Географічний словник до тем «Гідросфера», «Атмосфера»

ГІДРОСФЕРА

Айсберг: плаваюча льодова гора материкового походження.
Артезіанські води: напірні підземні води, замкнуті у водоносних пластах гірських порід між водотривкими шарами. При бурінні свердловин вода фонтанує або виливається на поверхню самостійно.
Батискаф: самокерований апарат для дослідження морів і океанів на великих глибинах.
Бентос: сукупність організмів, що населяють дно океанічних, морських та прісноводних водойм.
Болота: надмірно зволожені ділянки суходолу, часто з шаром торфу, вкриті вологолюбними рослинами.
Водоносний шар (горизонт): шар водопроникної гірської породи, шо залягає над водотривним пластом і утримує підземні води.
Водоспад: падіння води річки з виступу, утвореного в її річищі, складеного твердими породами.
Водопроникні породи: гірські породи, які легко пропускають через себе воду, наприклад, гравій, галька, пісок, вапняк з тріщинами.
Вододіл: межа між водозбірними басейнами двох річок або басейнами двох морів, океанів.
Водозбірний басейн річки: територія, з якої стікають у річку поверхневі та підземні води.
Водотривкі, або водонепроникні, породи (шари): гірські породи, які дуже слабо пропускають через себе воду, наприклад, глина, граніт.
Водосховище: штучна водойма, що утворюється при спорудженні водопідпірної греблі в долині річки.
Гирло річки: місце, де річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку.
Гідросфера: водна оболонка Землі, до складу якої входять океани і моря, материкові води, в тому числі і льодовики.
Долина річкова: витягнуте в довжину звивисте заглиблення земної поверхні, по якому тече річка.
Заплава: частина річкової долини, що заливається водою під час повені чи паводка.
Затока: частина океану, моря, озера, що глибоко вдається у суходіл.
Канали: споруди, що являють собою штучно викопані річища для води.
Льодовик: великі льодові маси, що сповзають схилами гір або гірськими долинами. Льодові маси утворюються із снігу, що накопичується в горах, поступово ущільнюється і переходить у лід. Розрізняють льодовики покривні (о. Гренландія, Антарктида) та гірські (в горах вище снігової лінії).
Льодостав: період нерухомого льодового покриву на річці.
Межень: період найнижчого рівня води в річці.
Міжпластові води: води, що лежать у водоносних шарах, розташованих між двома водонепроникними шарами.
Море: частина океану, більш чи менш відділена від нього суходолом. Моря бувають окраїнні і внутрішні.
Нектон: сукупність активно плаваючих водних тварин, здатних самостійно протистояти течії й активно переміщуватися на великі відстані.
Озеро: природне заглиблення на суходолі, заповнене водою.
Океан: найбільша частина Світового океану, обмежена материками. На Землі умовно виділяють чотири океани: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий.
Острів: невелика порівняно з материком ділянка суходолу, оточена з усіх сторін водою. За своїм походженням бувають материкові, вулканічні, коралові.
Паводок: раптове підвищення води в річці, викликане випаданням великих дощів або інтенсивним таненням снігу.
Планктон: сукупність організмів, які населяють верхні шари води морів, океанів і прісноводних водойм, нездатні рухатись самостійно, а пересуваються під впливом вітру і течії.
Підземні води: води, що містяться в порах, пустотах і тріщинах гірських порід у верхній частині земної кори.
Повінь: найвищий рівень води у річці, що наступає щороку в певні строки.
Півострів: частина суходолу, яка заходить в океан, море чи озеро і з трьох сторін оточена водою.
Пороги: мілководні кам'янисті ділянки в річищі, що утворені виходами твердих гірських порід або валунами. На порогах вода тече з великою швидкістю.
Припливи і відпливи: періодичні підняття та опускання рівня води в океанах і морях, що є результатом впливу на Землю Місяця і Сонця.
Проміле (‰): одиниця виміру солоності води. Це тисячна частка цілого. Середня солоність води в морях і океанах становить 35‰ (35 г на 1 літр води).
Річка: природний водний потік, що протікає в зниженні рельєфу, створеному її рухом.
Режим річки: зміни рівня води за сезонами, процес замерзання та скресання річки в певний час.
Річкова ерозія: руйнівна робота річок, у ході якої річка розмиває, розширює і поглиблює річкову долину.
Річище: заглиблення в річковій долині, по якому вода річки тече постійно.
Світовий океан: усі океани і моря Землі разом узяті.
Снігова лінія: лінія, вище якої снігу випадає більше, ніж встигає розтанути протягом року.
Тераси: виступи (сходинки) річкової долини, наслідки діяльності води в річці в доісторичні часи, коли річкова долина була менш глибока.
Течії (океанічні, морські): горизонтальне переміщення водних мас в океанах і морях у вигляді величезних потоків, які рухаються певними постійними шляхами (своєрідні річки в океані). Течії бувають холодні і теплі.

