Бершадська Т.
Економічна та соціальна географія світу

Світові природні ресурси. Мінеральні ресурси світу. Природокористування

Географічне середовище

Протягом усієї історії людина взаємодіє з природою. З одного боку, діяльність людей спрямована на пристосування природи для своїх потреб, на використання її багатств. З другого боку — часто шкодить природі, спричиняючи негативні наслідки. Якщо спочатку взаємодія суспільства і природи мала локальні, потім регіональні масштаби, то у XX ст. вона поширилась на всю земну кулю, що пояснюється як швидким зростанням кількості населення, так і розширенням його господарської діяльності.

У результаті тривалої еволюції географічної оболонки Землі під впливом антропогенної дії виникло географічне середовище проживання людського суспільства. Географічним середовищем називається та частина земної природи, яка безпосередньо пов'язана з життям і діяльністю людини, перетворена та окультурена нею. Географічне середовище — це територія для розміщення населення, його проживання, джерело основних ресурсів. Що різноманітніше навколишнє середовище, то, як правило, кращі умови суспільного розвитку.

У наші дні приблизно на 60% площі земної кулі людина змінила природні ландшафти, перетворивши їх в антропогенні. У тому числі 20% цієї площі вона змінила докорінно. Змінену людиною частину географічного середовища називають техносферою — областю технічної діяльності людства. Створюються техногенні ландшафти (міський, промисловий, сільськогосподарський), техногенні форми рельєфу (терикони, насипи, виїмки, кар'єри). Каналами і дамбами змінюється гідрографічна сітка. У техносфері перерозподіляються маси порід верхньої частини земної кори під час видобутку корисних копалин, створюються штучні мінеральні, хімічні елементи. Техносфера випромінює в космос короткі радіохвилі, у мільйони разів інтенсивніші, ніж їхній природний потік.

Розвиток міського ландшафту Лос-Анджелеса
Рис. 11. Розвиток міського ландшафту Лос-Анджелеса (США) від 1922 р. (ліворуч) до 1965 р. (праворуч)

Техносфера за своїм походженням і розвитком істотно відрізняється від інших планетних оболонок. Назва «техносфера» (із грецької «технос» — мистецтво, вміння) підкреслює визначальну роль людини й техніки, вказує на штучний характер цієї сфери.

Природокористування

Активна роль людей щодо навколишнього середовища знаходить своє вираження у природокористуванні як особливій сфері господарської діяльності. Природокористуванням називається сукупність заходів, які здійснює суспільство з метою вивчення, охорони та освоєння й перетворення довкілля. Природокористування буває раціональним і нераціональним.

Раціональне природокористування передбачає гармонійне поєднання економічного та соціального розвитку суспільства з вивченням, охороною, освоєнням і перетворенням природних умов і ресурсів. Воно виходить з того, що суспільство може й повинно керувати своїми взаємовідносинами з природою, ліквідовувати й навіть запобігати небажаним наслідкам антропогенного впливу. Нераціональне природокористування означає одностороннє, споживацьке ставлення до природи, намагання «витиснути» з неї якомога більше природних благ, не турбуючись про її збереження і тим більше покращення.

Проблема природокористування як складова частина глобальної проблеми «людина та природне середовище» є комплексною. Це міжнародна проблема, у розв'язанні якої беруть участь різноманітні галузі науки. Саме з розв'язанням цієї проблеми значною мірою пов’язане перетворення науки у важливу продуктивну силу суспільства.

У кінці XX ст. вчені почали говорити про сталий розвиток людської цивілізації, як про єдино правильний шлях розвитку, якщо вона хоче зберегти себе, тобто про такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Мінеральні ресурси

Із попередніх курсів географії пригадайте, на які види поділяються природні ресурси, охарактеризуйте їх за вичерпністю, за можливістю відновлення.

До мінеральних ресурсів відносять сукупність розвіданих корисних копалин, які вже використовуються або можуть використовуватися в господарській діяльності людини (див. рис. 12). Щорічно з надр Землі добуваються близько 300 млрд т різноманітної мінеральної сировини.

Види мінеральних ресурсів
Рис. 12. Види мінеральних ресурсів

Запаси мінерально-сировинних ресурсів не безмежні і практично не відновлювані. Рівень ресурсозабезпеченості окремих країн і регіонів та й світу в цілому неоднаковий. Ресурсозабезпеченість — це співвідношення між величиною запасів природних ресурсів і розмірами їх використання. її виражають або кількістю років, на яку повинно вистачити якогось певного ресурсу, або його запасами з розрахунку на душу населення. Це поняття є не тільки природним, а в першу чергу соціально-економічним, тому що залежить не тільки від величини запасів, а й від масштабів споживання. У другій половині XX ст. виникла загроза глобального дефіциту деяких природних ресурсів.

