Внутрішні відмінності та міста Японії. Кінкі (Кансай). Кіото. Тюгоку, Сікоку і Кюсю

КІНКІ (або Кансай) — найважливіша частина країни. Це серцевина старої Японії і колиска японської цивілізації. Саме тут в уголовині Ямато (так звалися місцевість і плем'я, яке мешкало на ній) виникло перше державне об'єднання країни. Зараз Кінкі уявляють як «Японію зниженого життя, стародавніх поселень, легенд і переказів». Район займає прибережну рівнину Кінкі, найбільше японське озеро Біва і навколишні території між Японським морем і Тихим океаном. Він контролює один з трьох виходів з Внутрішнього Японського моря. На Кінкі припадає 9% території країни, 22% її населення (середня густота населення тут піднімається до 670 чоловік на 1 км кв.) і 19% промислового виробництва. Головними містами є Осака, Кобе і Кіото.

Прибережна низовина і внутрішні улоговини — типова субтропічна Японія. Вегетаційний період триває тут більш як 240 днів, ґрунти — молоді алювіальні, річна кількість опадів — 1500 мм, штучне зрошення гарантує від можливих посух. Сучасні сільськогосподарські продукти — рис, чай, цитрусові, овочі, молоко, яйця і м'ясо птиці.

У промисловому відношенні Кінкі — друга за своїм значенням частина «промислового поясу». Ще напередодні революції Мейдзі місцеве купецтво мало великі капітали. Перший старт промисловому перевороту в Японії було дано саме тут. Дуже швидко Кінкі перетворився на один з найбільших текстильних районів світу. Бавовну імпортували з інших країн, вугілля довозили внутрішнім Японським морем з Північного Кюсю. Згодом почала розвиватися і важка промисловість. Напередодні другої світової війни Кінкі був найбільшим осередком промислового виробництва Японії, всієї Азії і басейну Тихого океану. Зараз як промисловий район він поступається в Японії Канто, і разом з тим залишається одним з найбільших у світі. Тут, як і в Канто, є всі галузі сучасної промисловості. Можна говорити про підвищену частку текстильного виробництва, чорної металургії, металообробки і загального машинобудування, але практично і в значних розмірах виробляють все — від інтегральних мікросхем до атомних реакторів.

Промислові міста Кінкі тяжіють до узбережжя. Найбільша їх концентрація, що має вигляд підкови, на березі Осакської затоки від Хімедзі до Вакаями. Домінують Осака і Кобе.

Осака — друге місто в Японії після Токіо, але воно є старшим від Токіо майже на 1000 років. Спершу це був порт для Кіото і комерційна столиця феодальної Японії, де нагромаджувалися капітали і процвітало купецтво. Революція Мейдзі перетворила його одночасно на «Японський Манчестер», «Японський Бірмінґем», «Японський Чикаго». Як комерційний і промисловий центр, Осака уособлює Кінкі і поступається лише Токіо. Він виконує широке коло фінансово-банківських, торгових, промислових, транспортних, наукових і культурних функцій. Центральна частина Осаки набула європейського вигляду раніше інших міст Японії.

Кобе (за 25 км на захід від Осаки) — двійник Йокогами. На відміну від Осаки, Кобе має глибоку гавань і в 1868 р. його зробили «відкритим портом». Зараз це один з найбільших портів світу і великий промисловий центр з різноманітним виробництвом, серед якого особливо виділяються чорна металургія і суднобудування.

КІОТО (1,5 млн жителів) — його назва буквально перекладається як «столичне місто» — розташований у невеликій улоговині між Осакською затокою і озером Біва. Це єдине місто «власне Японії», яке лежить не на морському узбережжі. Одинадцять віків (784-1868 pp.) він був офіційною столицею Японії, тут знаходилась резиденція імператора. Сучасне промислове обличчя Кіото представлене передусім традиційними промислами, які виробляють вибивні тканини, кімоно і гета, посуд, лаковані речі, ляльки, віяла та інше. Кіото виконує великі освітні функції. Головне ж його значення в Японії полягає в тому, що це найважливіший культурний, релігійний і політичний центр. Це місто-пам'ятник, центр туризму світового рівня. Щороку його відвідують 30 млн туристів. У Кіото зосереджено 1/5 , пам'яток національної скарбниці Японії. 18 об'єктів, серед них імператорські палац і вілла, замок сегуна, «Золотий павільйон» і «Сад каміння», занесені в реєстр ЮНЕСКО і являють таку ж «0» цінність, як Парфенон у Греції або інші аналогічні пам'ятки. Особливе місце в культурній спадщині Кіото займають японське садово-паркове мистецтво і японські традиційні інститути, церемонії і фестивалі. Кіото — побратим Києва.

