ЦЕНТРАЛЬНА АНГЛІЯ (чотири стандартні райони — Західний Мідленд, Східний Мідленд, Ланкашир і Чешир, Йоркшир і Хемберсайд) являє собою скупчення найстаріших у світі вузлів великої фабрично-заводської промисловості, розташованих біля вугільних басейнів. Вона густо заселена, має значний промисловий та сільськогосподарський потенціал і продовжує залишатися найважливішою частиною країни. Але в цілому її структура менш сучасна, ніж Південної Англії, темпи розвитку нижчі. У Центральній Англії, на відміну від Південної, немає єдиної домінанти. Чотири її складові частини історично своєрідні і приблизно однакові за своїм значенням.
Західний Мідленд — колишня «Чорна країна» (з часів промислового перевороту сажа багаторічним шаром укривала стіни будівель) залишається районом автомобілебудування, виготовлення промислового обладнання і приладів. Тут багато міст, кожне з них зі своїми традиційними виробами, історія яких сягає вглиб промислової революції.
Бірмінгем (2,6 млн жителів) — друге за значенням місто після Лондона. В XIX ст. це був найбільший індустріальний центр країни. Головна його сучасна спеціалізація — металообробка і машинобудування, включаючи виробництво комп'ютерів, електроприладів і Дроту, автомобілів, інструментів. Перевагою Бірмінгема є центральне положення на території Англії, а звідси масштабні торгово-розподільчі функції й ділові послуги. Місто має давні культурні традиції.
Серед інших міст варто виділити Сток-он-Трент і Ковентрі. Сток-он-Трент — центр «гончарної округи», відомої фарфоро-фаянсовими виробами. Ковентрі — важливий машинобудівний центр. В 1940-1941 рр. він був майже повністю зруйнований німецькою авіацією і потім відбудований за єдиним планом. На південь від нього знаходиться батьківщина Шекспіра — Стратфорд-он-Ейвон, де є музей, меморіальний театр і відбуваються щорічні шекспірівські фестивалі.
Східний Мідленд називають «Англією в мініатюрі». Для нього характерне різноманіття виробництв. Традиційними залишаються виготовлення трикотажу, мережив і наймасовіше в Європі пошиття готового одягу. Місто Дербі відоме своїм машинобудуванням, у тому числі виготовленням авіаційних і ракетних двигунів. Район зосереджує також продуктивні вугільні кар'єри, добування залізної руди і значну частину найбагатших сільськогосподарських земель.
Ланкашир і Чешир з конурбаціями Манчестера і Ліверпуля є батьківщиною промислового перевороту. Тут розпочалася епоха індустріального розвитку людства. Текстильна (бавовняна) промисловість району в свій час була найбільшою в світі. Ланкашир і Манчестер стали загальними назвами великих текстильних районів і міст світу. Нині вони втратили свою винятковість, а виробництво тканин занепало. Проте район у цілому і кожна його конурбація зокрема продовжують виконувати важливі господарські функції. Місце текстильної промисловості зайняли автомобілебудування, виробництво енергетичного і атомного обладнання, комп'ютерів і точних інструментів. За обсягами нафтопереробки, хімічної, поліграфічної і харчової промисловості район поступається лише Південній Англії.
Манчестер (2,5 млн жителів) знаходиться за 56 км від Ірландського моря. Канал з'єднав його з річкою Мерсей і перетворив на внутрішній морський порт. Зараз це один з головних торгових і фінансових центрів Великобританії з дуже значною і різноманітною промисловістю.
Ліверпуль (1,5 млн жителів) — порт у гирлі річки Мерсей. У XVII—XIX ст. він уславився работоргівлею, що тривала з 1701 по 1830 р., нагромадженням капіталів, ввозом сировини і вивозом готових виробів. Тут уперше в країні були побудовані штучні доки і прокладені регулярні пароплавні лінії в Новий Світ, Азію і Африку. Нині зі старих галузей його промисловості найзначнішими є борошномельна і цукрова, а з нових — автомобілебудування.
