Заповідники, заказники, пам'ятки природи Львівської області

Охорона природи і навколишнього середовища є одним з найважливіших завдань сучасної епохи. Важливість цієї проблеми підкреслюється у Директивах XXIV з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971-1975 pp., у яких, зокрема, висувається завдання розробки наукових основ охорони і перетворення природи з метою поліпшення природного середовища, що оточує людину, та кращого використання природних ресурсів.

Проблеми охорони природи і раціонального використання природних ресурсів є дуже актуальними і для Львівської області, яка відзначається глибокими, але не завжди сприятливими змінами в природному середовищі, що викликані як дуже давнім заселенням її території, так і посиленим використанням її природних ресурсів: лісів, корисних копалин, лук, орних земель тощо.

Інтенсивне використання природних ресурсів, яке посилюється з кожним роком, приводить у географічних умовах нашої області до значних порушень у режимі природних комплексів, що утворилися на протязі багатьох віків, і появи цілої низки небажаних, часто шкідливих для людини і господарства, процесів, наприклад, до ерозії грунтів, великих повеней та паводків на ріках, вітровалів у лісах, забруднення повітря і річок тощо.

Ці порушення природних зв'язків і режиму природних процесів у ландшафтах мають різний стан і характер в окремих природних районах області. З огляду на глибину змін, які внесені людиною у природу. Можна виділити кілька категорій ландшафтів.

Ландшафти первісні, тобто такі, у яких діяльність людини за історичний період не виявлена. Таких ландшафтів у межах Львівської області практично немає.
Ландшафти слабозмінені, у яких діяльність людини зачепила окремі компоненти природи, наприклад, винищені деякі види тварин (скажімо, вовки), проте основні природні зв'язки не порушені.
Ландшафти порушені (значно змінені), у яких внаслідок тривалої і не завжди раціональної діяльності людини порушені основні природні зв'язки і змінена структура ландшафту, що привело до виникнення шкідливих стихійних явищ (ерозія, зсуви, паводки, вітровали тощо).
Ландшафти зруйновані (девастовані), у яких людина змінила по лише похідні компоненти природи (рослинність, тваринний світ), але й основні: геологічну будову і рельєф, клімат і поди,— що привело до глибоких змін у природних ландшафтах, до погіршення їх природних властивостей і виснаження природних ресурсів. Прикладами таких змін можуть бути великі гірничі виробки (кар'єри, шахти, терикони), вторинно засолені або пересушені заболочені землі тощо. Ці ландшафти вимагають рекультивації, тобто цілої низки заходів щодо відновлення їх природного потенціалу і створення придатного для людини середовища.
Ландшафти перетворені, або культурні, у яких природні зв'язки і процеси цілеспрямовано вдосконалені, а структура порівняно з природною поліпшена. Справжній культурний ландшафт повинен мати вищу біологічну продуктивність, кращі кліматичні та гідрологічні умови, рослинність і родючість грунтів порівняно з первісним природним ландшафтом. Прикладами культурних ландшафтів можуть бути раціонально меліоровані перезволожені землі, добре сплановані міста з відповідними приміськими зонами, високоврожайні поля, впорядковані санаторно-курортні зони тощо.

У Львівській області переважають ландшафти слабозмінені і порушені, тобто такі, що вимагають пильного догляду і впровадження певних заходів, щоб запобігти наступному руйнуванню природних зв'язків та ресурсів. Трапляються і девастовані ландшафти, правда поки що на невеликих територіях (Новий Роздол, Стебник, Яворів та ін.), які слід рекультивувати.

На території області є чимало культурних ландшафтів, а саме: високоврожайні орні землі, впорядковані осушені землі, добре сплановані міста, наприклад, нові житлові масиви в околицях Львова тощо.
Не слід розуміти охорону природи як заборону використовувати природні ресурси тієї чи іншої території. Така постановка питання була б цілковитою нісенітницею, тому що людина все необхідне для себе, для суспільного виробництва бере з навколишньої природи. Проблема охорони природи в наш час полягає у господарському, дбайливому використанні природних умов та природних ресурсів, у турботі про землю, ліс, ріки і чисте повітря, рослинний і тваринний світ, про те, щоб зберегти гарні куточки території і прикрасити пашу Землю для нинішнього і майбутніх поколінь.

Усі ці завдання охорони природи можна назвати заходами щодо догляду за ландшафтами з метою перетворення змінених і зруйнованих ландшафтів у справжні культурні. їх виконання вимагає комплексних (ландшафтних) географічних досліджень, на основі яких можна було б розробити науково обгрунтовані плани заходів щодо догляду за ландшафтами в кожному колгоспі та радгоспі, адміністративному районі у кожній природній області (Карпати, Поділля, Полісся тощо).