Неподалік від Кіото в улоговині Ямато знаходиться невелике місто Нара — перша постійна столиця Японської держави (710-784 pp.). Це також місто-музей і центр туризму світового значення. Комплекс буддистських храмів міста занесено до культурної спадщини ЮНЕСКО. За межами Кіото і Нари в районі Кінкі чимало інших об'єктів природної і культурної спадщини. Найціннішими з них для японців є Аманохасідате — піщаний берег Японського моря з ділянками соснових лісів — один з «Трьох краєвидів» Японії та сінтоїстський храм Ice на березі однойменної затоки.

ТЮГОКУ, СІКОКУ і КЮСЮ. На цю південно-західну частину країни припадає 25% території, 21% населення (середня густота його — 284 чоловіка на 1 км кв.) і 15% промислового виробництва. Об'єднує ці три райони Внутрішнє Японське море. Характерні гористі порізані береги, невеликі прибережні рівнини, численні острови. Місцеве сільське господарство — типове для субтропічної Японії. Головні його продукти — рис, чай, цитрусові й овочі, на крайньому півдні — цукрова тростина, банани, ананаси. Розвинені рибальство, лісовий, соляний і перловий промисли. Останнім часом загальнонаціональне значення набуло вирощування великої рогатої худоби м'ясного напрямку, свинарство і виробництво яєць на Кюсю.

Після революції Мейдзі в північній частині Кюсю на базі місцевих покладів вугілля та імпортної залізної руди виник найбільший в Японії вугільно-металургійний комплекс («Японський Рур») з типовими для таких районів галузями важкої промисловості. Запаси вугілля тут невеликі, якість їх низька, умови видобутку складні. Вугілля видобували навіть з-під морського дна (єдиний приклад у світі). У 50—60-х роках, як і в багатьох інших вугільно-металургійних районах світу, тут настала криза. Видобуток вугілля майже припинився, а зв'язані з вугіллям галузі важкої промисловості завмерли в своєму розвитку. Хоча Північний Кюсю з містом Кітакюсю вважається частиною «промислового поясу», його значення найменше.

Одночасно визначилися нові напрями індустріального розвитку південно-західної Японії. На першому етапі на берегах Внутрішнього Японського моря (район Сетоугі) виникли великі підприємства суднобудування, чорної металургії, нафтопереробки і нафтохімії тощо. В 70—80-х роках на півдні Кюсю стали розвиватися галузі електроніки та космічної техніки.

Тюґоку, Сікоку і Кюсю багаті на визначні природні і культурні об'єкти. Саме Внутрішнє Японське море з його численними островами проголошене національним парком. В районі багато гарячих джерел, середньовічних фортець-замків, сінтоїстських храмів. Ітсукусіма — острів у затоці Хіросіма — серед «Трьох краєвидів» Японії, а слава сінстоїстського храму Ідзума на березі Японського моря така ж, як і храму Ice. Туризм — важлива галузь місцевої економіки.

Найвідомішими містами району стали Хіросіма, Нагасакі і Каґосіма. Хіросіма розташована в глибині великої затоки на півночі Внутрішнього Японського моря. В свій час вона зажила слави «самурайського міста». Це була тилова база сухопутних військ, які діяли за межами Японії, а поруч, в Куре, знаходилася головна тилова військово-морська база, морський і сухопутний арсенали, військово-морські верфі. 6 серпня 1945 р. Хіросіма стала першою жертвою ядерної зброї, скинутої на місто американцями. За різними оцінками, загинуло від 70 до 240 тис. чоловік, а місто було перетворене на руїни. Зараз Хіросіма повністю відбудована. На місці епіцентру вибуху створено Меморіальний парк і музей. Хіросіма є важливим промисловим центром. Особливу роль вона відіграє в японському суднобудуванні.

Нагасакі — друга жертва атомного бомбардування. 9 серпня 1945 р. американці також скинули на неї атомну бомбу. Загинуло 40-75 тис. чоловік. Місто лежить на західному березі Кюсю, це найближчий до Китаю морський порт. В 1543 р. тут вперше в Японії з'явилися європейці (португальці). Упродовж 200 років (1634-1854) Нагасакі був єдиним відкритим для зв'язків із зовнішнім світом японським портом. У роки другої світової війни це був важливий центр військового суднобудування, де побудували найбільший на той час у світі лінкор. Зараз Нагасакі — важливий порт, центр суднобудування і риболовної флотилії.

Каґосіма (на півдні острова Кюсю) розташована в глибині однієї з найбільших заток Японії. За чудові навколишні ландшафти район прозвано «Японськими Гаваями». Місто славиться також традиційним фарфоровим та керамічним виробництвом. Зараз Каґосіма — один з японських «технополісів», своєрідна японська «Силіконова долина» — центр електронних і космічних досліджень і виробництв.

Упродовж майже півтора століття Японія являла собою єдину індустріально розвинену країну Східної Азії. Така ситуація різко контрастувала з тим, що мало місце в Європі. Зараз становище змінилося і продовжує змінюватися далі. На економічній карті світу вимальовується новий величезний індустріальний регіон, який включає Японію, Корею, Тайвань і приморські провінції Китаю.