Етнічний склад населення України: молдавани, румуни, греки, вірмени, німці, татари, цигани

Молдавани

Молдавани — східно-романський народ, в Україні живе 324,9 тис. чоловік. Найдавніші зв'язки слов'ян з романізованим населенням Карпато-Дунайських земель відомі з V-VII століть. На цій основі сформувалася етнічна спільність волохів — найближчих предків молдаван, територія яких у Х-ХШ століттях не раз входила до складу слов'янських державних об'єднань. У XVI-XVIII століттях молдавани, тікаючи від феодального гноблення і репресій турецьких загарбників, переселялися на Україну. Багато молдаван входило до складу військових поселень (XVIII століття). Було засновано населені пункти (роти) у межиріччі Дніпра і Синюхи, у Слов'яносербському і Бахмутському повітах та у Новій Сербії.

У XIX столітті молдавани у деяких повітах на півдні України посідали за чисельністю друге місце після українців. Нині більшість їх живе у східних районах Чернівецької і Одеської областей, менш компактно вони розселені у Кіровоградській, Миколаївській і Донецькій областях. Майже 75% їх проживає у сільській місцевості.

Румуни

Румуни — східно-романський народ, в Україні живе 134,7 тис.чоловік. Розселені у південно-західних районах Чернівецької області (переважно у Глибоцькому районі) і у Тячівському районі Закарпатської області. Найдавніші поселення румунів в Україні були засновані у XIII столітті вихідцями з північно-західної Валахії (Марамуреша) і Південної Трансільванії. У кінці XII століття виникли поселення румунів на Закарпатті (Діброва, Середнє та інші). Під впливом новоутвореної Румунської держави (середина XIX століття) частина населення колишнього князівства Молдавія поступово стала вважати себе румунами. Молдавани, що не увійшли до Румунії, зберегли свою етнічну самосвідомість. Це особливо помітно в Чернівецькій області, де проходив державний кордон між Австро-Угорщиною і Росією. Більшість румунів живе в сільських місцевостях.

Греки

Греки (самоназва — елліни, румеї) — народ індоєвропейської, мовної сім'ї, в Україні налічується 98,6 тис. чоловік. Живуть у приазовських районах Донецької області та містах півдня України. Переселення греків у ці райони почалося з VI століття до н.е. У другій половині XVIII століття греки входили до складу військових поселень Півдня. Пізніше частина їх (купці та ремісники) оселилася в містах. Найбільший етнічний масив грецького населення утворили у Приазов'ї в кінці 1770 р. переселенці з Криму (близько 18 тис. чоловік) після проголошення його незалежним ханством. Греки Приазов'я поділяються на дві групи: греки-елліни (новогрецька мова) і греки-татари (тюркська мовна група).

Вірмени

Вірмени — народ індоєвропейської мовної сім'ї, чисельність їх в Україні становить 60 тис. чоловік. Перші вірменські колонії виникли у Криму в Х-ХІ столітті у зв'язку із завойовуванням Вірменії арабами і турками-сельджуками, а також антивірменською політикою Візантії. Найбільш компактні вірменські поселення з'явилися на західно-українських землях. За період з XIII до XVIII століття їхня кількість досягла 20 (найбільші — у Львові, Кам'янці-Подільському, Могилеві-Подільському, Луцьку).

Значного розвитку вірменські поселення досягли в XV-XVIII століттях. Однак під впливом соціально-економічних факторів до XIX століття більшість вірменських поселень розпалася. Нині вірменське населення України живе переважно в містах.

Німці

Німці — народ германської групи індоєвропейської мовної сім'ї, загальна чисельність у країні становить 37,9 тис. чоловік. Перші німецькі поселення в Україні засновані в 1763-1774 рокаху Борзненському повіті Чернігівської губернії. Внаслідок пільгових умов, наданих царським урядом німецьким колоністам, кількість їхніх поселень швидко зростала. За переписом 1897 p., чисельність німецького населення у Новоросії досягла 377,3 тис. чоловік (3,5%всього населення), а на Правобережжі — 190,1 тис. чоловік (передусім на Волині).

Серед німців значний процент становили сектанти (менноніти, гутерити, сепаратисти та інші), які зазнавали у своїх країнах переслідувань за релігійні переконання. На західно-українських землях перші німецькі і австрійські поселення з'явилися у 50-х роках XVIII століття. Наприкінці 1920 р. на території України налічувалося 616,9 тис. німців. Більшість їх у серпні 1941 р., на початку війни з нацистськими окупантами переселено у східні райони країни. Нині вони живуть у кількох селищах на Закарпатті і містах країни.

Шведи, швейцарці, цигани

Серед інших західно-європейських колоністів — шведи та швейцарці. Перші — вихідці з о. Даго  у Балтійському морі — заснували у гирлі Дніпра с. Старошведське, інші — колонію Шабо у Буджаку.

