природного середовища, насамперед ґрунтів, то будь-які економічні реформи можуть виявитися взагалі зайвими і марними. Держава, яка не розв'язує свої екологічні проблеми, не турбується про екологобезпечне функціонування народногосподарського комплексу, не має майбутнього.

Сьогодні практично всі розуміють катастрофічність екологічної ситуації та подекуди роблять перші кроки у напрямі аграрної та земельної реформи, але негативні тенденції зупинити не вдається. Так, частка пасовищ і сіножатей за останній період суттєво не змінилася і залишається на досить низькому рівні, хоча в багатьох країнах їхня питома вага нерідко досягає 50%. Майже не збільшуються площі полезахисних лісонасаджень, немає помітних зрушень у структурі агроландшафтів. На сьогодні у користуванні перебуває майже 1 млн. га ріллі з крутизною схилу понад 5° та ще 2,1 млн. га ріллі – із схилами від 3 до 5°. Загальна площа сільськогосподарських угідь з крутизною схилів понад 3° становить 4,5 млн. га, у тому числі ріллі – 3 млн. га або відповідно 10,7% і 9,1% всієї площі зазначених видів угідь. Такі угіддя необхідно поступово перепрофілювати, змінивши напрям використання, або консервувати з метою природної реабілітації, переводити в біосферно-охоронні території або включати до природо-заповідного фонду.

Наслідки неефективного землекористування суспільство змушене компенсувати дедалі більшими додатковими затратами матеріально-технічних та трудових ресурсів. Набагато вигідніше спрямувати ці кошти на боротьбу не з наслідками, а з причинами ерозії, деградації і виснаженням ґрунтів, еколого-економічної кризи в сучасному аграрному землекористуванні. Ефективне розв'язання проблеми радикального поліпшення природокористування та охорони земель, в тому числі землекористування та охорони земель, на сьогоднішньому етапі неможливе без виваженої і послідовної політики держави, єдиної науково-обгрунтованої програми у галузі охорони єдиного земельного фонду, дійового контролю за ходом її реалізації і цільовим використанням виділених бюджетних коштів. При цьому держава повинна застосовувати гнучку систему як стимулюючих, так і примусових важелів та інструментів впливу на землевласників і землекористувачів, від яких насамперед і залежить стан нашого національного багатства – земельних ресурсів.

З метою подолання деструктивних явищ і процесів, координації дій у галузі охорони земель фахівцями Державного комітету по земельних ресурсах, наукових установ УААН розроблено Проект Національної програми охорони земель на 1996-2010 pp. Методологічною основою Програми є концепція природоохоронного, ресурсозберігаючого, екологобезпечного та економічно-ефективного використання природно-ресурсного потенціалу земельного фонду – як територіального базису розвитку продуктивних сил і розселення, головного засобу сільськогосподарського виробництва та предмета праці, основи збалансованого функціонування біосфери, фактора соціального благополуччя.

Програма охорони земель передбачає систему міжнародних, державних, регіональних адміністративно-господарських, нормативно-правових, технологічних, суспільно-виховних заходів і дій щодо охорони та раціонального використання земельних ресурсів спрямованих на :

• забезпечення бережного використання землі як територіально-життєвого простору і, в першу чергу, під господарсько-виробничими комплексами та населеними пунктами;
• збереження якісного стану і родючості ґрунтів, розширене відтворення продуктивності земель;
• відновлення та посилення екологічної функції і середовищеформуючої ролі ґрунтового покриву;
• охорону та розвиток рекреаційного і лікувально-оздоровчого потенціалу території;
• посилення інформаційно-просвітницької та еколого-виховної діяльності.

В основу заходів щодо охорони та екологічного захисту земель покладені наступні принципи:

• збереження ґрунтів і посилення їхніх корисних властивостей, максимально можливе запобігання втрат сільськогосподарських земель;
• недопущення забруднення, захаращування, засмічення ґрунтів шкідливими відходами виробництва і споживання, порушення земель та знищення ґрунтового покриву;
• мінімізація промислової, гірничодобувної, сільськогосподарської та інших видів діяльності, яка погіршує стан та екологічну роль земельних ресурсів;
• запобігання і усунення негативного впливу забруднених і порушених земель на навколишнє середовище, природні ресурси, соціальний розвиток суспільства та здоров'я населення;
• збереження цінних природних територій і об'єктів, генофонду рослинного і тваринного світу, в тому числі рідкісних видів тварин і рослин та таких, що перебувають перед загрозою знищення, збільшення площ та поліпшення умов функціонування земель рекреаційного, оздоровчого, природоохоронного та історико-культурного призначення;
• чітке розмежування заходів щодо контролю охорони і використання земельних ресурсів з функціями організації їхнього господарського використання;
• невідворотність відповідальності за невиконання заходів Програми охорони земель і обов'язковість землеохоронної діяльності.

