Пляж – проста акумулятивна форма рельєфу. Термін пляж

5.2. Пляжі

Пляж (beach) – це проста (елементарна) акумулятивна форма рельєфу, яка складена накопиченням наносів (валунних, галечникових, гравійних, піщаних, черепашникових, коралових тощо) в зоні прибійного потоку. За Ф. Шепардом, пляжем називають частину берега, складену незцементованими породами, яка простягається від берегової лінії, що відповідає середньому рівню низької води за напрямом до берега, де змінюється характер субстрату або фізіографія ландшафту. Наприклад, пляж може бути обмежений з боку суші зонами постійної рослинності і дюн або береговим уступом (кліфом). Верхню межу пляжу прийнято проводити по межі ефективного впливу штормових хвиль. До категорії пляжу не належать мулисті береги і скелясті, де відклади не накопичуються у значній кількості.

У сучасній літературі розрізняють три розуміння терміна пляж: 1) пляж сучасного хвилювання, тобто зона дії прибійного потоку і нагромадження наносів, що спостерігається в даний час; 2) пляж у дещо ширшому розумінні, що охоплює морський схил акумулятивної форми зі слідами недавнього хвилювання, переважно виражений у вигляді невеликих берегових валів, що відповідають зоні дії прибійного потоку різних по силі (бальності) хвилювань, діючих упродовж тривалого періоду; 3) приєднана (причленована) акумулятивна форма, утворена за середнього багаторічного рівня моря, що переважно складається із серії берегових валів (є аналогом сучасної берегової акумулятивної тераси).

Пляж формується як за поперечного, так і за поздовжнього переміщення відкладів. Будь-яка берегова акумулятивна форма переходить у своєму розвитку стадію пляжу. З накопиченням матеріалу, яке загалом відбувається фронтально щодо берегової лінії, якась частина пляжу може опинитися поза дією прибійного потоку і відбуватиметься поступове наростання пляжу з боку моря. Зрештою це сприяє утворенню берегової акумулятивної форми досить великої ширини і протяжності. За формою поперечного профілю В. В. Лонгінов розрізняє два типи пляжу – вільний (двосхиловий, повного профілю) і приєднаний (односхиловий, неповного профілю).
Природно, що рельєф поверхні пляжу також є результатом діяльності прибійного потоку. Тут можна виокремити такі елементи рельєфу (рис. 5.3, а): 1) підводний схил (сходина) пляжу, що відповідає місцю руйнування хвилі й формування прибійного потоку; 2) пляжевий відсип (рос. – отсыпь) – вузька зона крутих похилів дна, що відповідає зоні максимальних лінійних швидкостей прямого прибійного потоку; 3) пляжева берма або надурізова сходина пляжу; 4) схил берегового валу; 5) гребінь берегового валу; 6) тиловий схил берегового валу.

Рис. 5.3. Типи профілів пляжу та поширення швидкостей і напруги у прибійному потоці (за В.В. Лонгіновим):
а – пляж повного профілю; б – приєднаний (односхиловий, причленований) пляж (пляж неповного профілю); ?пр, ?обр – графіки зміни швидкостей прямого і зворотного потоків уздовж профілю; в – поширення хвильової напруги на різних точках профілю пляжу (стрілки вправо відповідають напрузі прямого потоку, стрілки вліво – зворотного); 1 – підводний схил (сходина) пляжу; 2 – пляжевий відсип (рос. – отсыпь); 3 – пляжева берма; 4 – схил берегового валу; 5 – гребінь берегового валу; 6 – тиловий схил берегового валу