АТМОСФЕРА

Абсолютна вологість повітря: кількість водяної пари (в г/м куб), яка може утримуватися в повітрі за даної температури.
Амплітуда коливань температур: різниця між мінімальною і максимальною температурами повітря за певний проміжок часу (добу, місяць, рік тощо).
Атмосфера: повітряна оболонка земної кулі, зв'язана з нею силою тяжіння, що обертається разом з Землею як одне ціле.
Атмосферний тиск: тиск атмосферного повітря на всі предмети, що в ньому перебувають, і на земну поверхню.
Атмосферні опади: вода, яка випадає на поверхню Землі у вигляді дощу, снігу, граду або утворюється безпосередньо з повітря у вигляді роси, інею, паморозі.
Барометр: прилад для вимірювання атмосферного тиску.
Бризи: вітри прибережної зони, які дмуть вдень з моря на суходіл, вночі з суходолу на море.
Відносна вологість повітря: співвідношення фактичного вмісту водяної пари в повітрі до тієї кількості, яка необхідна за тієї ж температури для насичення повітря, виражене у відсотках.
Вітер: рух повітря в горизонтальному напрямі з місць високого тиску до місць низького тиску.
Гігрометр: прилад для визначення вмісту водяної пари у повітрі.
Випаровування: надходження в атмосферу водяної пари з поверхні води, снігу, льоду, рослинності, грунту.
Клімат: зміни в стані погоди, що повторюються в певній місцевості рік у рік.
Метеорологія: наука про земну атмосферу і процеси, що в ній відбуваються.
Мусони: сезонні вітри, які дмуть взимку з суходолу на море, влітку з моря на суходіл.
Опадомір, дощомір: прилад для вимірювання кількості атмосферних осадків.
Погода: стан нижнього шару атмосфери (температури, тиску, опадів, напряму і сили вітру тощо) у якійсь місцевості за певний час.
Полярні кола: паралелі, віддалені від екватора на 66°33'. На полярних колах Сонце протягом року не заходить цілу добу (на Північному полярному колі 22 червня, на Південному 22 грудня) і не сходить одну добу (на Північному полярному колі 22 грудня, на Південному 22 червня).
Пояси освітлення Землі: тропіки і полярні кола поділяють земну поверхню на пояси, які відрізняються між собою сонячним освітленням і кількістю тепла, що надходить від Сонця. Залежно від кута падіння сонячного проміння і тривалості дня й ночі виділено п'ять поясів освітлення: два полярних, два помірних, тропічний.
Стратосфера: шар атмосфери між тропосферою і верхніми шарами атмосфери (від 9-18 до 45-55 км).
Тропіки: паралелі, віддалені від екватора на північ і на південь на 23°27'. В дні літнього сонцестояння (21-22 червня) Сонце перебуває у зеніті над Північним тропіком, а в день зимового сонцестояння (21-22 грудня) над Південним тропіком.
Тропосфера: нижній, основний шар атмосфери (висота її над екватором 16-18 км, над полюсами 8-10 км). У тропосфері зосереджено 80% всієї маси повітря та водяної пари.
Хмари: скупчення в атмосфері на значній висоті дрібних крапель води або кристаликів льоду, що виділилися під час охолодження повітря, насиченого водяною парою.