Основні параметри та етапи Національної програми охорони земель України приведено у таблиці 13.3.

Програмою передбачається здійснити екологічну оптимізацію структури агроландшафтів землевпорядкуванням територій на площі 41,8 млн. га, що суттєво посилить саморегуляційні процеси в грунтах з мінімальними затратами енергії і ресурсів, підвищить стійкість агроландшафтів до деструктивних процесів. Частка природних територій у складі агроландшафтів повинна бути доведена до 5% від загальної площі сільськогосподарських угідь. Структурно ці території будуть узгоджені з розміщенням інших відтворювальних елементів ландшафтів природної рослинності, об'єктів природно-заповідного фонду, захисних і охоронних лісонасаджень та ін.

Додатково будуть створені ареали природних територій в агроландшафтах, з'єднані між собою та з існуючими масивами природних кормових угідь, лісів, захисними зонами штучних і природних водойм, територіями і об'єктами природно-заповідного фонду, смугами екологічної безпеки. Розташування ареалів природної деревно-чагарникової та трав'яної рослинності зі сприятливими умовами для флори та фауни здійснюватиметься на вододілах та тальвегах, суфозійних западинах з постійною водною поверхнею.

Буде проведено резервування цінних природних територій і об'єктів з метою збереження генофонду тваринного і рослинного світу, в тому числі місць розташувань рідкісних видів тварин і рослин, та таких, що перебувають під загрозою знищення, поліпшення рекреаційної діяльності та подальшого розвитку системи природно-заповідного фонду. Передбачено додатково до існуючого природно-заповідного фонду виділити 1344,5 тис. га нових ландшафтно-територіальних комплексів і створити відповідний режим їхнього використання. З метою відновлення і посилення середовищеформуючої ролі та естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів передбачається додаткове створення їхніх конструктивних елементів на площі 94,5 тис. га. Загальну площу відносно незмінених природних територій в ландшафтах буде доведено до 17,2 млн. га. Після завершення передбачених Програмою заходів щодо збереження біологічного різноманіття питома вага природних територій буде суттєво збільшена, лісистість території становитиме 18,8%, сільськогосподарська освоєність території зменшиться до 70,3%, а розораність – з 57,5 до 51,2%.

Захист земель від ерозії здійснюватиметься відповідно до цільових програм і планів на основі землевпорядних, містобудівних і інших проектів, що забезпечують підвищення протиерозійної стійкості території. З цією метою на землях сільськогосподарського призначення буде широко впроваджуватися ґрунтозахисна система землеробства з контурно-меліоративною організацією території, що передбачає диференційоване використання земель залежно від рельєфу, грунтово-екологічних умов. Також передбачається впровадження та створення смугастої, мозаїчної структури ландшафтів.

Система ґрунтозахисного обробітку здійснюватиметься диференційовано в залежності від грунтово-кліматичних умов і буде спрямована на мінімізацію заходів обробітку з максимально можливим використанням рослинних решток. В зоні Полісся питома вага ґрунтозахисного обробітку із залишенням на поверхні рослинних решток становитиме 40-50%, в зоні Лісостепу – 60-70%, а в Степу, де має місце одночасна дія вітрової та водної ерозії – 80-90% від загальної площі інтенсивного обробітку земель. На схилових землях з метою зменшення інтенсивності поверхневого стоку води і зниження інтенсивності ерозійних процесів широко застосовуватиметься різноглибинне щілювання.

В умовах інтенсивного прояву водно-ерозійних процесів і дефляції агротехнічні заходи будуть доповнюватися лісо-, лукомеліоративними та гідротехнічними. Наряду із створенням нових будуть реконструйовані існуючі лісорегулюючі насадження на площі 710,7 тис. га, а також проведені лісівничі заходи з догляду за лісомеліоративними насадженнями на площі 268,4 тис. га. Протиерозійні гідротехнічні споруди (земляні вали, водоспрямовуючі, водоскидні та водозатримуючі гідротехнічні споруди), як найбільш капіталоємні, створюватимуться на тих територіях, де агротехнічні та лісомеліоративні заходи не забезпечують підвищення протиерозійної стійкості ландшафтів. Обсяги будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд будуть зменшуватися за умови реалізації передбачених Програмою заходів поліпшення структури земельних угідь, впровадження протиерозійних агротехнічних заходів та консервації еродованих земель.

