Термінологічний словник з грунтознавства та географії грунтів (П)

П

Пар термічний: один із засобів обробітку солонцевих або важких злитих г., який заключається у висушуванні на сонці і руйнуванні великих брил для покращення фізичного стану орного шару г.
Пед: див. агрегат грунтовий.
Педон: найменша природна одиниця (елемент) грунтового покриву.
Педосфера: грунтовий шар Землі.
Пептизація грунту: розпад грунтових агрегатів на елементарні частки внаслідок переходу грунтових колоїдів з стану гелю в стан золя. П. може викликатися як природними чинниками (наприклад, у солонцевих горизонтах), так і штучно – насиченням г. одновалентними катіонами.
Переліг: грунт, залишений після декількох урожаїв на 8-15 років для "відпочинку" (відновлення родючості) при так званій переложній системі землеробства.
Період вегетаційний: період активної життєдіяльності рослин.
Підгрунтя: шар гірської породи, який залягає безпосередньо під товщею грунту. П. може бути того ж геологічного походження, що й материнська порода, або іншого (породи підстилаючі).
Підзоли: підзолисті грунти з украй різко вираженою диференціацією профілю за морфологічними ознаками, складом і властивостями.
Підзолисті грунти: зональний тип бореальних тайгово-лісових зон, сіалітні профільно-диференційовані грунти з такими найбільш характерними властивостями: значне збіднення мулом, фізичною глиною, півтораоксидами та основами верхніх горизонтів і збагачення їх кремнеземом, кисла реакція, висока ненасиченість основами, низький вміст гумусу (від 1 до 4%).
Підтип грунтів: групи грунтів у межах типу, що якісно вирізняються проявом основного і додаткового процесів грунтоутворення, часто підтипи грунтів виділяються як перехідні утворення між близькими (географічно або генетично) типами грунтів (опідзолені чорноземи, дерново-підзолистий г. або типовий і звичайний чорноземи, каштанові, темно-каштанові грунти і т.д.).
Піроксени: мінерали з групи ланцюгових силікатів з структурою з одиничних ланцюгів. До П. відноситься ряд мінералів: енстатит, діопсид, авгіт, егірин та ін.
Піролюзит: мінерал з групи оксидів і гідрооксидів марганцю (МnО₂)
Піски зандрові: піски, відкладені потужними водно-льодовиковими потоками, які складають поверхню зандрових і флювіогляціальних рівнин.
Піскування: спосіб поліпшення водно-фізичних властивостей г. через полегшення його гранулометричного складу; П. полягає в збагаченні верхнього шару г. піском. П. застосовується в овочівництві, садівництві та квітництві.
Пісок фізичний: часточки твердої фази грунту, розмір яких більший за 0,01 мм.
Плагіоклази: каркасні силікати групи польових шпатів, утворюють безперервну ізоморфну серію від альбіту Na[AlSi₃O₈] до анортиту CaAl₂Si₂O₈.
Плантаж
плантажна оранка: глибока оранка з обертанням пласта на глибину 50-70 см і більше.
Пластичність: грунту – здатність вологого грунту змінювати форму під впливом зовнішньої сили зі збереженням суцільності та наданої форми після усунення зовнішньої сили.
Пливун: дрібний пісок або крупний пил з невеликою домішкою глинистих або мулистих часток, якому властива деяка плинність у стані насиченості водою.
Площа водозбірна
басейн водозбірний: територія, з якої стікають поверхневі або підземні води до водних артерій – річок, озер, а також до безстічних западин.
Поверхні полігональні: ті, що розбиті пониженнями або тріщинами на багатокутники. Утворюються в результаті висихання, усадки та кріогенних процесів або сумісного впливу цих факторів.
Поверхня питома грунту: сумарна поверхня всіх часток г., віднесена до 1 г або 1 см куб; найчастіше виражається в м кв/г або м кв/см куб.
Поверхнево-глейові грунти: група г. які тимчасово перезволожуються та оглеюються під впливом поверхневих вод.
Повітропроникність грунту: здатність грунту пропускати через себе повітря.
Повітрообмін: обмін повітрям між г. та атмосферою внаслідок змін температури та вологості г., змін атмосферного тиску, пересування води, а також під впливом вітру та дифузії.
Повітроємність грунту: об'єм грунтових пор, які утримують повітря, при вологості г., яка відповідає найменшій вологоємкості. Виражається у % від об'єму г.
Повітря грунтове: гази, які знаходяться в грунті. Розрізняють: а) П.г. адсорбоване, поглинене грунтовими часточками і утримуване на їх поверхні в ущільненому стані сорбційними силами; б) П.г. защемлене, яке знаходиться в порах г. з усіх сторін ізольованих вологою; в) П.г. розчинене в грунтовій волозі; г) П.г. вільне, яке знаходиться в порах г., вільно переміщується в них і контактує з атмосферним повітрям.
Повітряні властивості грунту: властивості, які визначають поведінку грунтового повітря: повітропроникність г., повітроємність г., здатність г. поглинати гази та обмінюватись ними з зовнішньою атмосферою. Залежать від пористості та структури г., кількості вологи в ньому.
Повсть лісова: різновид лісової підстилки. Формується з рослинного опаду в трав'янистих лісах.
Повсть степова: густо переплетені відмерлі сухі стебла та листя, що знаходяться на поверхні степових цілинних грунтів.
