Грунтові горизонти та їх індексація. Переходи між горизонтами в профілі

Основні грунтові горизонти

В.В.Докучаєв виділив у грунті всього три генетичних горизонти і позначив їх першими літерами латинського алфавіту 

• А – поверхневий гумусо-акумулятивний,
• В – перехідний до материнської породи,
• С – материнська порода, підгрунтя.

З накопиченням знань про грунти ця індексація горизонтів стала недостатньою. Виникла необхідність створення більш повної й раціональної системи позначення горизонтів. Над її доповненням і удосконаленням працювали Г.М.Висоцький, К.Д.Глінка, С.О.Захаров, Д.Г.Віденський, Б.Б.Полинов та ін. Розглянути всі існуючі індексації важко, тому зупинимося лише на тих, які представляють найбільший інтерес (табл. 4).

Таблиця 4. Порівняльна таблиця різних систем індексації грунтових горизонтів (Грунтового інституту ім. В.В.Докучаєва (1959, система І), В.А.Ковди та інших (1989, система II), система українських грунтознавців (1980, система III)

У 1936 р. український грунтознавець О.Н.Соколовський запропонував принципово нову систему індексів. Детальніше її розробили його учні М.К.Крупський, Г.С.Гринь та інші. Систему індексів О.Н. Соколовського в наш час з успіхом використовують в Україні. Розвиток грунтознавства привів до виділення великої різноманітності генетичних горизонтів грунтів. На жаль, до сьогодні в грунтознавстві різних наукових шкіл немає єдиного підходу до діагностики й символіки різних грунтових горизонтів. Усі відомі генетичні горизонти грунту у вітчизняній науці ділять на ряд типів, тобто груп горизонтів, які мають подібну генетичну основу через єдиний грунтотворний процес, але відрізняються в різних типах грунтів, що пов'язано з інтенсивністю прояву цього процесу, його віку, сполученнями з іншими процесами.

Грунтознавці України виділяють також такі горизонти: 

• Pf – псевдофіброві, складаються з тонких бурих або червонувато-бурих ущільнених прошарків (псевдофібрів) товщиною 1-3 см, що чергуються з прошарками палевого або білястого піску; 
• R – ортзандові, складаються зі зцементованого оксидами заліза піску. Залізо в них переважно гідрогенного й мікробного походження, вони червоного кольору, як правило – щільні, безструктурні; 
• Rg – ортштейнові, збагачені глиною, півтораоксидами, гелями кремнію, тверді, червонувато-коричневі; 
• М – мергелисті, складаються з карбонатних новоутворень гідрогенного походження (луговий мергель). Містять від 25 до 50% карбонатів кальцію і магнію, білого або сірувато-білого кольору, часто з бурими плямами.

Перехідні грунтові горизонти

Перехідні горизонти сполучають в однаковій мірі ознаки двох сусідніх горизонтів. У грунтах з поступовим ослабленням будь-якої ознаки від поверхні до породи (чорноземах, лугових, дернових та інших) ці горизонти так і називаються – перехідні; у грунтах з диференційованим профілем – за назвою двох суміжних горизонтів. Позначаються символами суміжних горизонтів. Наприклад, перехідний між гумусовим і материнською породою в чорноземах – HP; гумусовим та елювіальним в дерново-підзолистих грунтах – HE (гумусово-елювіальний).

Майже всі ознаки, виділені в основних горизонтах, можуть проявлятись нерівномірно, в одних випадках бути головними, в інших – накладатись, виражатись нечітко. У цих випадках вони позначаються такою ж, але малою буквою. Наприклад, верхній перехідний горизонт у чорноземах між гумусовим та материнською породою характеризується значною гумусованістю та невеликою домішкою породи (Hp), а нижній перехідний – навпаки (Ph).

До додаткових належать відокремлені морфологічні елементи грунту, уламки порід, а також ознаки, пов'язані з діяльністю людини. Нижче наводяться їх назви та символи (за системою III – українською):

• k – наявність карбонатів;
• s – наявність легкорозчинних солей;
• r – наявність м'яких залізисто-марганцевих стягнень та пунктуацій;
• n – наявність твердих залізисто-марганцевих конкрецій;
• kn – наявність карбонатних конкрецій;
• q – наявність уламків твердих безкарбонатних порід;
• qk – наявність уламків твердих карбонатних порід;
• F – наявність вохри;
• z – наявність копролітів, червоточин, кротовин;
• dn – наявність ерозії (денудації);
• dl – делювіальні наносні горизонти на поверхні грунту;
• de – еолові наносні горизонти на поверхні грунту;
• аl – алювіальні наносні горизонти на поверхні грунту;
• а – орні горизонти (від лат. arvum – поле);
• ag – насипні рекультивовані горизонти (agger – насип);
• рl – плантажовані горизонти;
• mo – ознаки, пов'язані зі зрошенням;
• m – ознаки, пов'язані з осушенням.

