Азовське море. Арабатська затока. Керченська протока

Азовське море

Азовське море омиває Україну з південного сходу. Безпосередній вихід до моря мають Крим, Херсонська, Запорізька і Донецька області. Площа Азовського моря більша від будь-якої адміністративно-територіальної одиниці нашої держави і становить 38 тис. км². Найбільша довжина від Арабатської стрілки до устя Дону 360 км, ширина від Тембрюка до Білосарайської коси 176 км. Довжина узбережжя складає 1472 км. Середня глибина 8 м, максимальна — не перевищує 14 м.

Азовське море з'єднане з Чорним Керченською протокою. Вона досить вузька (найменша ширина складає 3 км). Цією протокою йде водообмін між двома морями. Обмінюється водою Азовське море і з своєю дуже засоленою затокою Сивашем.

Азовське море переважно спокійне, без великого хвилювання. Але іноді штормить. Бувають і урагани. В XX столітті таке трапилося в 1913 році. Тоді вітер досягав такої сили, що дрібні і великі судна було розбито. Деякі з них хвилі викинули на берег. Вітер зруйнував і будинки рибалок.

Раніше, за суворих зим, Азовське море покривалося кригою. Зараз зими переважно м'які. Але щорічно біля 30% поверхні моря замерзає. Іноді навіть можна переправитися кригою з північного узбережжя на південне, із Маріуполя в Єйськ. Влітку вода сильно прогрівається. В липні-серпні її температура досягає +24-25°, а інколи навіть +30°.

Вміст органічних речовин в Азовському морі в 5-6 разів більший, ніж в інших морях. Тут діють декілька чинників. По-перше, вода Азову опріснена річками, що в нього впадають, — Доном, Кубанню, Міусом, Кальміусом, Бердою та іншими. По-друге, вона прогрівається на всю свою товщу завдяки незначним глибинам. По-третє, вода Азовського моря насичена киснем. Все це створює чудове середовище для розвитку мікроорганізмів і рослин — планктону. Він служить їжею для різних дрібних рачків і молюсків. Ті ж, у свою чергу, улюблений корм цінних промислових риб.

Планктонних водоростей — фітопланктону — в Азовському морі відомо більш як 150 видів. Іноді влітку вони розмножуються у такій кількості, що вода стає густою, змінює колір і стає зеленою, синьо-зеленою або ж буро-зеленою. Люди кажуть в таких випадках, що море «цвіте».

Різноманітний і зоопланктон, так називають учені дрібних тварин, що знаходяться у товщі води. Кількість і склад його різко змінюється залежно від сезону. Деякі види планктону унікальні. Так, азовський вид медузи ніде більше не зустрічається. Збереглися з далеких геологічних епох два види молюсків, один із видів ракоподібних та інші.

На дні моря знаходиться також безліч безхребетних: молюсків, рачків та інших. Всі ці донні мешканці називаються бентосом. У сумі фітопланктон, зоопланктон і бентос — чудовий корм для риб.

Видовий склад риб Азовського моря дуже різноманітний. Тут і осетрові, лящ, судак, рибець, тараня, чехоня, кефаль, оселедці, хамса, камбала, бички. Через Керченську протоку до Азова запливають тунець, скумбрія, вугор. Із китоподібних зустрічається азовський білобокий дельфін. З'являється і гість із сусіднього моря — чорноморський дельфін.

У 30-ті роки загальний вилов риби в Азовському морі доходив до 300 тис. тонн. Цінні види складали понад 160 тис. тонн. Продуктивність цього унікального моря перевищувала будь-яке інше море світу. Для прикладу відмітимо, що за цим показником Азовське море перевищувало Каспійське в 6 разів, Чорне в 25 разів. Але починаючи з 50-х років хімічний склад вод Азовського моря почав змінюватися. Було побудовано на річках, що впадали в море, великі водосховища. Все більшу кількість води із річок почали використовувати на промислові і сільськогосподарські потреби. Внаслідок цього стік прісної води в Азовське море різко зменшився. В 70-х роках він скоротився на 13-15 км³, тобто на одну третину. Підвищення солоності води не минуло безслідно: стало набагато менше планктону, окрім того, через Керченську протоку в Азовське море почали запливати великі чорноморські медузи. Вони знищували зоопланктон. До того ж, відмираючи, медузи утворювали на дні масу, що розкладається. Цей процес забирав все більше кисню з води. Не залишилися осторонь промислові підприємства, колгоспи і радгоспи. Кількість шкідливих неочищених відходів весь час зростала, а з полів у море надходили отруйні пестициди і гербіциди. Азовське море опинилося на грані катастрофи.

Два мільйони років існує Азовське море. І ось за останні десятиліття його екологічна система виявилася порушеною. Але не все втрачено. Ведуться роботи по відновленню рибних запасів. Почалася акліматизація цінних видів риб, які можуть жити в більш солоній воді. Перспективними в цьому плані визнані американський полосатий окунь, а також аборигени Жовтого моря, — малий довгий горбиль, японський морський судак, австралійський судак та інші. Вирощуватиметься штучно створений новий вид осетрових — бестер. Уже прижилися у водах Азовського моря товстолобик, каспійський кутум, аральський усач і синець.

Арабатська затока

Арабатська затока знаходиться у південно-західній частині Азовського моря, між Керченським півостровом та косою Арабатська Стрілка. Вдається у Керченський півострів на 20 км, ширина біля входу — 45 км, глибина до 8-10 м. Західні береги низовинні, південно-східні та південні високі, урвисті, розчленовані. Тут виділяються миси Китень та Червоний Кут. У прибережній частині Арабатської затоки є окремі скелі. Дно до глибини 7-8 м піщане, глибше — вкрите мулом.

Температура води влітку +22 — +28°, взимку від +2 до -3°. Солоність 12-14‰). Взимку замерзає (в окремі роки лише прибережна смуга затоки). Узбережжя Арабатської затоки — район рекреації. Частина акваторії затоки — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Район підводного туризму. Риболовецькі пристані: Мисове, Семенівка, Заводське.

Керченська протока

Керченська протока знаходиться між Керченським і Таманським півостровами, сполучає Чорне й Азовське моря. У західній частині її Керченська бухта. Довжина — близько 41 км, ширина від 4 км (у північній частині) до 45 км (у південній). Глибина — 5-13 м, біля берегів — до 2 м. Для берегів Керченської протоки характерне чергування скелястих, урвистих ділянок з піщаними, низькими.

Водообмін зумовлений переважно північно-східними і східними вітрами, поверхневим стоком з Азовського моря та надходженням придонних солоних вод з Чорного моря. Температура води влітку +22 — +24% взимку протока замерзає. Солоність поверхневих вод 11-14‰, донних — до 17,6‰. Керченська протока — важлива транспортна магістраль між портами Чорного і Азовського морів; діє поромна переправа між портами Керч (Україна) і Тамань (Росія). Для проходження морських суден прокладено Керченський підхідний канал. Розвинуто рибальство (оселедець, хамса, бички, камбала тощо).