Світличний О.О., Чорний С.Г.
Основи ерозієзнавства

Основи ерозієзнавства. Післямова

Розглянуте коло питань у сукупності складає «Основи ерозієзнавства» – молодої наукової дисципліни, що динамічно розвивається і має значний потенціал подальшого розвитку, причому як у дослідженнях водної ерозії як процесу і закономірностей його протікання в різних природно-господарських умовах, так і розробці методів запобігання його негативних наслідків для навколишнього середовища і господарської діяльності, тобто за всіма основними її складовими.

Перспективи подальшого розвитку ерозієзнавства пов'язані із засвоєнням і впровадженням нових ідей, методів і технологій, причому як загальнонаукових, так і таких, що розробляються в межах окремих наукових дисциплін, у першу чергу пов'язаних з ерозієзнавством – грунтознавстві, гідрології, геоморфології, землеробстві, землевпорядкуванні. Найбільш актуальними в наш час уявляються такі напрямки розвитку ерозієзнавства.

По-перше, уже сьогодні накопичені дані і виконані дослідження дозволяють розглядати процес ерозії грунтів не як змив, а як складову єдиного ерозійно-акумулятивного процесу. Складна динаміка наносів у межах схилів і елементарних водозборів значною мірою впливає на оцінку величини ерозії і висуває нові завдання як перед дослідниками процесу ерозії, так і перед розробниками його математичних моделей і методів розрахунку. На зміну емпіричним моделям змиву, або ерозійних втрат грунту, як основи протиерозійного проектування мають прийти динамічні моделі ерозійно-акумулятивного процесу. Наслідком розгляду змиву-акумуляції як єдиного цілого також повинні бути нові підходи до класифікації еродованих грунтів. Варіантів «змито-намитих» грунтів, очевидно, може бути велика кількість, і в кожному випадку спостерігатиметься свій специфічний грунтоутворюючий процес.

По-друге, бурхливий розвиток інформаційних технологій абсолютно змінює можливості математичного моделювання процесу водної ерозії: різко збільшені можливості сучасних ПЕОМ практично повністю знімають обмеження на реалізацію найскладніших аналітичних алгоритмів. Інформаційні технології також відкривають перспективи широкого і швидкого впровадження наукових досліджень у виробництво шляхом автоматизації робочих місць землевпорядників, фермерів, агрономів колективних господарств.

На якісно новий рівень піднімають ерозієзнавство геоінформаційні технології. Вони дозволяють перейти до просторової інтерпретації даних, істотно збільшити адекватність і точність математичних моделей і методик розрахунку та прогнозу. Геоінформаційні технології, в поєднанні з Інтернетом і дистанційним (зокрема, супутниковим) моніторингом земельних ресурсів відкривають небачені перспективи в розв'язанні практичних завдань. У найближчому майбутньому буде можливим практично в реальному часі проводити організацію території, упроваджувати протиерозійну агротехніку, управляти ерозійно-небезпечними територіями і контролювати стан земельних ресурсів великих територій на найдетальнішому рівні.

По-третє, розвиток нових напрямків в ерозієзнавстві пов'язаний із соціально-економічними змінами, що відбуваються нині в суспільстві і сільському господарстві країни. Об'єктивно слід говорити про нинішню і майбутню корінну реконструкцію агроландшафтів, про тенденції зміни співвідношення між природними і антропогенними ландшафтами, про необхідність консервації деградованих і малопродуктивних земель. А тому є необхідним процес тривалої і безперервної адаптації існуючих методик до швидкозмінювалої соціально-економічної ситуації. Це стосується, зокрема, і окремих параметрів моделей ерозії, методик визначення припустимих норм ерозії, процедур оптимізації, які поки що жодним чином не враховують економічних критеріїв господарювання.

По-четверте, швидкі зміни природних чинників, які прямо або опосередковано визначають інтенсивність водно-ерозійного процесу під впливом глобальних кліматичних змін, зокрема збільшення кількості опадів, потребують складання прогнозів майбутніх ерозійних втрат грунту як на різні проміжки часу, так і для різних частин України. При цьому слід враховувати не тільки зростаючий ерозійний потенціал зливових опадів, але й майбутні зміни всередині вегетаційного періоду грунтозахисної ефективності рослинності, вплив більш високої вологості грунту на процес формування стоку і протиерозійну стійкість грунтів. Якщо ж враховувати нинішні прогнози щодо корінних трансформацій під впливом зміни клімату всього спектру оброблюваних в агроландшафтах культур, а також зміни термінів проходження сільськогосподарськими культурами фенологічних фаз свого розвитку, то складання прогнозів майбутньої ерозійної ситуації в країні до 30-х-50-х років XXI століття стає унікальною за складністю науковою проблемою. У той же час розв'язати таке завдання необхідно, оскільки реалізація амбітних планів перетворення країни на «житницю Європи» може бути пов'язана лише з безперервним підвищенням грунтової родючості, а отже, мінімізацією ерозійних втрат грунту.

По-п'яте, тотальна «екологізація» природничих наук як реакція всього суспільства на технократичні стереотипи поведінки виробничників і управлінців дозволяє розглядати ерозієзнавство як одну з головних екологічних складових суміжних наук, зокрема, грунтознавства і гідрології. У той же час, екологічний зміст ерозієзнавства має одержати подальший розвиток. Зокрема, реалізуватися в процесі переходу від простого урахування втрат грунту і оцінки ступеня еродованості на конкретній території до прямих оцінок емісії окремих хімічних елементів і сполук з агроландшафтів. Динаміка стоку хімічних сполук значною мірою відрізнятиметься від динаміки втрат тільки твердої фази грунту, особливо якщо розглядати ці процеси у світлі єдиного процесу «змив – акумуляція». Про втрата хімічних сполук, що містять поживні речовини (частіше за все, азот, фосфор і калій), з грунту в процесі ерозії написано досить багато, проте практично відсутні точні оцінки обсягів і багаторічних динамік повного хімічного складу грунту і розчинів, які стікають з агроландшафтів, що еродуються.

Зазначені напрямки, звичайно, не вичерпують всього переліку перспективних напрямків розвитку ерозієзнавства. Проте на сьогодні вони найбільш актуальні. Деякі з них вже набули певного розвитку, по деяких одержані перші результати, інші чекають своїх розробників, якими, імовірно, будуть і читачі даного підручника. Безперечним є той факт, що без розвитку теоретичного потенціалу ерозієзнавства, його методологічної і технологічної бази неможливе розв'язання проблеми оптимізації використання земельних і водних ресурсів, а в більш широкому розумінні – стійкого (збалансованого) розвитку практично всіх регіонів України.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом
При копіюванні інформації обов'язкові прямі посилання на сторінки сайту.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.