У планах догляду за ландшафтами слід обов'язково передбачити виявлення і збереження таких природних об'єктів, які мають певну наукову, естетичну, історичну та оздоровчу цінність. Такі об'єкти підлягають спеціальній охороні та догляду.

Природоохоронне законодавство нашої країни розрізняє декілька видів природоохоронних об'єктів, а саме: заповідники, заказники, пам'ятки природи, державні природні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заповідники

Заповідниками називають території з лісовими, земельними та водними просторами, які мають особливу наукову, історичну або народногосподарську цінність, внесені до спеціального реєстру і взяті під особливу охорону держави. Державні заповідники визначаються спеціальними урядовими постановами і тому будь-які зміни території заповідників, їхніх основних завдань і цільового призначення можуть бути проведені лише за постановою Ради Міністрів.

На території нашої республіки є такі державні заповідники:

Асканія-Нова в Херсонській області;
Чорноморський, теж у Херсонській області (між Дніпровським лиманом і Тендрівською косою);
Український степовий заповідник АН УРСР, який об'єднує заповідники Кам'яні могили і Xомутівський степ в Донецькій області та Михайлівську цілину в Сумській області;
Карпатський в масиві Чорногора на територіях Івано-Франківської і Закарпатської областей;
Дунайський у плавнях Дунаю в Одеській області;
Поліський в Житомирській області;
Канівський в Черкаській області;
Кримське заповідно-мисливське господарство в Кримських горах поблизу м. Алушти;
Азово-Сивашське заповідно-мисливське господарство в Херсонській області;
Ворошиловградський заповідник.

Державних заповідників на території Львівської області немає, але потреба в їх організації є. Справа за науковцями-природниками, які мусять визначити відповідну територію, – обгрунтувати необхідність її заповідання і звернутися з клопотанням у відповідні державні органи.

Заказники

Заказники — території, на яких на певний строк забороняється (заказується) полювати, ловити рибу, рубати ліс тощо. Заказники організуються на строк до 10 років для здійснення заходів щодо відновлення фауни і флори окремих цінних територій.

У Львівській області постановою виконкому обласної Ради депутатів трудящих затверджено 21 флористичний і зоологічний заказник, а саме:

дубовий ліс в урочищі Корналовичі Дублянського лісництва Самбірського ЛГЗ (лісгоспзагу);
ялицевий Бориславського лісництва Дрогобицького ЛГЗ;
ялицево-буковий праліс Майданського лісництва Дрогобицького ЛГЗ;
ялицево-дубовий Лисовицького лісництва Стрийського ЛГЗ;
модриновий Доброгостівського лісництва Дрогобицького ЛГЗ;
дубово-ялицевий цього ж лісництва;
смерековий Королівського лісництва Сколівського ЛГЗ;
сосново-дубовий Лешнівського лісництва Бродівського ЛГЗ;
заказник профілю типів лісу Страдчанського лісництва;
сосново-буковий Великопільського лісництва;
дуб скельний в урочищах Горбки та Ставки Страдчапського лісництва учбового лісгоспу у с. Івано-Франкове;
ялицевий Немирівського лісництва Рава-Руського ЛГЗ;
орнітологічний на ставках рибдільниці Медениця Дрогобицького району;
Діброва Ходорівського лісництва Стрийського ЛГЗ;
заказник (заєць-русак) у Винниківському лісництві Львівського ЛГЗ;
заказник (козуля та заєць-русак) у Брюховицькому лісництві Львівського ЛГЗ;
заказник (козуля, заєць-русак) у Ново-Яричівському лісництві Львівського ЛГЗ;
Трускавець (козуля, заєць-русак) у Доброгостівському та Бориславському лісництвах Дрогобицького ЛГЗ;
заказник (козуля, заєць-русак) у Завадівському лісництві Львівського ЛГЗ;
в урочищах Цуканів, Криве Радехівського лісництва;
Стрийська дача Корчинського лісництва Стрийського району.

Пам'ятки природи

Пам'ятки природи — це окремі об'єкти природи (парки як пам'ятки садово-паркового мистецтва, окремі визначні за віком або іншими ознаками дерева, алеї, окремі скелі, окремі ландшафтні комплекси тощо), які мають наукову та природно-історичну цінність. Вони можуть бути республіканського і місцевого значення. За складом розрізняють:

пам'ятки живої природи (парки, окремі лісові урочища, окремі дерева, алеї тощо);
пам'ятки неживої природи (печери, окремі скелі, окремі форми рельєфу, типові відклади геологічних порід, джерела, водопади тощо);
ландшафтні (комплексні) пам'ятки (характерні для території урочища, видові майданчики, урвища тощо).

