Країни Східної та Південної Азії
Основні висновки
Країни Східної та Південної Азії перебувають на різних стадіях розвитку. Японія — постіндустріальна країна, один з лідерів світової економіки. Китай, КНДР, Ізраїль і Туреччина — індустріально-аграрні країни, решта — аграрно-індустріальні та аграрні країни.
Серед країн, що розвиваються, найбільш швидкими темпами наприкінці XX ст. розвивалися НІК Східної Азії та держави-члени АСЕАН та Південно-Східної Азії. Посилення ролі КНР та НІК Східної Азії породила на Заході формулу про XXI ст. як «століття Азії». Це спонукало перейти від традиційної схеми основних центрів сили: США — Західна Європа — Японія до нової: США — Західна Європа — АТР.
За критеріями ООН, до найбідніших країн світу належать: Камбоджа, Лаос, М'янма, Непал, Бутан, Бангладеш, Афганістан, Ємен.
В усіх країнах, що розвиваються, досі відчувається вплив колоніального минулого, що визначає їхню участь у міжнародному поділі праці. Усі вони є постачальниками на світовий ринок 1-2-х видів продукції сільського господарства та гірничодобувної промисловості.
Перевірте себе
- Які напрями розвитку економіки Східної та Південно-Східної Азії є спільними у перетворенні їх із країн, що розвиваються, у нові індустріальні країни?
- Порівняйте Китай та Японію за рівнем забезпеченості природними ресурсами. Зробіть висновки та обґрунтуйте свою думку.
- Що дозволяє Японії тривалий час залишатися світовим лідером у розвитку машинобудування?
- Які проблеми виникають у країнах Південної Азії через високий природний приріст населення?
- У чому проявляється вплив колоніального минулого у країнах регіону? Свою думку обґрунтуйте.
- Які зміни відбулися у структурі економіки нафтодобувних країн Південно-Західної Азії?
- Чому саме країни Південно-Західної Азії є найбільшими імпортерами зброї?
Вивчивши тему, ви повинні вміти:
- називати та показувати на карті:
- регіони Східної та Південної Азії;
- країни регіону та їхні столиці;
- найкрупніші промислові центри Китаю, Японії, Індії, Туреччини;
- мегалополіси та найбільші агломерації;
- «гарячі точки» у регіонах;
- описувати:
- загальні риси ЕГП країн регіону;
- характеризувати:
- особливості розміщення та формування населення країн регіонів;
- урбанізаційні процеси;
- особливості демографічної політики у регіонах;
- роль історико-географічних регіонів у світовій економіці;
- темпи розвитку країн Східної та Південної Азії;
- шляхи розв'язання військових конфліктів на основі аналізу матеріалів періодичних видань, теле- та радіопередач;
- визначати:
- особливості галузевої структури та територіальної організації господарства у країнах «азіатських тиграх» та НІК Південної та Південно-східної Азії;
- складати:
- порівняльну характеристику галузевої структури і спеціалізації промисловості країн регіону.
Поглиблюємо знання
У другій половині XX ст. утворилися три центри світового господарства — Північна Америка, Західна Європа та Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР). В останньому все активнішу роль відіграють країни Східної та Південно-Східної Азії.
У 80-90 роки XX ст. у Східній та Південно-Східній Азії відбувалося інтенсивне розширення внутрішньо регіональних зв'язків, частка торгівлі між країнами регіону збільшилася за 1970-2000 рр. із 32% де 50% і продовжує збільшуватися. Необхідність у координації економічної політики держав регіону стала особливо помітною після фінансової кризи 1997-1998 рр. До зближення позицій всіх східноазіатських країн відштовхувала також і необхідність узгоджених дій на міжнародних економічних форумах. У цих умовах сама ідея формування економічного співтовариства країн Східної та Південно-Східної Азії одержала широку підтримку. Із другої половини 90-х років XX ст. регулярні контакти між східноазіатськими країнами проводилися у рамках діалогу :«АСЕАН + три», коли партнерами 10-ти південно-східних країн виступали одночасно Японія, КНР та Республіка Корея. Перспективи формування економічного співтовариства з країнами Південно-Східної Азії ще тільки обговорюються Японією, КНР і Південною Кореєю, але Китай та країни-члени АСЕАН вже уклали угоду про створення до 2010 р. зони вільної торгівлі. Проте ефективно регулювати на регіональному рівні фінансові, товарні, інвестиційні потоки без участі Японії та Південної Кореї навряд чи можливе. А це означає, що, не зважаючи на вже існуючі тертя та конфлікти, курс на поглиблення інтеграції у Східній та Південно-Східній Азії, який охоплює 13 країн, буде збережений.
Плани нового у групування виходять за рамки Східної Азії в цілому. Координуючи свою діяльність із членами АСЕАН, які першими на лагодили діалог з європейськими країнами, Японія, Китай і Південна Корея ініціювали активізацію відносин з Євросоюзом. Завдяки зусиллям європейських та азіатських країн у 1996 р. була створена ще одна між народна організація — АСЕМ, яка об'єднала держави АСЕАН, Японію Китай, Республіку Корея та ЄС. Країни-члени АСЕМ розглядають цю організацію як спробу збалансувати американську присутність у регіоні В усякому випадку країни Східної та Південно-Східної Азії, розширивши контакти з ЄС, розраховують посилити зовнішньоекономічні ЗВ'ЯЗКИ з європейськими країнами і, відповідно, зміцнити свої позиції у взаємовідносинах зі США. Активна діяльність східноазіатських країн у рамках АСЕМ свідчить про намагання цих країн створити стійкий канал ведення політичного, культурного та гуманітарного діалогу з європейськими державами. Проте пріоритетним залишається сприяння розвитку економічних відносин між Європою та Східною Азією.
Запрошуємо до дискусії
Чому саме у Південно-Західній Азії виникло найбільше «гарячих точок» на планеті?