Якщо засолення, карбонати чи літогенні включення відкриті в нижній частині горизонту, то цей спеціальний символ пишеться через косу риску (наприклад, P/k, Hp/gl). У випадку, коли має місце локальна концентрація (не по всій товщі горизонту) тих чи інших новоутворень та включень, чи ознака дуже слабо виражена, – символ беруть у дужки (наприклад, P(h), H(e)). Поховані горизонти записують у квадратних дужках [H], [HT].

Горизонти, які виникають за рахунок діяльності людини, але за своїми властивостями не відрізняються від природних, позначаються такими ж символами, що й природні, але перед ними ставиться ще символ ознак, пов'язаних з антропогенезом. Наприклад,

• вторинно-осолонцьований, внаслідок зрошення (іригації) мінералізованими водами горизонт – moSl;
• вторинно оглеєний за рахунок підняття грунтових вод при зрошенні – moHPgl;
• торф'яно-мінеральний, утворений внаслідок пересушення торф'яників – mТС і т. ін.

Символ має повністю відображати назву, наприклад,

• Ehgl – елювіально-гумусований оглеєний,
• Pks – карбонатна засолена материнська порода,
• Нр – верхній перехідний;
• Ph – нижній перехідний;
• HPm – перехідний метаморфізований.

З цієї позиції, українська індексація є об'єктивно більш досконалою.

Отже, українська символіка більше інформативно відбиває характерні ознаки горизонтів.

Переходи між горизонтами в профілі

Характер переходів між горизонтами в грунтовому профілі, форма границь горизонтів і ступінь їх виразності мають важливе генетичне значення й служать суттєвою морфологічною ознакою грунту, оскільки це один із критеріїв визначення інтенсивності грунтоутворення і його загальної направленості. Часто характер переходів має й діагностичне значення. Різні грунти володіють неоднаковими характерами переходів у профілі, що визначається типом, віком та інтенсивністю грунтоутворення відповідно до комплексу факторів навколишнього середовища (рис. 6).

Рис.6. Характер переходів між горизонтами

1 – дерново-підзолистий орний грунт:
від Норн. до НЕ – границя рівна, перехід різкий;
від НЕ до Іе – язикоподібна, різкий;
від Іе до І – хвиляста, помітний;
від І до Ір – рівна, поступовий;
від Ір до Р – рівна, поступовий.

2 – чорнозем звичайний:
від Н до Нр – хвиляста, поступовий;
від Нр до Phk границя кишенями, перехід ясний;
від Phk до Pk – рівна, поступовий;

3 – червонозем: всі границі рівні, переходи поступові

За формою виділяються вісім основних типів границь між грунтовими горизонтами (рис.7).

Рис.7. Форми границь між горизонтами в профілі

1. Рівна границя характерна для більшості грунтів, особливо для нижніх слабо диференційованих горизонтів, звичайно – при поступових переходах.
2. Хвиляста властива для нижньої частини гумусових горизонтів лісових грунтів, а також часто характерна для переходу між підгоризонтами.
3. Кишенеподібна характерна для нижньої частини гумусованих горизонтів степових грунтів.
4. Язикоподібна найтиповіша для нижньої частини Е-горизонту підзолистих грунтів.
5. Затічна – характерна для грунтів із потічним характером гумусу або тих, які розтріскуються.
6. Розмита границя характерна для грунтів із сильним елювіально-ілювіальним процесом.
7. Пильчаста – зустрічається досить рідко, в підзолистих грунтах на структурних глинах.
8. Палісадна також дуже рідко зустрічається в солонцях при переході до солонцевого горизонту.

За ступенем вираження виділяють такі види переходів:

• різкий,
• ясний,
• помітний,
• поступовий.

Контрольні питання

1. Дайте коротку характеристику фазового складу грунту.
2. Оцініть поняття "морфологічна будова грунту", опишіть рівні морфологічної організації грунту. Основні поняття грунтової морфології.
3. Визначте поняття "грунтовий профіль", причини його утворення.
4. Охарактеризуйте основні типи будови профілів і границь між генетичними горизонтами.
5. Визначте поняття "генетичні горизонти", охарактеризуйте основні принципи та напрямки їх індексації.
6. Оцініть забарвлення як важливу морфологічну ознаку грунту.
7. Оцініть структуру грунту як важливу морфологічну ознаку.
8. Визначте поняття "гранулометричні фракції", дайте їх коротку характеристику.
9. Визначте поняття "гранулометричний склад грунтів", принципи класифікації грунтів за гранулометричним складом.
10. Дайте класифікацію та характеристику властивостей механічних елементів грунтів.
11. Як впливає гранулометричний склад порід на грунтоутворення?
12. Як впливає гранулометричний склад грунтів на їх властивості?
13. Оцініть новоутворення та включення як важливу морфологічну ознаку грунту.
14. Опишіть принципи української індексації генетичних горизонтів.
15. Охарактеризуйте діагностичні ознаки поверхневих генетичних горизонтів.
16. Охарактеризуйте діагностичні ознаки підповерхневих генетичних горизонтів.
17. Обгрунтуйте переваги та недоліки української індексації генетичних горизонтів.
18. Оцініть характер переходів між генетичними горизонтами як морфологічну ознаку.