Програмою передбачається оптимізація структури посівних площ і сівозмін для різних природних зон. Так, в Полісі планується посилення ґрунтозахисної ефективності агрофітоценозів, застосування післяжнивних, поукісних та ущільнених посівів, збільшення питомої ваги багаторічних трав. В Лісостепу передбачається зменшення питомої ваги просапних культур і збільшення площі посівів зернових колосових культур суцільного посіву, багаторічних трав, особливо бобових, та впровадження на схилових землях смугового і контурно-смугового розміщення культур в комплексі з водорегулюючими, лісомеліоративними та гідротехнічними заходами. В зоні Степу планується оптимізувати питому вагу чорного пару, смугового розміщення культур у комплексі з лісомеліоративними та гідротехнічними заходами, спрямованими на максимальне затримання поверхневого стоку.

Програмою передбачено виконання комплексу організаційно-господарських, технічних і технологічних заходів щодо усунення явищ деградації ґрунтового покриву зрошуваних і осушуваних земель, попередження негативного впливу гідротехнічних систем на довкілля. Зокрема, планується здійснити в необхідних обсягах роботи з попередження осолонцювання і засолення зрошуваних земель, їхнього підтоплення, декальціювання, дегуміфікації, опідзолення та підкислення, недопущення переосушення, мінералізації, механічного спрацювання і дефляції осушених земель. Передбачається часткова ренатуралізація осушених болотних утворень, резервування природоохоронних територій, збереження найбільш типових ділянок-еталонів природних екосистем. Площі зрошуваних та осушуваних земель в кожному регіоні будуть доведені до екологічно та економічно обґрунтованих розмірів.

У Програмі заплановано проведення консервації деградованих і малопродуктивних земель, використання яких у сільськогосподарському виробництві екологічно небезпечне і економічно недоцільне, а також ділянок забруднених шкідливими речовинами. Консервація земель здійснюватиметься диференційовано, з урахуванням стану ґрунтів і структури сільськогосподарських угідь. Орні землі та природні кормові угіддя з сильно змитими та частково середньозмитими грунтами на схилах понад 7° і сильнодефльованими ґрунтами, а також з такими, що мають щільність радіоактивного забруднення понад 15 Кі/км кв та характеризуються високими коефіцієнтами переходу радіонуклідів в системі «грунт-рослина» будуть заліснюватися. Орні землі з середньо- та сильнозмитими ґрунтами, що розміщені на схилах понад 7° будуть консервуватися залуженням або залісненням з урахуванням ландшафтних і грунтово-кліматичних умов. З активного господарського обігу буде вилучено 3,7 млн. га сільськогосподарських угідь і проведена їхня консервація на площі 2,4 млн. га, з них 1,8 млн. га – буде залужено, 0,6 млн. га – заліснено. Очікується, що за рахунок консервації та оздоровлення деградованих і небезпечно забруднених земель відбудеться підвищення продуктивності та екологічної стабільності агроландшафтів, поліпшиться еколого-економічна ефективність землеробства, сталість землекористування і умови життя населення.

Враховуючи необхідність удосконалення структури угідь та збагачення ландшафтів природними компонентами, основними напрямками рекультивації порушених земель є лісогосподарський, водогосподарський та рекреаційний. Всього до 2010 року передбачається рекультивувати 146,5 тис. га порушених земель.

У Програмі передбачається здійснення заходів щодо попередженні карстоутворення, захисту карстонебезпечних територій від техногенної активізації небажаних процесів. Такі заходи будуть здійснюватися на основі тампонажу порожнин, дренажу закарстованих ділянок, профілактики просідання підроблюваних територій та захист підроблювальних земель, запобігання явищ зсуву і рекультивації уражених зсувами територій.

Заплановані заходи щодо збереження, охорони та поліпшення функціонування земель великої соціальної та екологічної цінності, а саме: природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення, резервування територій унікальних бальнеологічних, грязевих і пляжних приморських ресурсів, а також територій майбутнього природно-заповідного фонду.

З метою виконання передбачених заходів вкрай необхідно провести законодавче закріплення функціонального розвитку особливо цінних територій в Україні, встановити науково-обгрунтовані пріоритети функціонального використання і збереження біологічного різноманіття, охорони земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, впровадити кадастр цих земель. Реалізація передбачених у Програмі заходів дасть змогу до 2010 року розширити площі земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення з 1,6 до 2,94 млн. га.