Поглинання необмінне: поглинання грунтом катіонів або аніонів, яке не супроводжується виділенням в розчин еквівалентних кількостей іонів іншого роду.
Поглинальна здатність грунту: здатність г. вбирати і утримувати різні речовини з навколишнього середовища. Розрізняють: механічну, фізичну, фізико-хімічну, хімічну та біологічну П.з.г.
Поглинання фізичне
Поглинання необмінне
Поглинання аполярне: здатність г. поглинати речовини у вигляді цілих молекул. Таким шляхом г. поглинаються (сорбуються) гази, пари, масла, фарби.
Поживні речовини в грунті: речовини або елементи, які потрібні для живлення рослин. Найголовніші з них азот, фосфор, калій, сірка, залізо.
Польові шпати: мінерали з групи каркасних силікатів без додаткових аніонів.
Пори
пустоти: різноманітні за розмірами і формою проміжки між первинними часточками та агрегатами г., які зайняті повітрям або водою.
Пористість грунту
порозність
шпаруватість: сумарний об'єм пор між твердими часточками г. та всередині них, виражений у відсотках від загального об'єму г. в непорушеному стані.
Пористість грунту капілярна: сумарний об'єм пор, які заповнюються водою при капілярному зволоженні грунту.
Пористість грунту міжагрегатна: сумарний об'єм пор між агрегатами, виражений у % від об'єму всього г.
Пористість грунту некапілярна: сума крупних пор та проміжків між структурними окремостями та часточками грунту.
Поріг коагуляції: найменша концентрація електроліту, яка викликає початок коагуляції золів грунтових колоїдів.
Породи осадові: П., які вкривають порівняно тонкою оболонкою (в середньому до 4,8 км) майже всю поверхню земної кори. Основним матеріалом, з якого утворилися осадові породи, є вивітрені магматичні породи.
Породи підстилаючі: шар породи, який залягає під грунтотворною породою і відрізняється від неї за складом і властивостями та не охоплений процесом грунтоутворення.
Породи органогенні: П., які складаються переважно із залишків рослинних і тваринних організмів (торф, трепел, сапропель та ін.).
Породи грунтотворні
породи материнські: гірські породи, з яких утворюються г.
Потенціальна кислотність грунту
пасивна кислотність грунту: кислотність г., яка зумовлена вмістом обмінно-увібраних іонів водню та алюмінію в колоїдному комплексі г.
Потенціал окисно-відновний грунту: міра напруженості та напрямку окисно-відновних процесів. Вимірюється в мВ як оборотний потенціал гладкого платинового (рідше платинованого) або іншого індиферентного електроду, зануреного у вологий г. За нульове значення приймають потенціал нормального водневого електрода. В автоморфних аерованих г. ОВП лежить у межах 300-600 мВ; заболочування та оглеєння знижують ОВП до 200 мВ і нижче.
Потужність грунту: загальна глибина профілю г. (см) від денної поверхні до мало зміненої породи. П.г. може коливатися в значних межах залежно від умов грунтоутворення і типу г. – від декількох см до 2-3 м і більше.
Присипка кремнеземиста: тонкий сірий або білуватий наліт на поверхнях структурних окремостей в опідзолених чорноземах, підзолистих, сірих лісових, осолоділих г., солодях і др.
Провінція грунтова: частина грунтової підзони або зони, яка відрізняється специфічними особливостями г. та умов грунтоутворення, обумовленими різницею у зволоженні, континентальності клімату, температурі.
Пролювій: відклади тимчасових бурхливих гірських потоків. Накопичуються біля підніжжя гір. Характерна ознака П. – гетерогенність складу.
Промерзання грунтів: охолодження г. нижче 0°, яке супроводжується замерзанням грунтової вологи.
Промочування наскрізне: зволоження всієї товщі грунту внаслідок просочування вологи від денної поверхні до дзеркала підгрунтових вод.
Просадка: явище опускання ділянок денної поверхні внаслідок зменшення об'єму грунтово-підгрунтової маси, що викликається вилуговуванням розчинних солей, таненням льодових лінз або перепакуванням мінеральних часточок під впливом змочування. Проявляється на поверхні у вигляді западин, тріщин і т.п.
Профіль грунту: сукупність генетично зв'язаних горизонтів, що закономірно змінюють один одного в г., на які розділяється материнська гірська порода в процесі грунтоутворення .
Процес грунтотворний
грунтоутворення: процес утворення г. з материнської породи під впливом факторів грунтоутворення (рослинність та тваринний світ, клімат, рельєф, вік місцевості).
Процеси анаеробні: процеси перетворення органічних і мінеральних речовин в г. , які відбуваються при недостатньому надходженні в г, кисню або при його повній відсутності, що веде до появи відновлених або недоокиснених сполук.
Процеси аеробні: протікають в г. при достатньому надходженні кисню.
Процеси грунтові: сукупність всіх фізичних, хімічних, біологічних та ін. процесів, які відбуваються в г. за час його розвитку, а також сьогодні.
Псевдоміцелій: міцелій дріжджів, гіфи якого складені клітинами, що утворилися шляхом брунькування, а не ділення, як у справжньому міцелії грибів. Так само іменують виділення дрібнокристалічного кальциту у вигляді тонких ниточок, що помітні на стінках грунтового розрізу, (див. "карбонати в грунті")