Національний склад населення України. Розселення і розвиток поселень в Україні

Розселення і розвиток поселень

Розселення населення — розміщення населення на території, сукупність населених пунктів.

Розселення населення має регіональні відмінності щодо його густоти, кількості та людності населених пунктів, їхньої географії, територіальних особливостей виникнення і розвитку міст, сільських поселень тощо. Водночас зміни в розміщенні виробництва та інших видів діяльності мають прямий вплив на регіональні особливості розселення, зміни кількості міського і сільського населення як у цілому по Україні (мал. 10), так і за регіонами, а також на розвиток поселень.

Мал. 10. Міське і сільське населення

Поселення — місця осілого життя, трудової діяльності людей, задоволення їх соціальних запитів. Розрізняють поселення міські і сільські.

Міські поселення

Міські поселення складаються з міст і селищ міського типу. Населення цих поселень є міським. Статус міст чи селищ міського типу визначають законодавчі органи. Міське населення України становить 68% загальної кількості населення (див. додаток 4).

Міста — це населені пункти, що характеризуються значною людністю, великою інтенсивністю господарювання, високою густотою населення, типовими міськими ландшафтами. В них зосереджені промислові підприємства, транспорт, торговельні, культурні, науково-освітні та інші об'єкти. Багато міських поселень виконує функції адміністративно-територіального управління. В Україні налічується 448 міст.

Селища міського типу — переважно невеликі поселення, яких в Україні налічується 896. На території країни вони розміщені нерівномірно: більш як половина з них зосереджені в п'яти областях (Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківській та Житомирській) і Автономній Республіці Крим.

За кількістю жителів міста поділяють на

малі (з населенням до 20 тис. чол.),
середні (20-100 тис. чол.),
великі (100-500 тис. чол.),
дуже великі (500-1000 тис. чол.),
міста-мільйонери (понад 1 млн чол.).

В Україні переважають малі міста (48% загальної кількості міст). У 10 дуже великих містах і містах-мільйонерах проживає більш як третина міських і п'ята частина всіх жителів країни (див. додаток 8).

В Україні багато старих міст ще княжих часів (Київ, Чернігів, Галич, Володимир-Волинський, Новгород-Сіверський, Переяслав та ін.). Більша їх частина стала провідними економічними і політичними центрами країни (Київ, Чернігів), інші припинили своє існування (Звенигород, Волохів, старий Галич). Багато міст і містечок з'явилося в Україні в XV-XVII ст. Майже всі сучасні міста південної та східної частини були засновані в XVII-XIX ст. Деякі міста (переважно промислові) і селища міського типу виникли в міжвоєнні роки і повоєнний час.

За функціями в Україні виділяють такі типи міст:

Адміністративні, багатогалузеві й найбільші культурні і наукові центри. До таких міст належать Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Львів.
Багатогалузеві промислові центри: Луганськ, Кривий Ріг, Маріуполь, Запоріжжя та ін.
Транспортно-промислові центри: Одеса, Миколаїв, Львів, Донецьк та ін.
Транспортні центри: Іллічівськ, Южний, Чоп, Ковель, Козятин, Ясинувата, Жмеринка та ін.
Промислові центри: Рубіжне, Сєверодонецьк, Краматорськ та ін.
Організаційно-господарські і культурно-побутові центри місцевого значення: більшість малих міст і селищ міського типу.
Курортно-оздоровчі центри: Ялта, Євпаторія, Трускавець, Миргород та ін.

За планувальними особливостями розрізняють

міста з радіально-кільцевим плануванням,
міста з паралельними вулицями і
міста перехідного типу.

До міст з радіально-кільцевим плануванням належать старі міста — Київ, Львів та ін. Переважанням кварталів з паралельними вулицями характеризуються порівняно молоді міста — Одеса, Миколаїв, Сімферополь та ін.

Містами перехідного типу є Донецьк, Полтава, Рівне та ін. За кількістю міст перше місце посідає Донецька область (88). Густу мережу міст має Львівська область (43). В інших областях налічується, як правило, 10-20 міст. Найгустішу мережу поселень міського типу має Дніпропетровська область. Міські жителі України в основному зосереджені в обласних центрах.