Родовища корисних копалин розміщені на земній кулі доволі нерівномірно, що пояснюється особливостями геологічної (тектонічної) будови.

Паливні ресурси завжди мають осадове походження. У світі відомо 3,6 тис. вугільних басейнів. Із загальних запасів 60% припадає на кам'яне і 40% — на буре вугілля. Понад 90% усіх запасів міститься в північній півкулі. На Азію припадає 3/5 світових запасів, на Північну Америку — 1/4. У трьох країнах — Росії, США, КНР зосереджено 80% запасів вугілля. Значні родовища вугілля є в Німеччині, Великобританії, Канаді, ПАР. У світі розвідано понад 600 нафтогазоносних басейнів. У країнах Близького й Середнього Сходу зосереджено більше половини світових розвіданих запасів нафти. Значні запаси є також у Південно-Східній Азії, на півночі Африки та Південної Америки, на шельфі Північного моря та Мексиканської затоки, у Сибіру.

Рудні корисні копалини приурочені до давніх платформ складчастих поясів земної кори й розміщуються також нерівномірно. Найбільшими запасами рудної сировини володіють всього 5 країн (США, Канада, Австралія, Китай, Росія). 30% світових запасів кобальту, близько 90% олова, 75% бокситів, 60% міді розміщуються у країнах, що розвиваються. У розвинутих країнах через тривалу експлуатацію більшість родовищ, які розміщуються у верхніх шарах літосфери, вже вичерпані, тому постійно виникає необхідність збільшувати глибину добування корисних копалин. У країнах, що розвиваються, а також у деяких районах Канади, Австралії, в азіатській частині Росії триває пошук нових родовищ та залучення їх в експлуатацію.

Гірничо-хімічні ресурси також переважно мають осадове походження. Найбільші родовища сірки зосереджені у США, Мексиці, Польщі, Україні та Іраку. Неабияке значення має також сировина для виробництва мінеральних добрив. Значними запасами калійних солей володіють США, Канада, Німеччина, Росія, Білорусь. А основні родовища фосфоритів містяться на півночі Африки (особливо виділяються Марокко та Західна Сахара), у США, на Аравійському півострові.

Найпоширенішими мінеральними ресурсами є будівельні матеріали, які трапляються практично повсюдно.

З усього обсягу мінеральних ресурсів, що їх використовує світове співтовариство, лише 3-5% перетворюється на кінцевий продукт, а решта — різноманітні відходи. Саме тому людство повинно перейти на енерго- та ресурсозберігаючі технології, впроваджувати оборотне (повторне) використання ресурсів, що має місце в економічно розвинутих країнах, а особливо в Японії.

Запитання і завдання

  1. Що ви розумієте під поняттям «географічне середовище»?
  2. У чому полягає взаємодія «людина — природа»?
  3. Яка відмінність між раціональний і нераціональним природокористуванням?
  4. За картою атласу визначте найкрупніші басейни паливних, рудних ресурсів та країни, в яких вони розміщені.
  5. Де на земній кулі є найкращі умови для використання альтернативних енергоресурсів:
    1. енергії вітру;
    2. геотермальних ресурсів;
    3. енергії припливів і відпливів?

Це цікаво

Запаси нафти в океані у 2-4 рази більші, ніж на суходолі. Вважається, що близько 30% шельфу перспективні для пошуків нафти і газу. За прогнозами, у XXI ст. близько 50% нафти добуватиметься із дна моря.

Австралія дає майже половину світового видобутку бокситів. Ще 1/3 видобутку припадає на Гвінею, Ямайку та Бразилію.

Наприкінці XIX ст. на о. Науру в Океанії було відкрите величезне родовище фосфоритів, товстим шаром яких (до 10 м) вкрита майже вся територія острова.

На кожного жителя Землі припадає в середньому 0,28 га оброблюваних земель (у густозаселеній частині Азії — лише 0,15 га). Іншими словами, в Азії 1 га годує 7 осіб, в Європі — 4, у Південній Америці — 2, у Північній Америці — 1,5 особи.

У країнах Європи верхні шари покладів вугілля вже вироблені, а добувати вугілля із глибини понад 1000 м є нерентабельним. Так, видобуток 1 т антрациту у Німеччині утричі дорожчий, ніж його імпорт з ПАР, включаючи витрати на перевезення.