Лісові ресурси світу. Рекреаційні ресурси і туризм

Лісові ресурси

Ліси займають понад 30% суходолу. При цьому найбільші площі лісів збереглися в Азії, найменші — в Австралії. За лісистістю території (співвідношенням площі лісів до загальної площі) перше місце займає Південна Америка (див. табл. 8). Значні запаси деревини є в Азії, Південній та Північній Америці. Росія, Канада, Бразилія, США володіють найбільшими запасами деревини серед країн світу.

Ліси на земній кулі зосереджені у двох поясах: північний лісовий пояс і південний. Особливістю північного поясу є різке переважання хвойних дерев, у той час як південного — листяних.

Між цими поясами розміщуються країни, що є найбіднішими на лісові ресурси: Саудівська Аравія, країни Північної Африки, Перської затоки та ін. У деяких з цих країн лісистість становить усього 0-5%.

За останні 200 років площа лісів зменшилася більш ніж удвічі. Щорічно у світі ліси знищуються на площі 125 тис. км кв., що дорівнює території таких країн, як Австрія та Швейцарія разом узяті. Головні причини знищення лісів — розширення сільськогосподарських угідь та вирубка лісів з метою використання деревини, будівництво ліній зв'язку й транспорту.

Рис. 15. Тропічні ліси у Центральній Америці

Рекреаційні ресурси

Рекреаційні ресурси (від лат. recreatio — відновлення) — це географічні об'єкти та явища природи, які можна використовувати з метою відпочинку, туризму та лікування. Цей вид ресурсів вивчають порівняно нещодавно, оскільки вони активно почали використовуватися людством через поступовий відрив людини від природи під впливом урбанізації та науково-технічного прогресу. Рекреаційні ресурси складаються з двох великих груп:

• природно-рекреаційні ресурси (морські узбережжя, береги річок та озер, гори, ліси, мінеральні джерела, лікувальні грязі тощо) і
• культурно-історичні пам'ятки.

Найбільше приваблюють відпочиваючих і туристів ті райони, які багаті на рекреаційні ресурси обох груп.

Використання рекреаційних ресурсів залежить від розвитку транспорту та сфери послуг. Для деяких країн (Іспанія, Швейцарія, Єгипет, Греція, Канарські о-ви, Мальдіви) використання рекреаційних ресурсів відіграє важливу роль в економічному розвитку. Країни Європи мають унікальне поєднання природно-рекреаційних та культурно-історичних ресурсів. Тут щорічно відпочивають мільйони туристів. У першу чергу це стосується Іспанії, Італії, Франції, Німеччини, Великобританії, Греції, Чехії, Австрії, Швейцарії, Словенії. В Америці приваблюють туристів острови Карибського моря, Мексика, Гавайські острови, Флорида, Каліфорнія. Значні рекреаційні ресурси є в Азії (Індія, Шрі-Ланка, Гімалаї, Китай, Японія тощо), але політична нестабільність у багатьох регіонах цієї частини світу заважає їх використанню. Великі можливості в розвитку пізнавального та спортивного туризму мають країни тропічної Африки, але використовуються вони не повністю через низький економічний розвиток (у першу чергу через недостатньо розвинутий транспорт і сферу послуг).

Швидкими темпами розвивається водний туризм. Простори океанів та численні моря створюють чудові умови для круїзних маршрутів, під час яких туристи можуть ознайомитися з багатьма пам'ятками природи, культури, архітектури та відпочити від сучасного темпу життя.

У XX ст. у світі виникли центри ігрового бізнесу, які приваблюють значну кількість людей (Лас-Вегас, Монте-Карло).

Швидкий розвиток транспорту спричинив до появи нових рекреаційних районів світу — Австралія, Нова Зеландія та острови Океанії.

Запитання і завдання

1. Які екологічні наслідки виникають за нераціонального використання земельних ресурсів?
2. Які шляхи запобігання водному голоду ви можете запропонувати?
3. Чому шельфова зона Світового океану найбільше використовується людиною? Які ресурси Світового океану ще не використовуються в господарській діяльності людини? Чому?
4. Які наслідки для розвитку життя на Землі матиме різке скорочення площі лісів?
5. Чи існує взаємозв'язок між: розвитком туризму та станом навколишнього середовища?
6. Які рекреаційні можливості територій, де ви живете? Що заважає їх використанню на належному рівні?

Це цікаво

На початку 60-х років XX ст. французький гідрогеолог Р. Фюран, займаючись проблемою водопостачання приморських посушливих районів, дійшов такого висновку: «Нам залишається тільки пити морську воду». Відтоді отримання води на опріснювальних установках збільшилося у 100 разів.

Деякі країни, наприклад, Кувейт, використовують головним чином опріснену морську воду.

Італію не вважають країною пустель, але там створено національний комітет боротьби з пустелями, бо неродючі ґрунти швидко поширюються на півночі країни. «Якщо не вживати серйозних заходів для зменшення викидів газів, які викликають парниковий ефект, та не припинити використання шкідливих сільськогосподарських методів, — інформує газета «Сташна», — то всього через кілька десятиріч 27% території Італії перетвориться у випалену землю». Небезпечні зони опустелювання з'явилися навіть у північних областях, які завжди відрізнялися родючістю ґрунтів.

Найгостріше проблема чистої питної води постає у тропічних країнах. Не менше 50 млн. африканців користуються для пиття водою, яка за медико-санітарними нормами не вважається питною. Не випадково більше 80% захворювань в Африці пов'язані з низькою якістю води, поганими санітарно-гігієнічними умовами та відсутністю каналізації.

Марикультура — складова частина аквакультури — має давні традиції. В Японії за 200 років до н.е. вже вирощували устриць. Сьогодні устричні плантації та ферми мають десятки країн: Японія, Китай, США, Нідерланди, Франція, Австралія тощо. Розведення мідій широко практикується на середземноморському узбережжі Європи, біля берегів Північної Ірландії і Західної Шотландії, Нідерландів, Флориди. У ряді країн ведуться роботи щодо розведення морських гребінців та перлинниць.