Йоркшир і Хемберсайд відокремлені з заходу від Ланкашира і Чешира Пеннінськими горами. Це традиційний район вовняної промисловості з центрами Лідс і Брадфорд (1,7 млн жителів). Зараз його обличчя визначають добування вугілля, металургія, машинобудування і нафтохімія. Тут виплавляється 1/3 чорних металів країни. Шеффілд (1,3 млн жителів) набув слави як центр електрометалургії, високоякісних спеціальних сталей, виробництва різальних інструментів і озброєння. Маленьке місто Йорк, яке було у свій час північною столицею римлян, столицею англосаксонських і датських королівств, тепер є відомим історичним і туристським центром. Важлива роль району в сільському господарстві і рибальстві.
У ПІВНІЧНІЙ АНГЛІЇ, на відміну від Південної і Центральної, переважають уже не рівнини, а узгір'я. її невелика східна прибережна частина перетворилася на один із економічних островів з центром Ньюкасл-апон-Тайн (1,1 млн жителів). Природною основою його став так званий «Великий вугільний північний басейн».
У світовому індустріальному розвитку Північна Англія відома як батьківщина вугільної промисловості, залізниць, металевих суден, першого в світі вугільно-металургійного району з важким металомістким машинобудуванням. У першій половині XX ст. тут спускали на воду 2/5 британських кораблів (суховантажних, танкерів), виготовляли суднові машини, енергосилове обладнання, турбіни, устаткування для шахт, металургійних і хімічних заводів. У другій половині сторіччя район не витримав конкуренції країн з дешевою робочою силою та новітньою технологією і його промисловість занепала.
Перші вугільні шахти, залізниці й паровози, судноверфі зберігаються як музеї і приваблюють багато туристів. Залишилось тільки виготовлення найбільш складного суднового, енергетичного і промислового обладнання, що потребує дуже кваліфікованої робочої сили і певних традицій. Новим у Північній Англії є комплекс нафтохімії в гирлі річки Тіс із центром Біллінґем, який вважається найбільшим у Європі. Нафту він отримує підводним трубопроводом з центральних родовищ Північного моря.
Уельс, Шотландія і Ольстер відрізняються від Англії як за своїм природним середовищем, так і за історичними і етнічними особливостями.
Переважна частина УЕЛЬСУ — плоскогір'я. Найважливішими природними ресурсами є вугілля, вологий теплий клімат і пасовища для великої рогатої худоби та овець. У політичному та економічному відношеннях Уельс повністю інтегрований з Англією. Колись усесвітньо відома вугільна промисловість нині перебуває в стані гострої кризи. Але реконструйовані металургійні комбінати виплавляють до 1/3 чорних металів (друге місце після Йоркширу і Хемберсайду). Головне місто Кардіфф — важливий культурний центр. На початку XX ст. це був найбільший експортер вугілля на світовий ринок.
На ШОТЛАНДІЮ припадає 1/3 площі і менш як 1/10 населення Великобританії. Це гірська, прохолодна і волога територія. До унії з Англією в 1707 р. вона була окремим королівством. Населення і життя зосереджені у вузькій Середньошотландській низовині, протяжність якої лише 50 км. Сільське господарство Шотландії представлене молочним тваринництвом на низовині й вівчарством у горах.
Головним центром є Ґлазґо (1,8 млн жителів). Його промисловість (вугільна, металургійна, суднобудівна) перебуває в занепаді. Знамениті верфі Клайдсайда, на яких колись були побудовані найвідоміші англійські судна, припинили своє існування. Нові галузі не компенсують утрачені робочі місця.
Единбург — старовинна столиця шотландських королів — розвивається більше як культурне місто. Після Лондона це другий фінансовий і поліграфічний центр та центр різноманітних послуг. У 1768 р. тут уперше була видана «Британська енциклопедія». У місті багато музеїв та інших культурних закладів, які приваблюють туристів. Единбург — побратим Києва. Організаційним центром нафтогазової промисловості Північного моря стало місто Абердін. Шотландія, як і раніше, знаменита своїми чудовими вовняними тканинами і виробами з них, а також шотландським віскі.
ОЛЬСТЕР — найменший за площею і населенням район країни. Політичний конфлікт у ньому, що триває з 1968 р., викликаний не стільки етнічними і релігійними розбіжностями, скільки економічними причинами. Доходи тут становлять лише 3/4 англійських.
Структура промисловості застаріла і представлена головним чином суднобудуванням і виробництвом тканин. Сільське господарство базується на травах, картоплі і великій рогатій худобі. Головне місто — Белфаст.