Рослинність Африки. Флористичне районування

Рослинність Африки

Характер і розподіл рослинності Африки визначили сучасна географічна ситуація та геологічне минуле материка. Флора Африки описана понад 40 тисячами видів вищих рослин, об’єднаних майже в чотири тисячі родів. З них близько 900 родів рослин ендемічні. Переважає тропічна рослинність, позатропічні види займають незначні крайні північні та південні частини материка, а також високогір’я. Симетричне розміщення Африки щодо екватора, слабке горизонтальне розчленування зумовлюють переважно зональний розподіл рослинності.

Екваторіальні постійно вологі вічнозелені ліси (гілеї) поширені між 7° пн. ш. і 5° пд. ш., в умовах вологого спекотного клімату. Найбільші їхні масиви зосереджені на узбережжі Гвінейської затоки і в улоговині Конго. Тут росте понад 3000 видів деревних рослин, з них близько 1000 видів входить до складу верхнього ярусу висотою 40-50 м. З дерев переважають фікуси (Ficus), хлібне дерево (Sterculia africana). Більше 40 видів мають цінну деревину: ебенове дерево (Diospyros ebenum), санталове (Pterocarpus angolensis), червоне (P. erinaceus). Для дерев характерні ходульне і дошкоподібне коріння; нерідко спостерігається кауліфлорія; велика кількість ліан, епіфітів (переважно папороті й орхідеї). Незаймані вічнозелені екваторіальні ліси збереглися у важкодоступних гірських районах і басейнах верхніх приток р. Конго, на значній частині території поширені похідні або вторинні ліси.

У гірських районах тропічної Африки, вище 1300 м, поширені гірські формації гілей, яким характерна менша висота дерев і велика кількість епіфітних мохів. Відрізняються вони від типових флористичним складом, оскільки тут панують парінарі (Parinari excelsa), зустрічаються маслини, окотея, подокарпус, серед невисоких дерев – деревоподібна папороть (Gyathea).

На південь і північ від вологих екваторіальних лісів, зі зменшенням кількості опадів і збільшенням тривалості посушливого періоду (2-3 місяці), простягаються змінновологі змішані (частково листопадні) ліси.

У припливній узбережній смузі розвинені мангрові асоціації, сформовані різофорою (Rhiozophora mucronata), авіценою (Avicennia marina і A. nitlda).

Сухі ліси, рідколісся та чагарникові угрупування займають великі площі в Південній Африці (до 20° пд. ш.), переважно на високих плато, де посушливий період триває від п’яти до семи місяців. Серед дерев переважають представники сімейства бобових, які формують рідкостійні ліси (міомбо) з вічнозеленим чагарниковим підліском і трав’яним злаковим покривом. Типовим представником є баобаб.

Савани, залежно від тривалості сезону дощів і річних сум опадів, поділяють на вологі високотравні, типові (сухі низькотравні), пустельні (колючочагарникові); вони закономірно змінюються на північ від екватора. У Південній півкулі високотравні й типові савани розвинені слабко, тут представлені сухі ліси, рідколісся, чагарникові угрупування і пустельні савани. У Східній Африці поширення цих угруповань ускладнене рельєфом.

Вологі високотравні савани займають простори, де сухий сезон триває від трьох до чотирьох місяців. Для них характерний густий покрив з високих (3-5 м) злаків «слонової» трави (Pennisetum purpureum, P. benthami), бородачів (Andropogon rufus, lepidus і ін.), аристиди (Aristida). Серед злакового покриву поодиноко або групами зростаються дерева.

Території, на яких посушливий сезон триває більше п’яти місяців, займають типові (суданські) сухі савани з поодинокими деревами або колючими чагарниками. Трав’яний покрив висотою 1-1,5 м репрезентований злаками: бородачами (Andropogon hirtiflorus, A. ruprechtii), темедою (Themeda triandra). З дерев типовим є баобаб, акації (Acacia Senegal, A. giraffae), пальма дум (Hyphaene thebaica), лофіра (Lophira alata); у Східній і Південній Африці – молочаї. Серед трав поширені цибулькові та кореневищні види родин лілійних і амарилісових.

