Географічний словник до тем «Земля в космічному просторі», «Земля на плані і карті», «Літосфера»

ЗЕМЛЯ В КОСМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

Астероїди: малі планети. В Сонячній системі обертаються між орбітами Марса і Юпітера.
Астрономічна одиниця: одиниця виміру відстані в астрономії: дорівнює середній відстані від Землі до Сонця (149,6 млн кілометрів).
Астрономія: наука про будову й розвиток небесних тіл, їх систему та Всесвіт в цілому.
Зоря: розпечене небесне тіло, що випромінює світло. Складається з сильно нагрітих газів.
Знаки зодіаку: 12 сузір'їв, по яких проходить річний шлях видимого руху Сонця серед зірок.
Комети: малі небесні тіла, що складаються з яскравої голови та хвоста. Розміри їх величезні, а маси малі. Комети рухаються за своїми орбітами.
Метеори: невеликі небесні тіла, величиною з шпилькову голівку, що світяться в променях Сонця на нічному небозводі.
Метеорити: кам'яні, залізні і залізокам'яні небесні тіла, що падають на Землю з космічного простору.
Орбіта: шлях небесного тіла у космічному просторі.
Планета: великі кулясті небесні тіла, що рухаються навколо Сонця по колових орбітах. Планети світять відбитим сонячним світлом.
Полярна зоря: найяскравіша зоря в сузір'ї Малої Ведмедиці. Розташована поблизу північного полюса Всесвіту. Звідси і її назва.
Телескоп: оптичний астрономічний прилад для розглядання і фотографування небесних світил.

ЗЕМЛЯ НА ПЛАНІ ТА КАРТІ

Абсолютна висота: висота місця над рівнем океану.
Азимут: кут на місцевості або на карті, що утворюється напрямом на північ і напрямом на обраний пункт. Кути зчитуються від напряму на північ за ходом годинникової стрілки.
Географічна довгота: величина дуги паралелі в градусах від початкового меридіана до заданого місця.
Географічна широта: величина дуги меридіана в градусах від екватора до заданого місця.
Географічна карта: зменшене зображення земної поверхні на площині прийнятими умовними знаками.
Географічні координати: географічна широта і географічна довгота будь-якої точки на земній кулі.
Глобус: модель земної кулі з контурами суходолу й водних просторів.
Горизонталі: лінії на планах місцевості та географічних картах, що з'єднують точки земної поверхні, які лежать на одній висоті над рівнем моря.
Горизонт: частина земної поверхні, яку ми бачимо навколо себе на рівній відкритій місцевості.
Градусна сітка: сітка на географічній карті чи на глобусі, що утворюється від пересічення меридіанів з паралелями.
Масштаб: умовна міра, що показує, у скільки разів відстань на місцевості зменшена при зображені її на карті чи на плані.
Меридіани: умовні лінії на глобусі і карті, що проведені від полюса до полюса, які показують напрям «південь — північ».
Нівелір: прилад для визначення відносної висоти місця, тобто перевищення однієї точки над другою.
Орієнтування: вміння визначати на місцевості сторони горизонту за Сонцем, зорями, компасом, місцевими ознаками.
Відносна висота: висота, що показує перевищення однієї точки поверхні Землі над другою.
Паралелі: лінії, проведені на глобусі і карті паралельно екватору. Паралелі розміщені під прямим кутом щодо меридіанів.
Полюси: умовні точки на земній поверхні, через які проходить земна вісь.
Початковий меридіан
Нульовий меридіан: меридіан, від якого ведеться відлік інших меридіанів на захід і схід у градусах. Він проходить через Гринвіцьку обсерваторію (поблизу Лондона).
Екватор: паралель, проведена на однаковій відстані від полюсів.

ЛІТОСФЕРА

Астеносфера: в'язкий, частково розплавлений шар у верхній частині мантії, що лежить на глибині 50-100 км.
Балка: улоговина з пологими схилами, вкритими рослинністю. Кінцева стадія розвитку яру.
Бархани: піщані горби серпоподібної форми, які трапляються в пустелях і утворюються внаслідок роботи вітру.
Вивітрювання: процес руйнування і зміни гірських порід під дією коливань температури, повітря, вологи і живих організмів.
Гейзери: гарячі джерела, періодично діючі у вигляді фонтанів.
Геофізика: комплекс наук, що вивчають внутрішню будову Землі, а також процеси, які відбуваються в кожній з її оболонок.
Гіпоцентр: область в надрах Землі, де виникає землетрус.
Дюни: піщані горби чи пасма, які утворюються на берегах морів, озер та річок під дією вітру.
Епіцентр: місце на земній поверхні, розташоване над вогнищем землетрусу, де його сила максимальна. Район найбільших руйнувань.
Ерозія: процес руйнування гірських порід водяними потоками (водяна) або вітром (вітрова).
Жерло вулкана: канал, який з'єднує вогнище вулкана з поверхнею Землі.
Землетрус: коливання земної поверхні і підземні поштовхи, які виникають внаслідок раптових зміщень та розривів у глибині земної кори або у верхній частині мантії.
Кальдера: заглиблення на вершині вулкана, здебільшого круглої або овальної форми з крутими схилами.
Кратер: чашоподібне або лійкоподібне заглиблення на вершині або на схилі вулкана, з якого викидаються гази, вулканічний попіл, каміння, виливається на поверхню лава.
Лава: магма, яка вилилась на поверхню і позбавлена газів.
Літосфера: верхня тверда оболонка Землі, що охоплює земну кору і верхню частину мантії до шару астеносфери.
Літосферні плити: великі блоки літосфери, розділені глибокими розколинами, що повільно переміщуються по астеносфері.
Магма: розплавлена вогняна маса, що утворюється в шарі астеносфери і насичена газами.
Магматизм: процес утворення і руху магми від шару астеносфери до поверхні Землі.
Метаморфізм: процес зміни гірських порід під впливом високих температур і тиску в надрах Землі.
Сейсмічна зона: територія земної поверхні, що періодично зазнає землетрусів.
Цунамі: велетенські хвилі, викликані підводними землетрусами.
Яр: форма рельєфу, що утворюється внаслідок розмивання пухких порід тимчасовими водотоками.