Дача Галілея. Велико-Анадольський заказник. Дружківські скам'янілі дерева. Дніпровсько-Тетерівське і Азово-Сиваське заповідне лісомисливське господарство

Дніпровсько-Тетерівське заповідне лісомисливське господарство

Це територія, виділена для комплексного ведення лісового і мисливського господарства і охорони мисливської фауни у Київській області. Загальна площа з охоронною зоною 37,9 тис. гектарів, з них водні об'єкти 9,3 тис. гектарів.

Утворене в 1967 р. Охороняються типові природні комплекси Київського Полісся. Близько половини площі становлять лісові масиви, поширені луки, багато боліт і озер. Переважають соснові та дубово-соснові, на окремих ділянках осикові й березові ліси. Проведено значну роботу щодо поліпшення їх природного складу. Болота здебільшого осоково-гіпнові та осоково-сфагнові. Мисливська фауна характерна для Полісся — це лось, олень європейський, козуля, свиня дика, лисиця, заєць-русак, єнотовидний собака, бобер, видра. З птахів водяться тетерук, куріпка сіра, чирки, качки, вальдшнеп, бекас тощо. Акліматизовано ондатру, ведуться роботи по інтродукції фазана. Почали гніздитися птахи, яких раніше тут не було: гуска сіра, журавель сірий. Трапляються також лелека чорний, сапсан, орлан-білохвіст, змієїд, які занесені до Червоної книги. З метою збільшення кількості мисливських тварин та скорочення їх міграції у господарстві проводиться комплекс біотехнічних та мисливсько-господарських заходів. У зимовий період тварин підгодовують. Корми вирощують на орних землях, а також використовують гілля рубок догляду. Для водоплавних птахів організовують штучні гніздів'я. Акваторія Київського водосховища і гирло Тетерева в межах Дніпровсько-Тетерівського заповідного лісопромислового господарства є місцем масового відпочинку водоплавних птахів під час сезонних міграцій.

Азово-Сиваське заповідно-мисливське господарство

Це територія, виділена для комплексного ведення лісового і мисливського господарства. Розташоване в Херсонській області. Створене в 1957 р. на основі заповідника, заснованого в 1927 р.

Завданням господарства є розведення, охорона та періодичний промисел мисливських звірів і птахів, дослідження проблем їх акліматизації та рекліматизації. До складу господарства входить центральна частина затоки Сиваш з численними островами (Чурюк, Куюктук, Мартинячий, Китай тощо) і коса Бирючий Острів у Азовському морі. Загальна площа господарства 34,1 тис. гектарів. З 1975 р. господарство входить до складу водно-болотяних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином як місце гніздування водоплавних птахів.

Заповідна акваторія Сиваша являє собою систему відкритих неглибоких водойм із розчленованою береговою лінією. На островах поширена ксерофітна і голофітна степова рослинність (зокрема, солонець трав'янистий, содник простертий, петросимонія тритичинкова, кермек напівкущовий). Різноманітні ландшафти Сиваша, багаті кормові угіддя, наявність умов для гніздування сприяють концентрації тут значної кількості водоплавних птахів (близько 20 видів: крячок малий, крячок рябодзьобий, реготун чорноголовий, ходуличник, галагаз тощо). Улітку на Сиваш злітається велика кількість качок і лебедів-шипунів. У період весняних і осінніх міграцій острови є місцем відпочинку перелітних птахів (чайка, качка, дрофа, лебідь, гуси). Гніздяться мартини, кулик-ходуличник, кроншнеп тощо. Трапляються журавель степовий та стрепет, занесені до Червоної книги. На косі Бирючий Острів акліматизовано лань, фазана, реакліматизовано асканійського степового оленя, муфлона, сайгака.

