Канівський заповідник: палеонтологічні знахідки
Палеонтологічні знахідки
Кілька мільйонів років тому на території Канівських гір котило хвилі море. В його осадових відкладах збереглися скам'янілі рештки вимерлих тварин: головоногих молюсків-белемнітів та амонітів, морських рептилій — іхтіозаврів та плезіозаврів, давніх зубастих велетнів-китів (зеуглодонів), які досягали довжини 20м. Досить часто трапляються зуби акул. Зокрема, у Каневі знайдено зуби акули кархародон — страшного морського хижака який тепер ще живе в Середземному морі та Індійському океані (довжина кархародона до 12м, а розтулена паща має два метри висоти). Особливо багато палеонтологічних знахідок виявлено в глауконітових пісках канівського ярусу. Все це знахідки морських форм — платівчатозябрових молюсків, морських раків, губок, акул.
З рослинних решток у крейдових відкладах знайдено відбитки листя магнолій, шишки сосни, скам'янілу деревину. На берегах мілководного палеогенового моря росли пальми, фікуси, евкаліпти та янтарні сосни. В піщаних шарах знайдено болотяний кипарис, секвойю, лавр та олеандр. Ці знахідки свідчать, про те, що клімат Канівського Придніпров'я в ті далекі часи був близьким до жаркого субтропічного чи тропічного. Близько 260 тис. років тому територія району була захоплена дніпровським льодовиком, який насувався з півночі. Ймовірно, що саме льодовик насунув юрські й крейдові породи на більш молоді, на багатьох підвищеннях залишив свої сліди у вигляді своєрідних червоно-бурих суглинків з валунами кристалічних порід, які називають мореною.
У лісових і піщаних відкладах заповідника трапляються кістки мамонта. Недалеко від Канева, у селі Межиріч, розкопано поселення первісних мисливців епохи палеоліту. Каркаси їх жител складалися з кісток мамонта. Знайдено також кістки шерстистого носорога, велетня-оленя, зубра, печерного ведмедя тощо. Ці знахідки експонуються тепер у багатьох палеонтологічних музеях нашої країни. Та й самі численні відслонення Канівського Придніпров'я, багаті скам'янілими рештками рослин і тварин, — це справжній музей під відкритим небом, який містить безцінні геологічні й палеонтологічні скарби, зібрані природою протягом майже 200 млн. років і щедро відкриті для широкого вивчення.
Таємниці Канівських гір
Перші юрські та крейдові відклади району вивчав у 1851 році К. Феофілактов, який висловив думку про утворення дислокацій за четвертинного часу. У 1905 році В. Ласкарєв вперше пояснив походження дислокацій тектонічними рухами (тобто рухами земної кори і підкоркових мас) скидового характеру. Грунтові дослідження в районі провели радянські вчені, особливо академік В.Різниченко, який 25 років творчого життя присвятив природі Канівських гір. Однак, незважаючи на те, що багато сторінок Канівського «геологічного музею в природі» прочитано, остаточно розшифрувати таємниці утворення гір ще не вдалося. Тому запропоновано декілька гіпотез виникнення Канівських гір. Одна з них, розглядає дислокації як гляціотектонічні утворення, вважаючи що основні риси складчастої будови купольних піднять обумовлені тектонічними причинами, а бічне переміщення і порушення верств порід пов'язане з діяльністю льодовика. На фоні різноманітних ландшафтів гір та Дніпра понад правобережною частиною території заповідника дуже добре представлено класичні прояви деяких грізних природних процесів, з якими доводиться вести наполегливу боротьбу. Це, насамперед, процеси водної ерозії, які в районі Канівських гір ще з дореволюційних років нещадно перетворювали орні землі та інші сільськогосподарські угіддя на яри і змиті неродючі грунти.
Комплекс протиерозійних робіт, виконаних Канівською ГЛМС, колгоспами і заповідником, значно зменшив руйнівну силу ерозії у системі Хмілянського яру, що є одним з найдовших на Україні.
Дуже великою глибиною відзначаються й інші яри корінного правобережного схилу долини Дніпра — Княжий, Мар'їн, перший і другий яри Біляшівського та інші. Кожен з них не довший кілометра, але різниця висот гірла і верхів'я становить 90-100 метрів, тому дно ярів має дуже круте падіння. Після закріплення вершин ярів земляними валами і захисними лісомеліоративними насадженнями їхнє руйнівне діяння різко зменшилось і до її гирла виноситься значно менше твердого матеріалу. Зменшенню замулювання Дніпра сприяло також створення у 1974 році штучної гідронамивної тераси вздовж русла річки.
Цінний матеріал для проникнення у таємницю утворення Канівських гір дає вивчення зсувних процесів. Серед зсувів на території заповідника виділяють давні антропогенові, які відбулися 20-30 тис. років тому та молоді, що утворилися в нинішньому столітті. Найбільшим давнім зсувом є наддніпровський, що утворює широку терасу, видовжену 200-250-метровою смугою майже на два кілометри від музею Тараса Шевченка до гирла Мар'їного яру. Незважаючи на давнє утворення зсуву, верхня частина схилу добре зберігає прямовисну форму так званих «стінок відривання». Нижня частина схилу трохи виположилась, тут утворилися неглибокі грунти, поселилася трав'яниста і деревна рослинність.
Давні зсуви менших розмірів досить часто зустрічаються на північних та північно-західних схилах балок заповідника. Більша їх частина виділяється дво- і триярусною будовою. Зокрема, триярусну будову зсуву ви можете побачити на північному схилі Мар'їної гори, у першому яру Біляшівського. Крім давніх, трапляються також сучасні зсуви. Серед них особливо чітко виділяється величезний зсув у пониззі Мар'їного яру, що утворився внаслідок підмиву схилу і сповзання гірських порід на юрських глинах. Недалеко від садиби заповідника у другому яру Біляшівського спостерігається відновлення розвитку зсуву на схилі з давнім зсувом, де щорічно висота стінки відривання збільшується на 20-30 см.
Саме ця можливість пізнавати природні зсувні та ерозійні процеси у їх розвитку є ще однією важливою особливістю Канівського заповідника — музею природи на Канівських горах.
Заповідний канівський музей природи добре поєднує наукові скарби з невичерпними джерелами естетичної наснаги, з цілющим кліматом місцевості. В пам'яті кожного, хто побував тут, залишаються не тільки мальовничі краєвиди зелених гір і велетня-Дніпра. Надовго запам'ятовується й саме повітря, наповнене пахощами лісостепу, помірно насичене вологою і зігріте теплом.
Чи знаєте ви, що за чистотою повітря Канівське Придніпров'я порівнюють з високогірними районами Кавказу? А якщо при цьому врахувати чистоту дніпровських вод і наявність першокласних річкових пляжів, то можна з певністю сказати, що цей куточок землі дуже перспективний для створення широкої мережі будинків відпочинку і курортів аерогідротерапевтичної дії.