Опустелені (сахельські) савани поширені там, де посушливий сезон триває вісім ‒ десять місяців. Трав’яний покрив не зімкнутий, зростають геофіти і дернові злаки. Північніше екватора зі злаків переважають аристиди (Aristida plumosa, A. brachyanthera), з низькорослих дерев ‒ акації (Acacia albida, A. tortilis). У Калахарі трав’яний покрив утворюють злаки ерагростіс (Eragrostis lehmaniana), аристида (Aristida uniplumis), з дерев і чагарників поширені акації (Acacia homatixylon, A. uncinata), терміналія (Terminalia sericea).

В областях з нерегулярними опадами розвинені дуже різнорідні за зовнішнім виглядом і поєднанням рослинних угруповань напівпустелі та пустелі. Пустелі займають найбільшу площу в Північній Африці (Сахара), менш поширені в південній Африці (Наміб, напівпустелі і пустелі плато Карру). У зв’язку з різними умовами водного режиму в пустелях північної Африки панує ксерофільна рослинність, південної – сукулентна.

Рослинний покрив пустель залежить від особливостей ґрунту. У Сахарі кам’янисті пустелі (хамади) мають розріджений рослинний покрив, утворений деревно-чагарниковими з потужною кореневою системою (акації ретам (Retama retam), сахарський дрік (Genista saharae). Галечникові пустелі (серіри) і рухливі піщані бархани (ерги ) майже позбавлені рослин. Нерухомі горбисті піски часто покриті верблюжою колючкою (Alhagi maurorum), зилою (Zilla spinosa), джузгуном (Calligonum comosum), аристидою (Aristida pungens)). У всіх пустелях наявні ефемери, а також лишайники, що перекочуються поверхнею (леканора їстівна, або манна (Lecanora esculenta).

У пустелях Південної Африки переважають алое родини мезембріантемових (Mesembryanthemaceae). У пустелі Наміб трапляються вельвічія, багато злаків – аристида (Aristida obtusa, ciliata), ковила (Stipa namaquesis), просо (Panicum lanipes); чагарники і карликові дерева з родів Penthia, Acacia, Eriocephalus, віднесені до ендемічних.

На субтропічних окраїнах Африки пустелі переходять у злаково-чагарникові напівпустелі: на півночі для них типовими є ковила альфа, на півдні – цибулькові та бульбові.

Північ Африки в межах Атласу та вузького узбережжя має середземноморську рослинність. Тут поширені субтропічні твердолисті вічнозелені ліси дуба: кам’яного і коркового з домішкою алепської і приморської сосни (Pinus halepensis, P. pinaster). Вони здебільшого замінені опустеленими чагарниковими і полиннозлаковими асоціаціями (маквис), де переважають мирт (Mirtus communis), ряст (Cistus salvifolius), олеандр (Nerium oleander).

На крайньому півдні Африки рослинність також має середземноморський характер, але твердолисті вічнозелені чагарники (фінбош) сформовані представниками родин протейних і вересових. У складі субтропічних вічнозелених лісів збереглися ендеміки капської флори: ногоплідники (Podocarpus thunbergii, P. elongata), маслина лавролиста (Olea laurifolia), древоподібні папороті.

Флористичне районування

Територія Африки належить до трьох флористчних царств. Її північну частину охоплює Голарктичне царство, поділене на Середземноморську область, Сахаро-Аравійську область і Макаронезійську область, в яких переважають твердолистяні вічнозелені дерева і чагарники, пристосовані до проживання в умовах посушливого клімату.

До Палеотропічного царства відносять майже всю Африку південніше Сахари. В Гвінейсько-Конголезькій області цього царства переважає вологоі теплолюбна лісова флора, в Судано-Замбезійскій області – посухостійка флора саван, рідколісь і чагарників, в Карру-Намібській області – сукулентна флора: посухостійкі рослини з м’ясистим тканинами, що містять запаси води. Острівну флору, що має (завдяки ізоляції) високий ендемізм, об’єднують у дві області: Мадагаскарську та островів Св. Єлени і Вознесіння.

Південно-західна окраїна Африки виділена в особливе Капське царство, де сім родин (у т. ч. грубієві (Grubbiaceae), роридулові (Roridulaceae), брунієві (Bruniaceae), близько 700 родів і більше шести тисяч видів рослин ‒ ендеміки. Зазвичай види репрезентовані ксерофільними і склерофільними кущами, рідше невисокими деревами.