Костів Л. Я.
Фізична географія материків і океанів. Африка

Субтропічний пояс Африки. Зона твердолистих лісів і чагарників. Зона вологих мішаних субтропічних лісів

Субтропічний пояс Африки виражений на північній та південній окраїні материка. Кліматичні відмінності й особливості рельєфу визначили формування низки природних зон.

Зона твердолистих лісів і чагарників

Зона твердолистих лісів і чагарників поширена на крайньому північному заході та півдні Африки. Подібність гідротермічного режиму визначила їхню типологічну подібність, але кожна група має свої особливості.

У Північній півкулі зона твердолистих (середземноморських) лісів і чагарників займає узбережні хребти Атласу. Характеризується спекотним сухим літом, коли переважає континентальне тропічне повітря і теплою вологою зимою з циклональним циркулюванням. Кількість опадів залежить від рельєфу, змінюючись в межах 1200-600 мм, при річному коефіцієнті зволоження 0,5. У липні-серпні опади майже не випадають. У вологий сезон, що триває з листопада по квітень, коефіцієнт зволоження вищий за одиницю, а в горах часто випадає сніг. У таких умовах формуються різні варіанти коричневих ґрунтів з нейтральною і слаболужною реакцією. На вапняковому субстраті формуються червоноколірні продукти вивітрювання (терра-роса) і малопотужні червоноколірні коричневі ґрунти.

Від природної рослинності середземноморських рівнинних ландшафтів залишилися розріджені угрупування з маслин (Olea europaea) і фісташок (Pistacia lentiscus) та карликової пальми (Chamaerops humilis), кермесового дуба (Quercus coccifera). Поширені зарослі маквісу з суничником (Arbutus unedo), ладанником (Cistus salvifolius), деревоподібним вересом (Erica arborea). Зі зростанням ксерофітності переважають зарослі ююби (Zizifus lotus). Типовими є ліси з кам’яного дуба (Quercus ilex), що надає перевагу вологим карбонатним схилам низькогір’їв. На зволоженіших безкарбонатних схилах переважає корковий дуб (Quercus suber). Для сухих схилів характерні ліси з алепської сосни (Pinus halepensis). У Південній півкулі зона твердолистих (середземноморських) лісів і чагарників займає Капські гори з прилеглою приморською рівниною. Вплив атлантичних повітряних мас визначає переважання зимових опадів, яких випадає від 1000 мм на навітряних схилах до 400 мм у западинах. Південно-східний пасат і холодна Бенегельська течія понижують літні температури до +21-22°С. Середні зимові температури становлять +12-15°С, але можливі заморозки та сніг.

Територія віднесена до Капського флористичного царства з багатим і різноманітним видовим складом: зростає майже 25 тис. видів рослин. Природна рослинність складається з вічнозелених склерофітних деревам та хвойних: капська маслина (Olea laurifoolia), срібне дерево (Leacadendron argenteum), африканський горіх (Ocotea capensis), капський каштан (Calodendron capense). У сучасному покриві переважають вторинні зарослі вічнозелених твердолистих чагарників – фінбош (аналог маквіса). У його верхньому ярусі наявні невеликі дерева родини протейних (Protea cynaroides, P. neriifolia), під ними чагарники висотою від двох до чотирьох метрів, серед яких багато вересових, нижче чагарничкові складноцвіті.

Зона вологих мішаних субтропічних лісів

Зона вологих мішаних субтропічних лісів поширена тільки у Південній півкулі де займає нешироку смугу вздовж південносхідного узбережжя між 30° і 34° пд. ш., та обмежена ступінчастими схилами Драконових гір, тому її ще називають експозиційною, або бар’єрно-дощовою. Формується завдяки вологому південно-східному пасату, особливо стійкому у літній сезон, та теплій Мозамбіцькій течії. Клімат теплий і рівний: температура найтеплішого місяця (лютого) зростає з південного заходу на північний схід від +23° до +26°С, а найхолоднішого (липня) від

+16° до +18°С. За рік випадає 800-1000 мм опадів з літнім (вересень-березень) максимумом. Коефіцієнт зволоження у цей період вищий за одиницю. Шар річного стоку незначний – 100-200 мм, ріки численні, але невеликі та порожисті, витрати води різко коливаються за сезонами.

Рослинність багата щодо флористичному складу. Узбережну смугу та нижні частини гірських схилів займали ліси, для яких були характерні ногоплодники (хвойні), в т. ч. Podocarpus thunbergii (жовте дерево), P. falcatus висотою до 40 м, а також залізне дерево (Olea laurifolia), деревоподібні папороті, дикі банани, пальми, ліани, епіфіти.

Ґрунти вологих субтропічних лісів вилуговані, мають високу кислотність і належать до субтропічних червоноземів і жовтоземів.