Енергетика Великобританії
Великобританія є великим споживачем і значним виробником енергоресурсів. Серед головних економічно розвинених країн вона — єдиний чистий експортер енергії. У XIX і першій половині XX ст. на експорт ішло вугілля, зараз — нафта і нафтопродукти. У структурі енергобалансу Великобританії майже рівні частки вугілля, нафти і природного газу.
Кам'яне вугілля як комерційне паливо Великобританія почала використовувати першою в світі — понад 300 років тому. Пік видобутку припав на 1913 р. — 290 млн т. Тепер видобувають 90 млн т на рік, і все ж країна залишається найбільшим виробником вугілля в Західній Європі й за цим показником входить до першої десятки країн світу. Понад 2/3 видобутку дають родовища Центральної Англії на схід від Пеннінських гір, у басейні річки Трент. Домінують відкриті розробки.
Нафту видобувають у чотирьох групах родовищ Північного моря. У північній частині підводними нафтопроводами вона подається на Шотландські та Оркнейські острови, а звідти танкерами в Південну Англію чи на експорт. Центральні родовища зв'язані підводними нафтопроводами безпосередньо з портами Шотландії і Північної Англії. Щодо нафтопереробних заводів, то більшість їх розташовані в портових містах Південної Англії і на західному узбережжі, бо будувались вони ще з розрахунку на імпортну нафту, а також з урахуванням ринків збуту і можливостей створення глибоководних терміналів. Природний газ передається з північних морських родовищ підводними трубопроводами в Шотландію, а з південних — у Східну Англію і звідси надходить у загальну систему газопроводів країни. Великобританія — одна з провідних нафто- і газовидобувних країн. Видобувають 90 млн т нафти і 50 млрд м куб газу на рік.
Виробництво електроенергії (320 млрд кВт • год) на 4/5 забезпечується ТЕС, які працюють на вугіллі, і на 1/5 — АЕС.
Роль маленьких гідроелектростанцій, що побудовані в горах Шотландії, незначна. Великобританія першою розпочала широко розвивати атомну енергетику. АЕС розташовані на узбережжях, переважно в Південній Англії, де немає свого вугілля. Об'єднана електроенергетична система Великобританії зв'язана через Ла-Манш із континентальною Європою.
Обробна промисловість
Великобританія є найстарішою промисловою країною світу. Всі стадії промислового розвитку вона пройшла самостійно. Звідси широка диверсифікація виробництва, надзвичайно високі кваліфікація робітників і якість продукції.
На відміну від Німеччини і Японії, в яких зміни у структурі промисловості стимулювалися воєнними поразками, у Великобританії цей процес відбувався за звичайних умов і дуже повільно. Вступ до ЄС вимагав більш рішучих дій. Як результат, у 70-х роках, значною мірою під тиском уряду, в промисловості країни було скорочено 2 млн робочих місць. Цей процес дістав назву «деіндустріалізації», та суть його полягала не в знищенні промисловості взагалі, а в зміні її структури. Скорочувались традиційні, старі виробництва (трудо-, енерго- і матеріалоємні, а також ті, що забруднюють середовище). До них, крім видобування вугілля, належали металургія, виготовлення традиційного обладнання, суднобудування, текстильна і взуттєва галузі тощо. Ліквідовувались нерентабельні і неконкурентоспроможні підприємства. Одночасно розширювались або створювались вперше нові, наукомісткі виробництва. Зараз за часткою високотехнологічних виробництв Великобританія поступається тільки США.
У країні розвиваються всі галузі сучасної промисловості. Виготовляють продовольство і напої, високоякісні тканини і одяг, папір, кераміку, фарфор, портланд-цемент (англійський винахід), гумові товари (Великобританія є найстарішим їх виробником). За щорічною виплавкою сталі (16 млн т) і алюмінію (430 тис. т) Великобританія входить до першої десятки країн світу. Вона є одним з найбільших у світі центрів видавничої діяльності та поліграфічної промисловості. Тут друкують паперові гроші й поштові марки для інших країн. Книжки з усіх галузей знання англійською мовою розходяться по всіх країнах світу.
Головна галузь обробної промисловості — машинобудування (понад 2/5 зайнятих). Випускають легкові й вантажні автомобілі, автобуси (1,5 млн штук щороку). Як і раніше, розвинені важке, гірниче і сільськогосподарське машинобудування. Виробляють трактори, крани, землерийну техніку, дорожні грейдери, комбайни і бурильне устаткування. Важливе місце посідає виготовлення сучасної побутової техніки.
Одночасно на перший план все більше виступають новітні наукоємні (високотехнологічні) галузі. «Бритіш Ероспейс» із її широкою спеціалізацією є найбільшою аерокосмічною корпорацією в Західній Європі. Корпорація «Роллс-Ройс» тепер відома не стільки люксовими автомобілями, скільки найпотужнішими авіаційними і ракетними двигунами. У Великобританії виготовляють штучні супутники Землі та найновіші системи озброєння. Все більша частка виробів припадає на різноманітну електроніку. Виготовляють обладнання для кабельного телебачення, для обробки інформації, волоконно-оптичні комунікаційні системи, радари, підводні телефонні кабелі тощо.
Поряд з аерокосмічною та електронною галузями на перший план вийшла хімічна промисловість, у тому числі фармацевтика. Виготовляють промислові хімікати, синтетичні волокна, пластмаси, добрива і пестициди, фарби, фармацевтичні і косметичні товари.
Великобританія першою увійшла в історію як країна-імпортер сировини і експортер готових виробів. Через бідність на власну сировинну базу імпорт сировини й досі відіграє суттєву роль. Але тепер готові промислові вироби становлять 3/4 як в експорті, так і в імпорті. Найсильнішими на світовому ринку є позиції Великобританії в наукоємних галузях: аерокосмічне обладнання, електроніка, наукове і медичне обладнання, фармацевтика. Експортується в значній кількості продукція важкого машинобудування і металургії. В імпорті, крім промислової сировини, машин і устаткування, істотну роль відіграють товари легкої і харчової промисловості, лісоматеріали і папір.
Обробна промисловість розповсюджена по всій країні, і її розташування збігається з розміщенням населення. Понад 4/5 виробництва припадає на Центральну і Південну Англію. Особливо виділяється смуга довжиною 350 км від Ліверпуля на півночі до Лондона на півдні. В ЄС цей промисловий пояс має своє продовження через Бельгію і Нідерланди аж до Центральної Італії. Локальне значення у Великобританії мають так звані «економічні острови», в утворенні яких вирішальну роль відіграли поклади вугілля. Усі вони розташо¬вані на морському узбережжі. Це Кардіфф і Суонсі в Уельсі, Ґлазґо в Шотландії, Ньюкасл і Мідлсбро у Північній Англії.
Із сучасних тенденцій важливе значення мають переміщення промисловості із внутрішніх зон центральних міст на периферію конурбацій або навіть у сільські графства і так званий «дрейф на південь», у Південну Англію. Характерним є поява численних промислових «парків», у яких поєднуються науково-дослідні лабораторії і наукоємна промисловість. Найбільше їх навколо Лондона, а також уздовж дороги М-4 від Лондона до Брістоля і дороги М-11 від Лондона до Кембриджа. Новими осередками виробництва електронних компонентів є «Силіконові болота» (фени) у Східній Англії і «Силіконова долина» (глен) у Шотландії. Серед найбільших центрів аерокосмічної промисловості — Лондон, Брістоль і Дербі, автомобільної — Лутон, Бірмінгем, Ковентрі, Оксфорд, Лейпанд.