Рельєф Львівської області. Гори. Гора Пікуй - найвища точка Львівщини

Гори в межах області розташовані в південній частині і займають трохи більше 1/5 її території. Вся гірська частина області відноситься до північного макросхилу Українських Карпат, що впливає на багато географічних властивостей цієї території: кліматичні, гідрологічні, ботанічні, ландшафтні.

У межах Львівської області Українські Карпати найнижчі порівняно з горами інших «карпатських» областей України. Тут переважають низькогір'я та середньогір'я з абсолютними висотами хребтів 900-1100 м. Максимальної висоти досягає гора Пікуй — найвища точка Львівської області (1408 м), що розташована на полонині Буківська (Букюска) — на межі з Закарпатською областю. Мінімальна висота в межах гір знаходиться в долині р. Вирва, що належить до басейну р. Сян (290 м) при її виході з Карпат. Кілька метрів вище закладені долини інших рік, що виходять з Карпат — Стрв'яжу, Дністра, Бистриці. Висота долини р. Стрий при виході на Передкарпаття набагато вища — аж 345 м.

Скибова зона Карпат

Гори починаються майже прямолінійним уступом висотою 300-400 м, що формується Береговим хребтом-насувом, а тому гори видно з Передкарпаття за 20-30 км, а в'їзд в межі гір визначається безпомилково.

Найнижчими хребтами є два окраїнні — Береговий та Орівський, що піднімаються до висоти 600-800 м. Долини рік, що витікають з Карпат розтинають ці хребти на окремі масиви.

Між собою хребти розділяються повздовжніми (відносно простягання Карпат) долинами річок або зниженнямии в рельєфі, що можливо, також були долинами (прадолинами колишньої річкової сітки).

Як зазначалось у розділі «Геологічна будова» Карпатські хребти сформовані флішем різної твердості — зовнішня зона більш твердим, а внутрішня — податливим до ерозійного роз'їдання.

Всього в Зовнішній Скибовій смузі Карпат виділяють шість хребтів-скиб: Берегова, Орівська, Сколівська, Парашки, Зелем'янки, Рожанки. Вони не складають єдиних масивів, бо розділені ріками на частини. При певному старанні, з допомогою карти, ці часткові масиви можна з'єднати в своєрідні ланцюги, що будуть відповідати названим хребтам.

Всі вони мають більші висоти на південному сході, а до північного заходу знижуються.

Значною висотою, великою крутизною схилів, вузькими V-подібними долинами вирізняється частина гір, що має назву Сколівські Бескиди. Ці гори можна віднести до середньогірних, бо вершини тут досягають 1362 м — г. Магура, 1268 м — Парашка, 1265 м — Зелем'янка, а відносні висоти коливаються в межах 500-800 м.

В горах, де витікає Дністер, що мають назву Верхньо-Дністровські Бескиди рельєф змінюється: понижуються висоти хребтів (до 800-1000 м), розширяються долини, знижується крутизна схилів, зменшуються відносні висоти. У зв'язку з цим Верхньо-Дністровські Бескиди правильно відносити до низькогірних.

Внутрішня зона Карпат

Внутрішня зона Карпат, що сформована мяким флішем також має дві різні частини — північну м'якішу, і південну — твердішу.

В північній частині розвинулось типове низькогір'я з хребтами висотою 800-1000 м, широкими долинами, сильно розчленованими ярами.

З наближенням до м. Славська висоти наростають, виразно виділяються високі хребти (більше 1100 м — Бердо, Чорна Рила, Довжки і ін.) та окремі відпрепаровані вершини (Тростян – 1232 м, Гострий – 1003 м, Добце – 1041 м, Маківка – 933 м, Скубениця – 1075 м).

В межах внутрішньої зони окремим масивом піднімається полонина Буківська (Букюска) з найвищою вершиною г. Пікуй – 1408 м. Це вершина з виходами пластів пісковиків, обривами, крутими схилами, прекрасною можливістю оглядати гори в усіх напрямах.

Завдання і запитання:

1. Які форми рельєфу є в межах Львівщини?
2. Які висоти і форми поверхні характерні для рівнинної частини області?
3. Де розміщені найвищі вершини Львівщини?
4. Чи впливає на рельєф склад гірських порід?
5. Який рельєф відповідає Волино-Подільській плиті?
6. Складіть орографічну схему області.
7. Складіть опис рельєфу і геологічної будови свого району за таким планом:
   1. тектонічні структури;
   2. геологічна будова і четвертинні відклади;
   3. типи рельєфу і абсолютні висоти;
   4. геоморфологічні райони і мікроформи рельєфу;
   5. взаємозв'язок, що існує між ними.