В останні роки кількість населення міст, як і населення країни в цілому, скорочується. Це пояснюється як демографічними, так і економічними причинами.

Біля багатофункціональних міст, як правило, виникають міста-супутники, які мають тісні виробничі, транспортні, трудові і культурно-побутові зв'язки з головним містом і одне з одним. Такі скупчення населених пунктів, головним чином міських, називають агломераціями населених пунктів. Найбільшою за площею і кількістю населення в Україні є міська Донецька агломерація. До великих належать Київська, Харківська, Дніпропетровська.

Прискорений розвиток міст, зростання кількості міського населення, особливо великих міст, підвищення їх ролі у розвитку суспільства є виявом процесу урбанізації.

Сільське розселення

Сільське розселення включає розселення людей у сільській місцевості, тобто в селах, малих сільських поселеннях — хуторах, присілках (невеликих поселеннях, розміщених близько від сіл) тощо. До сільських поселень належать пункти, жителі яких зайняті головним чином сільським господарством.

В Україні частка сільських жителів за останні десятиріччя значно зменшилася (за 1959-1998 pp. з 54 до 32%). У селах проживає 16,2 млн чоловік. Кількість сільського населення ненабагато переважає кількість міського лише в шести областях — Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській і Чернівецькій.

На початок 1998 р. в Україні налічувалося 28,8 тис. сільських населених пунктів (додаток 2). Три чверті усього сільського населення проживає у середніх і великих селах з кількістю від 200 до 3 тис. чоловік, у тому числі більше ніж половина — у великих селах (від 500 до 3 тис. чоловік).

Майже третина сільських жителів зосереджена в селах з людністю від 1 до 2 тис. чоловік. Такі села вважаються найбільш перспективними в Україні. У малих селах до 200 чол. проживає 5% сільського населення України. Цей показник нижчий у південних і центральних областях. На Поліссі та в Карпатах багато малих сільських населених пунктів.

Особливості планування і величина сільських населених пунктів багато в чому визначаються природними умовами. Гірські поселення відрізняються від населених пунктів Полісся чи південних степових районів. У горах села або простягаються довгою «змійкою» вздовж річок, або окремі садиби розосереджені на значних площах на пологих схилах, і відстані між ними досягають 100-500 м і більше.

На Поліссі, де багато великих заболочених чи перезволожених земель, села зосереджені на сухих підвищених ділянках.

У південних і деяких центральних районах, де підземні води залягають глибоко (30 м і глибше) і де небагато річок, села зосереджені на знижених ділянках, здебільшого в балках і на пологих схилах нижньої частини річкових долин.

На характер сільських поселень крім природних значний вплив мали і мають суспільно-економічні чинники. Наприклад, у результаті проведеної в царській Росії столипінської аграрної реформи (1905 р.) в деяких районах України інтенсивно відбувалося переселення людей із сіл на територію власних селянських земельних наділів. Так виникла хутірська система розселення. У повоєнний час ліквідовувалися малі, так звані неперспективні села, в результаті чого кількість хуторів різко скоротилася.

В Україні поширені кілька типів сільських поселень.

Переважають великі за площею і кількістю населення села суцільної багатовулицевої та деревовидної забудови. Вони зосереджені в південній і центральній частині країни. Іноді такі села зливаються з сусідніми і утворюють територіально єдине сільське поселення. Це найма-совіші типи сільських поселень.
Хутори — це розосереджені на значній площі окремі господарства. їх збереглося небагато — в Карпатах, у деяких районах Волинської височини, на Полтавщині, Житомирщині, Чернігівщині.
Для північних, північно-східних та західних регіонів (Полісся, Слобожанщини, Передкарпаття, Карпат) характерні витягнуті (часто одновулицеві) сільські поселення.
«Правильне» (шахове) багатовулицеве розселення поширене на півдні України (особливо у сільських поселеннях, заснованих німецькими колоністами), у Придніпров'ї, поблизу дніпровських водосховищ, переважно на Правобережжі, куди були переселені жителі затоплених земель.

