Термінологічний словник з грунтознавства та географії грунтів (В)

В

Вали протиерозійні: штучні земляні споруди на схилах для попередження водної ерозії грунту.
Вапнування: спосіб хімічної меліорації кислих г. для заміни в поглинальному комплексі обмінних іонів водню та алюмінію на іони кальцію.
Варіант грунту: таксономічна одиниця класифікації грунтів України; група г., що в межах виду відрізняються за характером їх використання (цілинні, освоєні, дреновані, зрошувані).
Вбирна здатність грунту: здатність г. затримувати ті чи інші речовини із навколишнього середовища. Г. поглинає воду, гази, пари, розчинені речовини, суспензії, масла, фарби, мікроорганізми, молекули і окремі іони, міцели. За схемою К.К.Гедройца розрізняють такі види вбирання: механічне, фізичне, фізико-хімічне, хімічне та біологічне.
Вермикуліти: мінерали з групи шаруватих силікатів.
Вертисолі
щільні чорні грунти: група, яка об'єднує щільні глинисті темнозабарвлені сильно тріщинуваті грунти.
Верховодка грунтова
води грунтові: вільна гравітаційна волога, яка утворює в товщі грунту тимчасовий водоносний горизонт, не зв'язаний гідравлічно з горизонтом вод підгрунтових. Водоупором для верховодки грунтової є шар грунту зі зниженою водопроникністю будь-якого походження (напр.: ілювіальний горизонт).
Верховодка надмерзлотна: одна з форм верховодки грунтової, водоупором для якої служить мерзлий шар г.
Вивітрювання: сукупність змін, які відбуваються з гірськими породами і мінералами, що їх складають, у термодинамічних умовах земної поверхні під впливом природних факторів. Розрізняють: фізичне, хімічне та біологічне В.
Вивітрювання внутрішньогрунтове: процеси вивітрювання, які відбуваються в товщі г.
Вид грунтів: таксономічна одиниця класифікації грунтів; група грунтів у межах роду, що відрізняються за ступенем розвитку основного грунтотворного процесу (ступінь опідзоленості опідзолених, кількість гумусу та потужність гумусового горизонту чорноземів, ступінь засоленості засолених і т.д.).
Виділення кореневі: органічні та мінеральні речовини, які виділяться корінням рослин у зовнішнє середовище (ризосферу).
Вилуговування грунту: вимивання з г. різних розчинних речовин у процесі вивітрювання та грунтоутворення низхідним або боковим током грунтового розчину.
Випаровування сумарне
евапотранспірація: процес переходу газоподібної вологи в атмосферу в результаті транспірації рослин і фізичного випаровування.
Випаровування фізичне: у грунтознавстві процес випаровування вологи з відкритої поверхні грунту або поверхні рослин (без урахування транспірації рослинами).
Виснаження грунту: збіднення г. на поживні речовини в результаті тривалого вирощування с.-г. культур без внесення добрив або при недостатній їх кількості.
Витяжка водна: фільтрат водного розчину, який одержано після збовтування г. з дистильованою водою.
Витяжка кислотна: фільтрат від взаємодії г. з будь-якою кислотою.
Вівіаніт: мінерал з групи нормальних фосфатів. Продукт грунтоутворення у відновлювальних умовах. Характерний для деяких заплавних і болотних грунтів.
Відбивальна здатність: здатність г. відбивати сумарну радіацію, яка надходить на його поверхню.
Відновлення: хімічна реакція, протилежна окисненню. Суть В. полягає в приєднанні електронів речовиною, яка відновлюється.
Відношення Сгк:Сфк: числовий вираз відношення кількості вуглецю, який входить до складу гумінових кислот, до кількості вуглецю, що входить до складу фульвокислот. Використовується для характеристики хімічного типу гумусу.
Вік грунту: тривалість існування г. у часі. Час , протягом якого відбувалося формування певного грунту.
Включення: тіла, які знаходяться в грунтовій товщі і не пов'язані з процесами грунтоутворення (камені, черепашки, залишки матеріальної культури людини).
Власне гумусові речовини: темно забарвлений продукт процесу перетворення органічних решток, який формується тільки в товщі грунту або грунтотворної породи.
Води грунтові: див. верховодка грунтова.
Води підгрунтові: волога вільна гравітаційна, що утворює в підгрунті водоносний горизонт, який визначається за появою дзеркала вільної води в свердловині (колодязі, шурфі).
Води підгрунтові мінералізовані: в.п., які містять легкорозчинні солі. Розрізняють слабо – (0,5-5 г/л), середньо – (5-30 г/л) та сильномінералізовані (більше 30 г/л) або: а) прісні з умістом розчинних солей до 0,5-1,0 г/л, б) солонуваті – від 1,0 до 3,0 г/л, в) слабосолоні – від 3 до 10 г/л г) солоні і дуже солоні – від 10 до 50 г/л, д) розсільні (ропа) – більше 50 г/л.
Води талі: вода, яка утворюється внаслідок танення снігу або льоду.