Дача Галілея

Дача Галілея — лісовий заказник (з 1974 p.). Розташований у Тернопільській області. Площа 1856 га. Охороняється унікальний високопродуктивний масив дубових лісів штучного походження з багатьма екзотами. Головними лісоутворюючими породами є дуб звичайний, граб з незначними домішками ясена звичайного, липи серцелистої, черешні, бука. У проліску — ліщина, клен татарський, бруслина бородавчаста. Трав'яний покрив утворюють осока волосиста, осока гірська, ялиця звичайна, маренка запашна, зірочник лісовий, медунка м'якенька, печіночниця звичайна та інші. Зростає багато рідкісних та екзотичних деревних порід: горіх чорний, горіх сірий, горіх маньчжурський, сосна чорна, сосна Веймутова, модрина європейська, модрина японська, ялиця біла. Дача Галілея — місце оселення значної кількості видів тварин: козулі, лисиці, борсука, тхора чорного, лося, підорлика великого. Трапляється також пугач, занесений до Червоної книги України. Заказник є прикладом лісорозведення в умовах лісостепу, він має грунтозахисне та водорегулююче значення. Цінна лісонасіннева база.

Велико-Анадольський заказник

Велико-Анадольський лісовий заказник існує з 1974 р. Охороняється з 1968 р. Розташований у Донецькій області. Площа 2543 га. Охороняється унікальний лісовий масив штучного походження, закладений 1843-1845 pp. лісоводом В. Граффом на площі близько 150 га. Перше лісонасадження степової зони України. Переважають мішані насадження дуба звичайного з ясеном, кленами, грабом, липою та чагарниками. Трапляються також берези, тополі, сосна кримська, бархат амурський, модрина європейська, ялина звичайна, дуб каштанолистий, дуб кавказький, горіх волоський, софора японська тощо. Має велике водоохоронне, ґрунтозахисне, наукове та естетичне значення. Є навчально-дослідною базою Велико-Анадольського лісового технікуму. З Велико-Анадольським заказником пов'язана діяльність ученого Г. Висоцького.

Заповідна природа Донбасу. Дружківські скам'янілі дерева

У Донецькій області на схилі балки недалеко від Дружківського машинобудівного заводу на денну поверхню виходять скам'янілі дерева. Площа ділянки дуже незначна, але враження від цього геологічного чуда величезне. І це не дивно. За зовнішніми ознаками уламок скам'янілого дерева не відрізняється від тільки що відпиляного соснового стовбура. Має колір добре висушеного дерева, що порізане поздовжніми лініями. Але, взявши до рук уламок, одразу відчуваєш — це камінь. Це можна встановити за великою вагою та іскристими кришталиками кварцу.

Деякі з уламків зберегли не тільки форму, але і внутрішню структуру рослини. За цими даними можна впізнати араукарію. Досить рідкісне в наші дні вічнозелене хвойне дерево збереглося в Південній Америці, Австралії, на островах Нова Каледонія в Тихому океані. Скам'янілі араукарії вказують на те, що в Донбасі в кам'яновугільному періоді (близько 250 млн. років тому) переважав вологий, теплий клімат і росли густі вічнозелені ліси з гігантської папороті, хвощів та інших рослин. Серед них — і араукарії.

Що ж трапилося з деревами? Чому вони скам'яніли, а не перетворилися на вугілля? Причини цього явища криються в умовах того періоду. Потужні урагани виривали дерева з корінням. Їх супроводжували зливи, які зносили дерева в річки. Поступово араукарії накопичувалися в гирлах річок і вкривалися піщаним мулом. Практично вони не мали справи з киснем. Ізольовані, вони не обвуглилися. Пройшли мільйони років, і араукарії скам'яніли. Але насправді прямого перетворення дерева в камінь не відбулося. Органічні речовини араукарії були поступово заміщені неорганічними. В товщу осадових порід просочувалася морська вода, а пізніше і підземні води. Проходячи через тканини рослин, води повільно виносили органічні речовини, що розкладалися. На їх місці відкладалися частки мінеральних речовин. Таким чином, поступово через сотні тисяч років відбулося повне скам'яніння дерев.

(за М. Янком)