Озера Волинської області. Шацькі озера. Світязь

Крім рік Волинська область багата на озера. Серед західних областей України вона має їх найбільше – до 170 озер площею від 2 до 2450 га (табл. 12). За походженням вони різноманітні. Переважна більшість – це карстові озера, менша – заплавні. Останні – неглибокі, приурочені до заплави р. Прип'яті і до заплав її крупних приток, являють собою залишки старих русел. їх режим тісно пов'язаний з ріками, а під час весняної повені самостійне існування озер припиняється. Заплавні озера заболочені, з низькими берегами і в'язким дном.

Таблиця 12. Характеристика озер Волинської області

Карстові озера Волинської області

Карстові озера розташовані на водозборах рік Турії, Вижівки, Циру і Стоходу.

Карстові озера живляться атмосферними опадами, поверхневим стоком і підземними водами. Підземні води являють собою найбільш стійкий і основний вид живлення озер і зумовлюють їх температурний режим.

Температура підземних карстових вод, які живлять озера, постійна і залежно від глибини і зв'язку з поверхневими водами коливається в межах 5,9-8,5°С. Термічна стратифікація озер залежить від їх глибини. В глибоких озерах (максимальна глибина понад 50 м) найбільш низька температура біля дна 5,9°С. і такою залишається до глибини 20 м. Влітку на глибині 5-7 м температура різко підвищується до 15-20°С

В озерах глибиною 12-25 м такий температурний стрибок виражений слабо. У верхніх шарах води внаслідок інтенсивного перемішування температура однакова по всьому озеру і найбільш висока. В неглибоких озерах відносно низька температура літом і висока зимою відмічається лише поблизу джерел карстових вод.

Переважаюча роль підземних вод у живленні карстових озер визначає і їх льодовий режим. Невеликі і неглибокі озера з високодебітними джерелами карстових вод зовсім не замерзають навіть у дуже суворі зими. Великі і глибокі карстові озера замерзають пізніше і скресають скоріше від сусідніх озер некарстового походження.

Сезонні коливання рівнів води карстових вод становлять 0,3-0,5 м. Найбільш високі рівні в озерах спостерігаються в середині або в кінці весни. Найбільш низькі рівні – в кінці літа, або на початку осені.

Води карстових озер прозорі, безколірні, карбонатні, але там, де приберегове мілководдя заростає і заболочується, води менш прозорі (буруваті). У карстові озера з поверхневими водами поступає невелика кількість мінеральних наносів, а переважну більшість їх приносить вітер із сусідніх площ, які являють собою незадерновані піски.

Дно озер у мілководній частині піщанисте і тільки місцями мулисте, у області карстової воронки – щільне, крейдяне.

У озерах некарстового походження процес заповнення котловини донними відкладами проходить по-іншому. Тривалий і постійний притік в озера слабомінералізованих вод з розчиненими органічними сполуками сприяє розкладу рослинних залишків і утворенню на поверхні водного дзеркала сплавин. Наприклад, оз. Нечимне поблизу м. Ковеля за останні 50-70 років настільки заросло і заболотилось, що водне дзеркало зменшилось у два рази, а глибини з 3-5 м – до 1,5-2,5 м. Дно його вкрилося 5-метровим шаром мулу, який щороку збільшується на 1-2,5 см.

Здебільшого у замуленні озер області переважаюча роль належить органогенним утворенням.

У межах Волинської області можна виділити три великі озерні райони:

1. басейн Західного Бугу;
2. межиріччя Західного Бугу і Прип'яті;
3. басейн Прип'яті.

Шацькі озера

У басейні Західного Бугу налічується понад 80 озер, які називають Шацькими. Серед них 38 заплавних і 42 карстових. Загальна площа – 92 км кв. Найбільше з них – озеро Свитязь, довжина якого – 9,3 км, ширина – 4,8 км. Середня глибина озера – 7 м, максимальна – 58,4 м, а над підвищенням посередині дна озера глибина становить 1-2 м. Свитязь – це озеро карстового походження. Воно розташоване поблизу м. Шацька. Мальовниче оз. Свитязь – одне з найбільших на Україні. Про озеро існує багато легенд, народних переказів.

Об'єм води озера – близько 190,7 млн. м куб. Воно живиться артезіанськими підкрейдовими водами, атмосферними опадами і поверхневим стоком. Притік підземних вод щороку в озеро становить 3,5 млн. м куб. Вода в озері чиста, прозора, за якістю найкраща від усіх озер України.

Озеро Свитязь прогрівається нерівномірно. Там, де глибокі місця, температура постійна (доходить до 9°С), у верхніх шарах вода влітку прогрівається до 20°С. Озеро замерзає, але суцільний льодовий покрив утворюється тільки в дуже холодні зими.

В 1887 р. прокладений канал, який з'єднує озеро Свитязь з озерами Лука і Пулемецьке, що й призвело до зниження рівня води в ньому на 3 м.

Озеро має сприятливі умови для життя різних організмів: достатня кількість бентосу, багато риби. Мальовничі краєвиди озера, прозорість води, рибні багатства щороку приваблюють велику кількість туристів.

Пулемецьке розташоване поблизу с. Пульмо. Довжина його – 6 км, максимальна ширина – 3,6 км. Площа водного дзеркала 16,3 км кв, об'єм води – 74,8 млн. м куб. Це друге за величиною і об'ємом озеро в басейні Західного Бугу. Воно також карстового походження, тому основну роль у його живленні відіграють підземні води. Вода прозора з зеленкуватим відтінком. Воно замерзає (товщина льоду в суворі зими досягає 75-80 см), а влітку вода прогрівається у верхньому шарі до 20°С.