Кожен населений пункт має назву, яка пройшла складний шлях розвитку і утворення. За період перебування України в складі СРСР багато населених пунктів було названо на честь людей чи історичних подій, що залишили про себе недобрий слід в історії українського народу. Тільки з-поміж 105 міст з населенням понад 50 тис. чоловік налічується близько 15 таких назв. Це — Артемівськ, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Іллічівськ, Кіровоград, Свердловськ, Первомайськ, Червоноград та ін. Настав час дати нашим населеним пунктам назви, якими громадяни України могли б гордитися. Треба також повернути багатьом населеним пунктам Криму їх кримськотатарські назви.

Чим відрізняються міста від селищ міського типу?
Як поділяють міста за кількістю жителів?
Які типи міст розрізняють в Україні?
У чому полягають особливості сільського розселення?
Хто, на вашу думку, має вирішувати питання зміни назв населених пунктів, районів, областей?

Опишіть географію різних типів сільських поселень. Наведіть приклади змін у сільському розселенні під впливом соціально-економічних чинників.
Користуючись матеріалами додатка 8, назвіть міста України, в яких відбувається зменшення кількості населення. Як змінилась кількість населення міст у вашій області?
Назвіть і покажіть на карті найбільші міста і міста-мільйонери в Україні, позначте і надпишить їх на контурній карті.

Національний склад населення

Національний склад (національна структура) населення — це розподіл його за ознакою національної приналежності до певного етносу. В Україні він фіксується переписами населення, які проводяться приблизно через кожні 10 років (див. додаток 1).

З 1930 по 1960 р. населення України зросло на 10 млн чоловік, у тому числі кількість українців збільшилася на 12,3%, росіян — у 3,5 рази. Поляків в Україні стало менше у 10, євреїв — у 18 разів. Значне скорочення кількості єврейського населення пояснювалося масовим винищенням його нацистами під час Другої світової війни та виїздом за кордон у повоєнний час, польського — виїздом до Польщі.

Кількість росіян зростала у 28 разів швидше, ніж українців у результаті масового переїзду їх до України. В усі області України більшість росіян переселилася в повоєнний період. Тепер росіяни займають в областях України (за невеликим винятком) друге місце після українців.

У нашій країні живуть також євреї, білоруси, молдавани, болгари, поляки, угорці, румуни, греки, татари, вірмени, цигани, кримські татари та представники інших національностей.

Українці переважають в усіх областях, росіяни — тільки в Криму. Молдавани здебільшого зосереджені на прикордонні з Молдовою, болгари — на півдні України, зокрема на південному заході Одеської області, поляки — на Волині та Поділлі, передусім на Житомирщині, Хмельниччині та Вінниччині, а також частково у Львівській області, угорці — у Закарпатті, румуни — у Чернівецькій і Закарпатській областях, греки — у Донецькій області, в Криму, Запорізькій області, татари — на півдні України, зокрема в Донбасі, цигани — у Закарпатті, а також на півдні, кримські татари — у Криму (див. додаток 9).

В Україні спостерігається велика різниця в розселенні окремих національностей у містах і селах. У селах проживає 0,9% усіх євреїв, 12,4% росіян, 39,7% усіх українців.

Державною в Україні є українська мова, її визнали рідною 87,7% усіх українців. Частка всіх тих, хто під час перепису вказав на українську мову як рідну, становить 64% від усього населення країни. Певна частина українців (12%) записали рідною мовою російську (див. додаток 10). У деяких регіонах (у Донбасі, Криму) цей відсоток значно вищий. У Запорізькій та Одеській областях він трохи вищий від середньоукраїнського.

Які особливості розміщення представників окремих національностей в Україні?
Який відсоток усіх жителів України вважає українську мову рідною? Яка частка таких людей у вашій місцевості? Чому? Використайте для відповіді додатки 9 і 10.

Розкрийте найістотніші зміни в національному складі населення України за останні десятиріччя. Використайте для відповіді матеріали додатка 9.
Користуючись додатком 9, побудуйте секторну діаграму національного складу населення своєї області.
Схарактеризуйте рівень визнання українцями української мови як рідної в окремих областях. Використайте для відповіді матеріали додатка 10.