Цигани (самоназва — рома) за мовою належать до індоарійської групи індоєвропейської сім'ї, в Україні налічується 47,9 тис. чоловік. Живуть переважно у західних і південних областях. Вихідці з Індії (кінця І тисячоліття н.е.). Деякі цигани пов'язують своє походження з Єгиптом, де тривалий час жили їхні предки. Про це свідчать назви циганських поселень на Одещині — Фараонівка та Каїр. Більшість українських циган — переселенці з Бессарабії, Румунії та Балкан. У минулому цигани переважно кочували з місця на місце, займалися ремеслами (ковальством, різбленням по дереву, ювелірною справою тощо). Частина циган перейшла до осідлого способу життя.

Татари поволзькі та кримські

Татари поволзькі (самоназва — татар) за мовою належать до кипчанської групи алтайської сім'ї. Загальна чисельність у країні 86,6 тис. чоловік. Живуть переважно у міських поселеннях Донбасу. Етнічну основу їх становлять тюрські племена, які дійшли до середини Волги і Прикарпаття і змішалися з місцевими фінноугорськими племенами.

Татари кримські (самоназва — кьрим татарлар). Сформувалися з різних тюркомовних племен (хазарів, половців, татаро-монголів), які прийшли в Крим у VII-VIII століттях і змішалися з місцевими етнічними групами. В Україні налічується 44 тис.чоловік. Живуть переважно в Криму, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях. Із скасуванням 1944 р. Кримської АРСР їх було примусово переселено (165,3 тисячі) в Середню Азію, Казахстан. Рішенням урядової комісії в 1989 р. їм дозволено повернення на історичну батьківщину. За період між переписами 1979 р. і 1989 р. їх чисельність в Україні зросла в 6,6 рази.

Караїми,кримчаки, гагаузи

Караїми (самоназва — карай, від арамейського — чтець) за мовою належать до кипчацької підгрупи тюрської групи алтайської сім'ї. Загальна чисельність їх в Україні 1396 чоловік. Живуть переважно в Криму. Походження караїмів остаточно не з'ясовано. З XIV століття колонії караїмів виникли у західно-українських землях (Галич, Тисмениця тощо). У XV столітті — в Києві, Львові, Луцьку. Найбільш компактні поселення караїмів збереглися в Криму.

Кримчаки — тюркомовний народ. їх чисельність в Україні 678 чоловік. Живуть переважно у містах Криму (Сімферополь, Севастополь, Керч, Феодосія). Походження кримчаків остаточно не з'ясовано. Деякі вчені вважають їх нащадками давнього місцевого населення Криму, яке засвоїло іудаїзм, інші нащадками кримських євреїв, які колись перейняли тюркську мову.

Гагаузи за мовою належать до огузької групи алтайської сім'ї; загальна чисельність в Україні 32 тис. чоловік. Народ, який майже повністю переселився з північно-східної Болгарії і Добруджі наприкінці XVIII — у першій половині XIX столітття, у зв'язку з переслідуванням населення Балкан турками.

Існують дві гіпотези щодо походження гагаузів. Згідно з першою — гагаузи — слов'яни, які перейняли тюркську мову, але зберегли православну віру. Прихильники другої, більш обгрунтованої гіпотези, пов'язують етногенез гагаузів з різними групами тюрків нащадками середньовічних кочових племен (печенігів, берендеїв, половців тощо). Вони прийшли у Прут-Дністровське межиріччя і створили у XIII-XV століттях свою державу до навали турків-османів. Живуть у Ізмаїльському, Кілійському, Белградському районах Одеської області.

Угорці, естонці

Угорці (самоназва — мадяри) за мовою належать до угорської підгрупи уральської сім'ї. В Україні налічується 163,3 тис. чоловік. Майже всі вони живуть у Закарпатській області (158 тис. чоловік). Віруючі угорці — католики, деякі кальвіністи і лютерани. Прабатьківщиною скотарських угорських племен вважають райони на схід від Уралу. В VI-VII століттях угорці жили уприазовських степах під владою оногурських племен. У 1-й половині XII століття підпали під вплив Хазарського каганату, в 30-х роках XIX століття здобули незалежність. У 895-896 роках угорці перейшли Карпати і оселилися в басейні середньої течії Дунаю. Територію сучасної Закарпатської області угорські королі та феодали захопили в XI столітті, витиснувши слов'янське населення. Друга хвиля угорської колонізації Закарпаття мала місце у період загарбання Угорщини Оттоманською імперією (XV століття).

Естонці — народ фінно-угорської сім'ї, в Україні налічується 4208 чоловік. Живуть вони у кількох селах Республіки Крим. Естонські поселення в Україні заснували 1861-1877 роках учасники сектантського руху проти соціального і релігійного гноблення з боку прибалтійських поміщиків і духівництва.

Згідно з Декларацією про державний суверенітет Україна забезпечує рівність перед законом усіх громадян країни незалежно від їх походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності.