Вода як ресурс

§3. Вода як ресурс

Звичною вже стала фраза, що нашу планету правильніше слід було б називати планетою Океан, а не Земля, оскільки саме вода покриває майже 3/4 поверхні Земної кулі. Загальний її об'єм оцінюють в 1,6 млрд км, однак лише 1,2% цієї води знаходиться поза межами Світового океану у вигляді льоду, рік та озер, вологи атмосфери. Наведемо показники, котрі характеризують запаси води на Землі.

Таблиця 5. Вільна вода на Землі та її споживання

Обсяг сучасного водозабору на потреби людства, порівняно з планетними запасами води незначний. Однак реальність така, що в сьогоденному водопостачанні населення та виробництва різні джерела вод беруть участь по-різному. Найбільше навантаження припадає на ріки, озера, водосховища, прісні водойми загалом, а також на прибережні смуги морів та океанів. Тому враховуючи, що названі джерела вод найвразливіші з точки зору відтворюваності, в ряді місць таке навантаження перевищує будь-які допустимі норми. В кінцевому підсумку це перевантаження стосується всієї гідросфери, впливає на стан біосфери загалом.
Коли мова йде про воду, насамперед увага акцентується на питній воді, на її кількості та якості. Незважаючи на загальну достатню величину, запаси її розподілені нерівномірно. Скажімо, лише одне озеро Байкал містить 1,5% світових запасів прісної води, в багатьох же пустелях світу роками, буває, не випадає ні краплини вологи. Тому в цій ситуації нагальною є потреба пошуку та використання підземних вод, а також перерозподіл водних ресурсів. В останньому випадку пропонуються навіть такі фантастичні проекти, як транспортування айсбергів від берегів Антарктиди до арабських країн, чи перекидання сибірських рік в Середню Азію.

Забруднення води. Важлива проблема — якість води. Нині переважна більшість малих та середніх рік в індустріально розвинутих країнах фактично перетворені в каналізаційні канави. Аналогічною може бути доля великих рік Європи (Рейну, Дунаю, Дніпра, Волги та ін.), інших континентів. Ще на початку нашого століття, коли в Рейн потекли скиди промисловості Рурського басейну, один з депутатів рейхстагу гірко іронізував: "Нижче Золінгена Вуппер настільки чорний, що, зануривши в нього націонал-ліберала, ви можете витягнути його назад вже центристом", натякаючи на можливу зміну забарвлення. Наразі безжальне ставлення до водних артерій логічно завершилося цілковитим ігноруванням збереження якості ґрунтових вод взагалі. В результаті ці “легені” землі, ці очищені води почали перетворюватися в акумулятори солей ртуті, миш'яку, сірки, всілякої іншої нечисті, яку з надлишком постачає довкіллю промисловість та комунальні служби.
Ріки ж, як відомо, впадають в моря та океани. Тому на карті світу вже з'явилися і водні об'єкти значної величини, стан яких є катастрофічним. За висновками американських експертів, до таких об'єктів слід передовсім віднести: атол Муруроа, Великі озера, Мексіканську затоку, Бостонську гавань, Нью-Йоркську бухту, бухту Гуанабара (Ріо-де-Жанейро), Ірландське море, Північне море, Балтійське море, Середземне море. Додамо, що, за останніми оцінками цей перелік мають очолити інші водойми — Аральське, Азовське, Чорне та Каспійське моря.
Вчені підрахували, що сукупне людство скинуло у Світовий океан приблизно 20 млрд т сміття, тобто приблизно по 4 т на кожну людину. Тільки, наприклад, три ріки, які впадають в Північне море — Рейн, Маас та Ельба — щорічно виносять в нього 38 тис. т цинку, 13,5 тис. т свинцю, 5,6 тис. т міді, тисячі тонн інших шкідливих сполук та елементів. Навіть на такому, здавалося б, екологічно чистому місці, як Аляска, на 100-кілометровій ділянці берега поблизу Амчитки виявили 24 тис. різних пластмасових виробів. Крім цього, у відкритому океані, коли дослідили невеликий (3-4 км) простір його у північній частині Тихого океану, на борт судна було піднято 6 пластмасових пляшок, 22 пластикових шматків, 12 скляних поплавців, 4 скляні пляшки, мотузку, автомобільну камеру, дошку, щітку, резинову сандалію, банку з-під кави, 3 картонні коробки. Звісно, чи не головний забруднювач океану — нафтовий флот та нафтові бурильні пристрої на континентальному шельфі. Лише під час недавньої, найбільшої в історії танкерного флоту, катастрофи з танкером "Екссон", у відкрите море вилилося близько 240 тис. баррелів нафти.

