Парость Ассірійської лози. Прізвища українські і неукраїнські

Парость Ассірійської лози

В Україні проживає близько 5000 ассірійців, значна частина їх мешкає в столиці нашої держави. У веселку народів багатонаціонального Києва яскраво вписався цей нечисельний, але стародавній народ, в пам'яті якого зберігається чимало казок, легенд, пісень, афоризмів — справжніх перлин ассірійської мудрості.

Коли ж з'явилися ассірійці в Україні, а також у її столиці? Ще в минулому столітті залишили вони насиджені місця в Ірані, Туреччині, рятуючись від утисків, і переселялися в Росію, Україну, Францію й США.

У Києві перші переселенці з'явилися на початку XX століття. Особливо збільшився потік біженців у 1915 році, коли проти ассірійців разом з вірменськими братами здійснювався геноцид Османської імперії. З тих давніх часів і залишили ассірійці слід в історії і географії Києва.

Так, кілька підприємливих ассірійців вирішили відтворити ландшафти своєї далекої батьківщини за містом, поблизу Пуща-водицького лісу. Тут вони заклали плантації виноградників. Старожили Києва пам'ятають, що ще в 30-х роках, та й у післявоєнні роки там чудово дозрівав сорт шашла. Але з часом ці місця були заселені і виноградники зникли. На карті Києва виник новий мікрорайон з чудовою назвою Виноградар. Цією назвою він завдячує працелюбним ассірійцям.

У свій час у Києві існували ассірійські школи, діяла ассірійська церква. Було засновано Будинок народів Сходу, який об'єднував християн-закавказців. Холодна ніч сталінізму смерчем пройшла і над ассірійським народом. Винищена національна інтелігенція, священики, прості люди.

У наш час духовного відродження народів створено Асоціацію ассірійців Києва. Мета осередку — вивчення рідної мови, створення ассірійського художнього ансамблю, вивчення усної народної, творчості. Це дає надію — парость ассірійської лози Києва буде рости, квітнути і приносити плоди.

Прізвища українські і неукраїнські

В українських прізвищах знайшли свій відбиток унікальна історія і географія нашої держави. Так, одне із найпоширеніших прізвищ — Коваль — у всьому світі пов'язане із професією, що завжди була всім необхідна. Згадайте безсмертні Франкові слова:

А в тій кузні коваль клепле,
а в коваля серце тепле,
а він клепле та й співа,
всіх до кузні іззива.

Ось звідси, з кузні, від важкого, але потрібного людям ремесла, і пішли українські прізвища Коваль, Коваленко, Ковалюк, Ковалик, Ковальчук. Російське — Кузнецов, Ковальов — у білорусів, Ковальський — у поляків, Ковач — у сербів, словенців і угорців, Ковачев — у болгар, Шмідт — у німців, Сміт — у англійців.

Поширеність професій викликала і поширеність прізвищ. Найпоширенішим прізвищем Великобританії і США є Сміт, жителів Варшави — Ковальський. В Угорщині Ковач є другим прізвищем за поширенням. Багато таких прізвищ у Швеції (Смед), Франції — Фабр (Фебр, Лефебр), Форжерон, а в Гасконі діалектне коваль — Хор, Хорійон. Відповідне португальське і бразільське прізвище Ферейра. У хорватів це Ковачичек, Коварик, Коварич, чехів — Коварж, Коварик, Коварчик, Коваль, Ковалик, Ковальчик, латишів — Калейс і поетичне Кальвинш, румунів — Феррару, грузинів — Мчеделі і Мчедлешвілі, вірменів — Дарбиндн, тюркомовних народів Темірчі, Демірчі, Демірджі.

А як поетично відбита в українських прізвищах чудова природа нашого краю! Яворівський і Нагірний, Степняк і Лісовик, Підгірний і Яровий, Зарицький і Дубняк, Лиманський і Береза та багато-багато інших. Дуже цікавими є фінські прізвища. Вони тісно пов'язані з місцевою природою. Коскінен — від слова «водоспад», Лайне — «хвиля», Лехтінен — «листок», Мякінен від слова «горб», Ярвінен — від слова «озеро», Сальмінен — від слова «протока», Лехтонен — від слова «гай», Саарінен — від слова «острів». То ж у цих прізвищах відображені всі особливості природи Фінляндії.

Історико-етнічні відміни народів, різні природні умови їх життя, своєрідність мов, переплітаючись, обумовили дуже строкате багатоманіття прізвищ. Але все ж для більшості з них характерний зв'язок з рідною землею і своїми предками. Тому українські прізвища Мельниченко, Мельничук, Миколайчук, Петренко та інші вказують на далеких пращурів.

У прізвищах німецького походження на це вказує закінчення -сон, -сен, -зон. Вільсон — «син Вільяма», Клаусон — «син Клауса» тощо. В іранських мовах заде — «дитина», наприклад таджицьке Турсун-заде, в тюркських — огли, оглу — «син» (турецьке Джафар-огли), у грузинських -швілі — «народжений», -дзе — «син», в абхазьких — ба (Бгажба, Ардзінба), в шотландських — мак (Макнамара), в ірландських — О' (О'Брайен).

Українські прізвища дуже часто схожі і на вірменські, і на французькі, і на англійські, і, навіть, на шотландські. Так, українське прізвище Макогон у Канаді звучить як шотландське Макмагон (син могутнього), а Антонишин — як Інтонейшн (інтонація).

І, звичайно, прізвища територіальні. Вони вказують на походження предків сучасного носія прізвища або на землю, якою вони колись володіли. Скільки таких прізвищ серед українців: Миргородський, Уманський, Полтавець, Донець, Сміянчук тощо. Сюди ж відносяться англійські типу Ньютон — «нове місто», Грінвуд — «зелений гай», французькі Деголь, Депардьє, німецькі з фон тощо.

Різна у різних народів і довжина прізвищ. У китайських прізвищах один склад, рідше два. Англійські прізвища дещо довші за китайські, але коротші українських. Українські прізвища в свою чергу коротші від російських.

У багатьох народів прізвища жінок відповідають чоловічим і тому, перед прізвищем жінки пишуть фрау, місіс, пані тощо. В 95% російських прізвищ жінки розрізняються за статтю — Петрова, Сидорова, Сорокіна. В Україні, часом, не обійтися без відновлення перед прізвищами Коваль, Петренко загальноєвропейського пані (фрау, фру, місіс, дона тощо).