Озера, водосховища і болота як частини гідросфери

§ 18. Озера й водосховища

Озеро — природна заглибина на суходолі, заповнена водою.

Всі озера Землі займають 1,8% площі суходолу. Їх — мільйони, від маленьких — площею в кілька квадратних метрів, до велетнів, як Каспійське та Аральське (див. додаток 7).

Утворення озер починається з заповнення водою озерної улоговини, походження якої часто визначає форму та величину озера.

За походженням улоговин розрізняють озера тектонічні, залишкові, льодовикові, лиманні тощо.

Тектонічні — утворюються в місцях розломів та опускань земної кори. Їх улоговини, як правило, вузькі, довгі, глибокі. Прикладом такого озера є Байкал — найглибше в світі (1620 м). (Які сили Землі брали участь в утворенні цих улоговин?)
Залишкові — залишки давніх морських басейнів, які зникли мільйони років тому. Наприклад, Каспійське, Аральське моря-озера.
Льодовикові — улоговини яких виорані давніми льодовиками на півночі Євразії та Північної Америки. Це озера звичайно неглибокі, наприклад озера Фінляндії.
Загатні — що виникли після перегородження долини гірської річки брилами, які обвалилися з гір. До загатних належить озеро Синевір в Українських Карпатах (мал. 55).
Лиманні, які відділяють піщаними косами узбережні ділянки моря. Їх багато на півдні України, на узбережжі Чорного і Азовського морів. Найбільше — озеро Сасик (Кундук) (див. додаток 8).

Мал. 55. Гірське озеро

За водним режимом озера поділяються на стічні, з яких витікають річки, і безстічні, з яких жодна річка не витікає. Безстічні озера — солоні, оскільки вода з їх поверхні випаровується, а солі, принесені річками, залишаються. Дуже солоні озера називають мінеральними, де солі не тільки розчинені у воді, а й випадають у вигляді осаду на дно.

Більшість озер прісні. Вода в них проточна, і солі річок вимиваються в океани та моря.

У господарській діяльності озера використовуються як шляхи сполучення, в риболовному промислі, для водопостачання промислових і сільськогосподарських підприємств. У солоних озерах добувають кухонну сіль та іншу сировину. Лікувальні грязі деяких соляних озер півдня України зцілюють нервові захворювання, хвороби суглобів, сприяють швидкому зростанню кісток. Озера, як і річки, потребують охорони. Скидання промислових вод, отрутохімікатів, нафтопродуктів, забруднення вод побутовими відходами людської діяльності поставили багато великих і малих озер світу на межу загибелі.

Мал. 56. Водосховище

Поряд з природними водоймами — озерами людина створила для своїх потреб штучні — водосховища (мал. 56). Їх споруджують, будуючи поперек долини річки греблю. Водосховища змінюють природу не лише річок, на яких вони побудовані, а й навколишніх територій. Вони регулюють рівень води в річці протягом року, воду їх використовують для зрошування. Проте при створенні водосховищ слід враховувати не лише користь, а й негативні наслідки: затоплення родючих земель, розмивання берегів, зміну рівня грунтових вод тощо.

Висновки

Озеро — природна заглибина на суходолі, заповнена водою.
За утворенням улоговин розрізняють озера тектонічні, залишкові, льодовикові, загатні, лиманні, за водним режимом — стічні і безстічні, за солоністю вод — прісні і солоні.

§19. Болота

Озера, як і люди, народжуються, старіють, умирають. Але їх життєвий шлях незрівнянно довший людського. Він вимірюється тисячами років. У молодому озері вода чиста й прозора. Проходить час. На дні відкладається мул, пісок, рештки рослин. Озеро міліє. Підводна рослинність змінюється надводною, вологолюбною, що вкриває всю його поверхню. Озеро стає болотом (мал. 57). Проте болота виникають і за інших умов, внаслідок заболочування суходолу.

Мал. 57. Болото

Болото — надмірно зволожена ділянка суходолу з шаром торфу не менш як 30 см.

При меншій товщині торфу території називаються заболоченими землями. Болото містить лише 5-10% сухої речовини, решта — вода.

Болота поділяються на низинні, верхові та перехідні. Вони розрізняються за джерелами живлення і характером рослинності.

Низинні болота утворюються в долинах річок, на берегах озер. Живляться підземними водами. З рослин переважають осока, очерет, хвощі, плавуни та інші вологолюбні рослини, з дерев — вільха. В Україні найбільш поширені низинні болота в Поліссі.
Верхові болота розміщуються на вододілах річок, живляться атмосферними опадами. Рослинність бідна, здебільшого — різні мохи. Багато верхових боліт у районах з великою кількістю опадів — у тайзі, тундрі.
Перехідні болота займають за характером живлення та рослинності проміжне положення.

Раніше вважалося, що болота — це «хворобливі лишаї» на тілі Землі, які не можна було використати у господарстві. Багато з них осушувалося. Це призводило до обміління річок, уповільнення росту дерев, загибелі птахів і звірів, зникнення цінних ягід, зниження рівня води в колодязях. Тепер зрозуміло, що болота відіграють роль губки, що накопичує воду при її надлишках і віддає під час посух. Вони є фільтрами, які очищають воду річок і струмків. Настав час створити заповідники, де зберігалась би рослинність і тваринний світ боліт, запаси води в яких виручали б людину в посушливий період.

Висновки

Болото — надмірно зволожені ділянки суходолу з шаром торфу не менш як 30 см.
Поділяють болота за джерелом живлення та характером рослинності на верхові, низинні і перехідні.