Риба та морські продукти. Різке погіршення стану водних басейнів, як внутрішніх (озер, рік тощо), так і відкритих, має ще, принаймні, дві групи негативних наслідків. По-перше, відбувається різке збіднення водних екосистем з огляду їхнього якісного та кількісного розмаїття. По-друге, під згубним антропогенним впливом починають формуватися такі компоненти гідроекосистем і такі зв'язки всередині їх, які є прямими ворогами людини.
Світовий вилов риби та рибопродуктів особливих темпів набув зовсім недавно: лише з 1950 по 1970 pp. він зріс з 21 млн т до 66 млн т, сягнувши у 80-х роках приблизно 75 млн т. Спочатку такі темпи створили ілюзію бездонності рибних ресурсів, можливості розв'язати за допомогою ресурсів океану продовольчу проблему загалом. Проте недавно стало зрозуміло, що випереджаючими темпами розвивається штучне рибоводство, а частка споживання морської риби на душу населення щорічно скорочується приблизно на 1%. Про якісний же аспект "дарів моря" уявлення дає таблиця 6 (Л. П. Браун, 1989. С 361).
Загальна ж тенденція, втім, стала — виснаження традиційних та нових місць лову, підрив багатьох популяцій морських видів (зокрема, морських ссавців), знищення деяких з них. Істотне значення має порушення нормального функціонування фітопланктону (передусім через забруднення поверхні), оскільки саме ці мікроскопічні організми є основними постачальниками їжі для водних тварин, а для гідро- та атмосфери — кисню. Втрата таких видів може бути далеко відчутнішою, ніж втрата навіть найцінніших порід риб.

Таблиця 6. Світовий вилов морепродуктів у 1980 р., тис. т

Трансформація гідроекосистем. Поряд із зазначеним, досить відчутними стали інфекційні захворювання риб, злоякісні пухлини, деформування скелету. Та найбільшу загрозу останнім часом вбачають у "червоній смерті".
Наприкінці 80-х років з Данії, Швеції, ФРН, інших північних країн почастішали повідомлення про смерть тюленів. То тут, то там море викидало на берег мертвих тварин. Якщо ж врахувати, що вся популяція тюленів становила лише 5 тис. особин і що за короткий час загинула майже половина представників цього виду, то приводу для міжнародної стурбованості було більше, ніж досить.
Перші спроби з'ясувати причини загибелі тварин зробили вчені ФРН. На їхню думку, тюлені гинуть від запалення легень, що викликається вірусом, подібним до вірусу гепатиту. Подальші пошуки дали змогу відкрити ще одну загрозу водоймам: нею виявився новий фітопланктон, інакше кажучи, мікроскопічні водорості.
Коли в 1962 р. англійські дослідники описали новий вид мікроскопічних водоростей і дали їм гучну назву — Chryzochromulina, широкий загал був байдужий до цієї події. Та про них довелося згадати двома десятиріччями пізніше, під час масового "цвітіння" води в Північному морі. Виявилося, що ця мізерна істота, подвоюючись кожні 20 год. утворює Щільні "килими" товщиною два-три метри; такий килим наступає на чисту воду зі швидкістю до 25 км/год. Втім, цвітіння води буває не тільки "червоне", а й "жовте", "зелене", "буре", інших кольорів, оскільки в дію вступають різні види фітопланктону, наприклад, діатомеї або динофізиси.
Для водоймищ такий наступ водоростей є катастрофічним. Інтенсивно розмножуючись, вони поглинають левову пайку кисню. Коли ж водорості відмирають і опускаються на дно, вони також забирають багато кисню, розкладаючись. Унаслідок цього відбуваються процеси так званої евтрофікації, коли починає нагромаджуватися нерозкладена та немінералізована органіка. Природня евтрофікація триває тисячоліття (формування сапропелю чи торфу), згадувана нами — дні й тижні. Саме тому наслідком лавиноподібного розмноження водоростей є замори риб, інших організмів, руйнування традиційних екосистем в цілому.
Виявляється, що причиною такої "червоної" чи іншої кольорової смерті є непродумане та надмірне використання в сільському господарстві різноманітних добрив. Це призводить до того, що у водойми, серед них і морські, з полів потрапляють тисячі тонн нітратів та фосфатів. Останні є надзвичайно поживними речовинами для фітопланктону. Отже, непродумана діяльність людини в одному місці призводить до негативного ефекту як на цьому місці, так і для біосфери загалом.
Наразі потрібні нагальні заходи, які перешкоджали б забрудненню вод, сприяли охороні площ водопостачання населення, очищенню вже забруднених водойм тощо. Позитивний досвід такого водоспоживання вже є: наприклад, очищення Темзи в Англії чи Великих озер в США. Завдання, що стоїть перед людством, полягає в тому, щоб поширити ці приклади у глобальних масштабах.