На території Львівської області затверджені такі пам'ятки природи республіканського значення:

Ботанічний сад Львівського університету;
Стрийський парк;
Міженецький парк у с. Міженець Старосамбірського району;
Самбірський парк;
Підгірцівський парк у Стрийському районі;
Підгорецький парк Бродівського району;
Буський парк (м. Буськ);
Оброшинський дендропарк у селищі Оброшине.

Природні ландшафтні пам'ятки обласного підпорядкування:

Брюховицький, Винниківський та ландшафтний лісопарк Погулянка у Львові;
ландшафтно-етнографічний лісопарк Шевченківський гай у Львові;
лісопарковий меморіальний комплекс Холм слави у Львові;
парки ім. І. Франка, «Дружба», «Залізна вода», Парк культури і відпочинку у Львові;
Личаківський парк-кладовище;
лісопарк ім. Б. Хмельницького в Дрогобичі;
лісопарк курорту Любінь Великий Городоцького району;
лісопарк Моршинського курорту (с. Моршин Стрийського району);
лісопарк Немирівського курорту Яворівського району;
лісопарк курорту Шкло Яворівського району;
Басівський ландшафтний лісопарк Львівського ЛГЗ;
урочище Хомець біля Кривчиць у Львові;
урочище Макітра у с. Гаї Бродівського району;
урочище Товтрового кряжу в с. Підкамінь Бродівського району;
урочище Троніг (села Пониква, Боратин) Бродівського району;
урочища Лиса гора, Висока гора, Свята гора, Жулицька гора, гора Сипуха, гора Білий Камінь у Золочівському районі;
гора Маркіяна Шашкевича (с. Підлісся Золочівського району);
урочище Пікуй (найвища точка Львівської області, типова полонина, природна межа зростання бука) біля с. Гусне Турківського району.

Алеї.

Алеї вікових лип у с. Рихтичі Дрогобицького району; у селах Калинів і Чуква Самбірського райопу; у с. Муроване Старосамбірського району; у селах Лівчиці і Тенсарів Жидачівського району; у с. Хмільове Бродівського району; у селах Вишня та Любінь Великий Городоцького району; у с. Куткір Буського району.
Алея тополі берлінської на проспекті Шевченка у Львові;
Алеї вікових модрин у с. Нова Сиварява Нестерівського району, сосни веймутової у м. Рава-Руська.
Алея вікових лип біля стадіону «Дружба» у Львові.

У Львівській області налічується також чимало поодиноких вікових дерев, груп дерев, екзотів, гір, скель, печер, водопадів, джерел, торфовищ, дендропарків, парків тощо, які є пам'ятками природи обласного» підпорядкування. Серед них слід згадати магнолію кобус, смереку сріблясту, сосну чорну, бук червонолистий, тис ягідний у Львові, вікові липи, ясен, бук у Городку, тис ягідний, магнолію китайську, тюльпанове та оцтове дерева в Дрогобичі, рідкісний екземпляр кизилу в с. Вишенька Мостиського району, групу тисів і магнолій, вікову веймутову сосну в Стрию, гору Високий Замок, Медову печеру у Львові, рештки залізного рудника біля с. Майдан Дрогобицького району, водоспад Гуркало в с. Корчин Сколівського району, джерела мінеральних вод курортів Трускавець та Моршин, Винниківський дендропарк, колекційну ділянку лікарських рослин медінституту у Львові, дендрарій у с Радів Миколаївського району, старовинні парки в селах Піддністряни, Лівчиці Жидачівського району, у м. Кам'янка-Бузька, Бібрці, Пустомитах тощо.

Крім названих, на Львівщині є ще дуже багато об'єктів, що вимагають охорони і догляду, але передусім їх треба виявити. Значну частину роботи щодо виявлення і описання цінних пам'яток природи повинні провести школи, вчителі географії і біології зі своїми учнями. Особливу увагу слід було б звернути на виявлення ландшафтних пам'яток природи, тобто невеликих за площею (1-2 га) ділянок маловикористовуваних земель, на яких ще збереглися характерні риси природи того чи іншого географічного району: його типова рослинність (болотна, лісова, степова тощо), типові грунти на характерних відкладах (лесах, пісках, суглинках), типовий рельєф (горби, яри, рівні ділянки тощо). Такі ландшафтні пам'ятки природи стали б маленькими місцевими заповідниками, навчальними ділянками, на яких учні і дорослі могли б познайомитися з природою в її первісному вигляді. Ці ландшафтні пам'ятки природи стали б також місцями для гніздування птахів, більшість яких безумовно корисна для людей.

Охорона природи — важлива всенародна справа. Ми повинні розумно використовувати і примножувати природні багатства, не порушуючи зв'язків, що існують між окремими компонентами природного середовища. Охороняти природу рідного краю — це значить охороняти географічне середовище, в якому ми живемо, працюємо та відпочиваємо і від якого великою мірою залежить і наше здоров'я та добробут, і щастя прийдешніх поколінь.