Водневий показник: рН, від'ємний десятковий логарифм концентрації іонів водню (г·іон/л) у даному розчині: pH = -lgCН⁺.
Водний баланс: співвідношення між водою, що потрапила в грунт (атмосферні опади, конденсована волога, грунтові та іригаційні води), до води, що була ним втрачена (фізичне випаровування, транспірація, поверхневий та внутрігрунтовий боковий і вертикальний стік) за певний проміжок часу.
Водний режим грунту: сукупність явищ, що визначають надходження, переміщення, витрату й використання організмами грунтової вологи.
Водний режим грунту непромивний
імпермацидний: тип водного режиму, характерний для природних зон, де кількість води випадаючих опадів дорівнює або, частіше, менша, ніж кількість води, що випаровується з грунту.
Водні властивості грунту: властивості грунту, які визначають поведінку грунтової вологи. До них відносяться: вологоємність, водопроникність, водопідіймальна здатність, гігроскопічність та ін.
Водопроникність грунту: здатність г. пропускати через себе воду. Залежить від гранулометричного складу, збагачення г. колоїдами, складу обмінних катіонів та ін.
Водорості грунтові: екологічне угруповання тих видів водоростей, які живуть в грунтах. Розрізняють наземні, водно-наземні та власне грунтові водорості.
Водостійка структура грунту: структура г., яка здатна чинити опір розмивній дії води. В.с.г. має місце в грунтах, багатих на колоїди, які насичені багатовалентними катіонами.
Водостійкість агрегатів грунту: здатність агрегатів г. чинити опір розмивній дії води.
Водоупор: шар грунту чи породи з низькою водопроникністю.
Волога адсорбована: один з видів В. зв'язаної.
Волога вільна: частина ґ. вологи, яка не підлягає впливу сорбційних сил.
Волога гігроскопічна: пароподібна вода, яку грунт, подібно до інших подрібнених тіл, поглинає з повітря (див. гігроскопічність грунту).
Волога гравітаційна
Волога вільна: вода, що пересувається в грунті під дією сил тяжіння.
Волога грунтова: вода, яка утримується в г. у формі молекул Н₂O.
Волога доступна: частина грунтової вологи, яка може бути використана рослинами. Нижня межа доступності – вологість стійкого в'янення рослин. Близький за змістом термін – волога продуктивна.
Волога зв'язана
Волога сорбована
Волога плівкова
Волога орієнтована: частина ґ. вологи, яка знаходиться під впливом сорбційних сил.
Волога капілярна: вода, що утримується або пересувається в грунті під дією капілярних (меніскових) сил.
Волога конституційна: волога хімічно зв'язана.
Волога кристалізаційна: вода, що входить до складу кристалічних речовин у вигляді самостійних молекул, наприклад, вода, що входить до складу молекули гіпсу (CaSO₄·2H₂О).
Волога недоступна рослинам
волога незасвоювана: частина г. вологи, яка не може бути використана рослинами, в тому числі і в процесі їх в'янення, Найбільший вміст у г. В.н.р. називається "мертвим" запасом вологи; він близький до максимальної гігроскопічності і залежить від виду рослин та умов їх росту.
Волога плівкова: рідка вода, яка обволікає тверді часточки грунту суцільною плівкою. В пересуванні В.п. по профілю г. сила тяжіння не приймає участі. В.п. утримується в г. завдяки молекулярним силам зчеплення між твердими часточками г. та орієнтованими навколо них молекулами води.
Волога продуктивна: частина грунтової вологи, поглинаючи яку, рослини не тільки підтримують свою життєдіяльність, але й синтезують органічні речовини. Нижньою межею В.п. є вологість грунтова стійкого в'янення рослин.
Волога хімічно зв'язана: не зовсім точний термін, розуміються іони ОН^-, які входять до складу речовини, а при прожарюванні вилучаються у вигляді води.
Волога, що просочується: волога вільна, волога гравітаційна, яка пересувається в г. або в підгрунті вниз під впливом сили тяжіння.
Вологість грунту: вміст води в грунті,%.
Вологість стійкого в'янення рослин: вологість грунту, за якої проявляються перші ознаки в'янення рослин, що не зникають при переміщенні рослин в атмосферу, насичену водяними парами.
Вологоємкість грунту: величина, яка кількісно характеризує г. водоутримуючу здатність. Залежно від умов утримання вологи розрізняють В.г. польову, загальну, капілярну, найменшу, повну, граничну, максимальну молекулярну, адсорбційну молекулярну. З них основними є найменша (польова), капілярна та повна.
Вологоємкість грунту максимальна молекулярна: (за О.Ф. Лєбєдєвим) – найбільший вміст у г. вологи, яка утримується силами притягання на поверхні твердих часточок г.
Вологоємкість грунту найменша
Вологоємкість грунту польова
Вологоємкість грунту польова гранична
Field water capacity: максимально можливий вміст підвішеної води після відтоку всієї гравітаційної вологи.
Вологоємність грунту повна: вміст вологи в г. при умові повного заповнення всіх пор водою.
Вологопровідність грунту: провідність грунту по відношенню до води.