Фінансування заходів Національної програми Охорони земель передбачається здійснювати за рахунок коштів власників землі і землекористувачів, бюджетних асигнувань, іноземних інвестицій та залучення інших джерел. З рахунок коштів державного і місцевого бюджетів здійснюватиметься проведення:

• інвентаризація земель, оновлення планово-картографічних матеріалів, створення та ведення національного банку даних про стан земельного фонду;
• ґрунтове обстеження та агрономічну паспортизацію полів;
• хімічну меліорацію ґрунтів;
• капіталомісткі регіональні грунтоохоронні заходи з тривалими термінами окупності (реконструкція агроландшафтів, будівництво протиерозійних гідротехнічних і противозсувних споруд, створення та реконструкція захисних лісових насаджень);
• рекультивація порушених земель збанкрутілих або ліквідованих підприємств, установ і організацій;
• відновлення екологічної цінності земель, що зазнали погіршення як з вини власників землі і землекористувачів;
• економічне стимулювання власників землі і землекористувачів за здійснення заходів з охорони земель;
• наукові дослідження у галузі охорони та раціонального використання земель, ведення державного земельного кадастру і моніторингу земель.

За рахунок коштів власників землі і землекористувачів здійснюватиметься:

• підвищення родючості ґрунтів (придбання та внесення органічних і мінеральних добрив);
• залуження угідь;
• обробіток ґрунту та удосконалення систем землеробства.

Загальна кошторисна вартість робіт з охорони земель та підвищення родючості ґрунтів, що передбачені Програмою, розрахована в цінах 1996 р. становить 10,9 млрд. гривень бюджетних асигнувань. Поетапна реалізація Програми шляхом здійснення комплексу організаційних, еколого-економічних, соціально-правових та інших заходів з урахуванням особливостей реформування земельних відносин дасть змогу зупинити процес деградації ландшафтного і біологічного різноманіття, мінімізувати ерозійні процеси та створити стійку агроекологічну систему нарощування біоресурсного потенціалу земель, підвищити економічну ефективність їхнього використання в 1,6-1,8 рази, зменшити негативний вплив деградації земель на здоров'я населення. Буде значно поліпшено екологічне співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних ресурсів, суттєво зменшено площу еродованих і ерозійно небезпечних земель у господарському обсягу.

Література:

1. Борщевський П.П. та ін. Підвищення ефективності використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону. – К: Наукова думка, 1998. – 240 с.
2. Бриндзя З.Ф. Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів Західного регіону України. – Тернопіль: Збруч, 1996. – 186 с.
3. Горлачук В.В. Еколого-економічні проблеми раціонального землекористування Західної України. – Львів: Вища школа, 1996. – 210 с.
4. Гуцуляк Ю.Г. Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки. – Чернівці: Прут, 2002. – 124 с.
5. Земельний кодекс України. – Львів: Укртехнології, 2001. – 80 с.
6. Закон України «Про охорону земель» // Вісник екологічної адвокатури, № 23, 2003. – С. 32-46.
7. Залуцький І.Р., Гнаткович Д.І. Організація раціонального використання і охорони земель в умовах здійснення земельної реформи. – Львів: Вид-во ЛАДУ, 1999. – 160 с.
8. Леонець В. О. Екологічні наслідки сучасної деградації природних і антропогенних ландшафтів та основні напрямки охорони земель // Землевпорядний вісник, № 3,1998. – С. 26-30.
9. Національна програма охорони земель на 1991-2040 рр. (Проект). – К, 1997. – 130 с.
10. Трегобчук В.М. Охорона земель – складова національної безпеки // Вісник ПАН України, № 3-4, 1997. – С. 3-13.
11. Третяк A.M., Юрченко А.Д., Степанюк В.Р. До питання про державний контроль за використанням і охороною земель // Землевпорядний вісник, № 3, 1998. – С. 38-41.

Питання для самоконтролю:

1. Перечисліть та проаналізуйте основні деградаційні процеси у грунтах України.
2. Яку площу в Україні займають засолені та солонцюваті грунти, грунти з кислою реакцією ґрунтового розчину?
3. Якої шкоди завдала земельному фонду України Чорнобильська катастрофа?
4. Дайте визначення поняття охорона земель.
5. Які заходи передбачає охорона земель?
6. Які нормативи у галузі охорони земель і відтворення родючості грунтів передбачає Земельний кодекс України?
7. Проаналізуйте структуру порушень земельного законодавства України.
8. Перечисліть принципи державної політики у сфері охорони земель.
9. Назвіть органи державної влади на які покладена відповідальність за охорону земель.
10. Назвіть систему заходів у галузі охорони земель.
11. Які дії передбачає економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони земель?
12. Якими методами в Україні здійснюється державний контроль за використанням та охороною земель?
13. Проаналізуйте основні параметри Національної програми охорони земель.
14. На скільки повинна збільшитися площа природно-заповідного фонду України згідно Національної програми охорони земель?
15. Як повинні змінитися показники сільськогосподарської освоєності та розораності території України згідно Національної програми охорони земель?
16. Які площі деградованих і малопродуктивних земель заплановано консервувати згідно Національної програми охорони земель?