Лозинський В.
Топографічна карта. Методичні вказівки і завдання з курсу «Топографія»

Виділення меж і визначення площі водозбірного басейну. Опис місцевості за топографічною картою

Задача 20

Виділити межі і визначити площу водозбірного басейну

Водозбірною площею або басейном називають територію, з якої снігова і дощова вода стікає в річку або річкову систему (водотоки), або в озеро, море (водойми).

Межі водозбірної площі (басейну) визначають за вододільними лініями, які проходять через точки, від яких лінії схилу розходяться у різні боки. Розміщуються такі точки в місцях найбільшого вигину горизонталей. Вододіли проходять по лініях хребтів (ними є нормалі до горизонталей в точках їх перетину на хребтах), через вершини і сідловини (рис. 17).

Оконтурювання басейну водотоку
Рис. 17. Оконтурювання басейну водотоку

Площу басейну можна визначити за допомогою палетки. Палетка – це сітка дрібних квадратів, як правило, із стороною 2 мм, яку наносять на прозорий матеріал (плівку, кальку, пластик). Сіткову палетку накладають на площу контуру, який вимірюють, і рахують число повних квадратів. Частки квадратів також переводять у повні квадрати. Потім, знаючи площу найменшої поділки палетки, тобто площу найменшого квадратика, визначають величину площі шуканої фігури в гектарах або квадратних метрах. 

Наприклад, площа одного квадрата із стороною 2 мм в масштабі карти (1:25 000) становитиме 50 х 50 = 2500 м кв = 0,25 га, а при накладанні палетки на площу контуру порахували 121 квадрат палетки. Отже, площа фігури буде дорівнювати 0,25 х 121 = 30,25 га.

Для контролю площу даної фігури вимірюють повторно, розвернувши палетку приблизно на 45°. Різниця між двома визначеннями площі не повинна бути більшою від 1:50 площі, що вимірюється. При виконанні цієї умови за кінцеве значення площі приймають середнє арифметичне з двох визначень.

Задача 21

Скласти географічний опис місцевості

Географічний опис місцевості починають із загальної характеристики території. Потім складають опис кожного географічного елемента місцевості.

В загальній характеристиці місцевості вказують:

  • дані про карту (номенклатура, масштаб, рік видання тощо); 
  • відомості про межі ділянки (географічні та прямокутні координати її кутів), геодезичну основу (види опорних пунктів, їх кількість); 
  • загальну характеристику місцевості (тип рельєфу, основні населені пункти, головні шляхи сполучення, наявність лісів тощо).

Після загальної характеристики місцевості описують географічні елементи місцевості:

  • рельєф ділянки (форми рельєфу, площа, яку вони займають, протяжність, позначки абсолютних і відносних висот, головні вододіли, форма і крутина схилів, наявність ярів, урвищ, вимоїн із зазначенням їх протяжності та глибини, штучні форми рельєфу тощо); 
  • гідрографію (назви окремих об'єктів; протяжність, ширина, глибина, напрям і швидкість течії річок, похил, типи берегів, заплави; транспортне значення, наявність гідротехнічних споруд тощо; площа, типи берегів, якість води озер; канали, канави, джерела, колодязі та ін.); 
  • рослинність (тип, склад порід, площа, розміщення; 
  • населені пункти (назва, тип, людність, адміністративне значення, структура і планування, об'єкти промисловості, комунального господарства, зв'язку тощо); 
  • шляхи сполучення (тип; для автомобільних доріг – назва дороги або пунктів, які вона з'єднує, характер покриття, ширина тощо; для залізниць – кількість колій, вид тяги, назва станцій, вокзалів тощо; споруди на дорогах); 
  • інші елементи місцевості (границі, межі, ґрунти та ін.).

Примітка. На рецензування студенти подають розв'язані задачі, виконані в робочому зошиті зі стислими поясненнями і рисунками до задач, а також топографічну карту з нанесеними точками А, Б, В. Профіль, графік закладень і палетка вклеюються в зошит.

Список рекомендованої літератури

  1. Бруевич П.Н., Самошкин Е.М. Геодезия. – М.: Недра, 1985. – 343 с. 
  2. Земледух P.M. Картографія з основами топографії. – К.: Вища школа, 1993. – 456 с. 
  3. Кравців С.С., Лозинський В.В. Методичні вказівки і завдання з курсу "Топографія" (І розділ). – Львів: ЛДУ, 1998. – 40 с. 
  4. Курс инженерной геодезии / Под ред. В.Е. Новака. – М.: Недра, 1989. – 429 с. 
  5. Лозинський В.В. Топографо-геодезична термінологія (довідкове видання). – Львів, 2002. – 77 с. 
  6. Лозинський В.В., Іванов Є.А., Гусак М.М. Топографічний практикум. Частина І. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 96 с. 
  7. Найдин И.Н., Найдина К.В. Руководство к практическим занятиям по геодезии. – М.: Недра, 1991. – 208 с. 
  8. Поклад Г.Г. Геодезия. – М.: Недра, 1988. – 304 с. 
  9. Топографія з основами геодезії / За ред. А.П. Божок. – К.: Вища школа, 1995. – 275 с.

Додатки

Додаток А. Зразок оформлення лабораторної роботи «Масштаби»
Зразок оформлення лабораторної роботи «Масштаби»
Додаток Б. Зразок оформлення лабораторної роботи «Номенклатура топографічних карт»
Зразок оформлення лабораторної роботи «Номенклатура топографічних карт»
Додаток В. Зразок оформлення лабораторної роботи «Номенклатура топографічних карт, які межують із заданим аркушем топокарти»
Зразок оформлення лабораторної роботи «Номенклатура топографічних карт, які межують із заданим аркушем топокарти»
Додаток Г. Варіанти завдань до лабораторної роботи «Побудова горизонталей за позначками точок»
Варіанти завдань до лабораторної роботи «Побудова горизонталей за позначками точок»
Варіанти завдань до лабораторної роботи «Побудова горизонталей за позначками точок»
Варіанти завдань до лабораторної роботи «Побудова горизонталей за позначками точок»
Варіанти завдань до лабораторної роботи «Побудова горизонталей за позначками точок»
Варіанти завдань до лабораторної роботи «Побудова горизонталей за позначками точок»
Додаток Д. Зразок оформлення лабораторної роботи «Побудова горизонталей за позначками точок»
Зразок оформлення лабораторної роботи «Побудова горизонталей за позначками точок»

Додаток Е. Таблиця натуральних значень тригонометричних величин