Поблизу с. Затишшя розташоване третє за площею озеро цього району – Лука. Берегова лінія його досить складна, її довжина становить 21,4 км, площа водної поверхні – 6,7 км кв. Середні глибини – 2 м, максимальна глибина досягає 10 м.

На південний схід від оз. Свитязь розташоване озеро Люцимир (площа водної поверхні – 4,3 км кв, глибина – до 11 м). Воно живиться підземними, атмосферними водами і поверхневим стоком. Дно рівне, піщане. Вода в озері жовтувата, мабуть, тому, що його оточують торфовища, з болотною рослинністю. В озері розводять європейського вугра.

Озерв межиріччя Західного Бугу і Прип'яті

На межиріччі Західного Бугу і Прип'яті розташована група озер, які живлять Турський канал. Найбільшим озером цього району є Турське, яке розташоване на північний схід від с. Заболоття. Довжина озера – 5,6 км, ширина – 3,2 км. Глибина озера коливається в межах 0,9-2,6 м (на південному сході озера). Дно піщане, вздовж берегів мулисте. Береги низькі, торфяні. Озеро живиться поверхневими водами. Навесні рівень води піднімається на 70 см, і береги затоплюються. Озеро є основним постачальником води в Турський канал.

Оріхове найбільше з озер північної частини Волинської області, розташоване поблизу с. Межисить. Довжина озера майже 4 км, а ширина – 2 км. Максимальна глибина – 3,6 м. Озеро живиться переважно водами поверхневого стоку.

Озерний басейн Прип'яті

В озерному басейні Прип'яті насамперед слід виділити саму заплаву ріки, де є дуже багато озер, утворених текучою водою. Озера існують завдяки водообміну з рікою. Озера прісні. Взимку замерзають. У межах Волинської області в заплаві Прип'яті налічується близько 20 озер площею понад 10 га. Найбільшим озером є Люб'язь, через яке протікає Прип'ять поблизу с. Люб'язь (площа 4,3 км кв). Озеро глибоке (7 м), живиться водою Прип'яті, гідрологічний режим його залежить від цієї ріки.

Крім того, в заплаві Прип'яті виділяються озера Біле і Волянське, які постачають воду Дніпровсько-Бузькому каналу, оскільки в літній період він міліє. Озера – основне джерело постачання води в канал. Живляться вони завдяки водообміну з р. Прип'ять, а також підземними водами. Озера глибоководні (у оз. Білому максимальна глибина досягає 13,5 м).

У басейнах приток Прип'яті є також багато озер різноманітного походження, наприклад у басейні Вижівки – 16. Серед них особливо цікаве карстове, озеро Сомине (поблизу с. Сомин), яке серед озер України займає третє місце по глибині. Максимальна глибина його – 56,9 м. Озеро живиться переважно підземними водами. Має постійно низьку температуру води і не заростає.

Дуже багато озер у басейні правої притоки Прип'яті – Турії. Тут налічується до 30 озер, більшість з яких карстового походження. Найбільшим озером басейну Турії є Синове з піщаними берегами, яке розташоване поблизу трьох сіл – Соколище, Синове і Шкроби.

Озеро неглибоке, найбільша глибина – 2,6 м. Живиться підземними водами і атмосферними опадами.

Вражає казковою мальовничістю невелике озеро (площина водної поверхні – 0,09 км кв) поблизу с. Скулин – Нечимне, яке описане в драмі Лесі Українки «Лісова пісня».

Всі озера басейну Турії заболочені, заростають. Рівень води в них нестійкий, дно покрите шаром мулу.

Басейн р. Стохід також багатий на озера (17), переважно карстового походження, площею від 0,1 до 0,53 км кв.

На межиріччі Стоходу і Стиру в межах Волинської області є сім озер карстового походження, серед яких виділяється оз. Окнище, розташоване поблизу с. Оконська. Воно являє собою дуже потужне джерело карстових вод, які виливаються на поверхню.

На початку XIX століття це джерело витікало на поверхню в іншому місці (2 км на захід від сучасного), де до цього часу збереглася улоговина. Пізніше біля с. Оконськ утворилося нове джерело, яке описав П. А. Тутковський у 1899 р. За цим описом глибина озера становила 15 м і вода в ньому була прозора. Температура води цілий рік однакова – 9°С, навіть у суворі зими озеро не замерзало. Витрата води дорівнювала 10,5 тис. м куб на добу.

У 30-х роках нашого століття горловина цього потужного джерела обвалилась і воно зникло, а на території с. Оконська виникло кілька малих джерел. Було пробурено три свердловини, щоб знайти основне джерело. Зараз озеро невеличке (глибина до 3 м). На поверхні озера помітно, як б'є вода з двох свердловин. Вода в озері також прозора і приємна на смак, як колись. У ставках, з яких тече вода до озера, розводять форель.

Всі озера Волинської області мають сприятливі умови для розведення риби: судака і сазана амурського (Чорне озеро), вугра (Острів'янське), чудського сига (Пулемецьке), які добре акліматизувались. Озера придатні для розведення водоплавної птиці.

Проте господарське освоєння озер Волині недостатнє. Для продуктивнішого розведення риби багато озер необхідно розчистити від заростей, місцями засипати піском торфяно-мулисті донні і прибережні накопичення, а там, де ведуться торфорозробки, впорядкувати вікна, звідки поступає в озера вода, насичена шкідливими гуміновими сполуками.