Характеристика території Закарпатської області і її рельєфу

Закарпатська область утворена 22 січня 1946 р. після воз'єднання Закарпаття з Українською РСР. Її площа 12,8 тис. км кв., що становить 2% території республіки. За цим показником Закарпатська область серед адміністративних областей республіки займає передостаннє місце. Але за населенням (1104 тис. чол., на 17 січня 1979 р.) вона знаходиться на двадцять другому місці, тобто стоїть вище таких областей, як Волинська, Рівненська та Чернівецька і майже дорівнює Тернопільській. Це означає, що область густо населена, — на 1 км кв припадає майже 90 чол. У містах області проживає 487 тис. чол., або 38% всього населення. Закарпаття — багатонаціональна область. її населяють українці (76,5%), угорці (14,4%), росіяни (3,3%), румуни (2,2%), словаки (0,9%). Крім того, в області є також євреї, німці, чехи, грузини, вірмени — представники майже 30 національностей.

Закарпатська область поділяється на 13 адміністративних районів, до яких входять 603 населених пункти, серед них два міста обласного підпорядкування (Ужгород і Мукачеве), сім міст районного підпорядкування, 14 селищ міського типу.

Розміщена на південному заході республіки, Закарпатська область на півночі межує з Львівською та Івано-Франківською областями, а на заході — з ПНР, ЧССР, УНР, СРР. Через територію області проходять важливі міжнародні транспортні магістралі: залізничні, нафто- і газопроводи, лінії електропередач, що свідчить про важливу роль Закарпатської області в здійсненні соціалістичної інтеграції країн — членів РЕВ.

Хоча територія Закарпатської області порівняно невелика, проте вона відзначається різноманітною природою (рис. 1). Чотири п'ятих її території зайнято гірськими хребтами і міжгірськими улоговинами та долинами і лише п'ята частина — це рівнина, причому в переважній частині ідеальні низини. Північна межа області проходить по так званому Вододільному хребту, висоти якого в середньому досягають 1000 м н. р. м. і лише в небагатьох вершинах піднімаються до 1300-1400 м (г. Пікуй — 1406 м). На цьому хребті є декілька невисоких перевалів, через які прокладені залізничні та шосейні шляхи й трубопроводи (Ужоцький — 889 м, Верецький — 838 м). Межа з Івано-Франківською областю теж проходить по вододілу, але тут простягається по високих горганських хребтах з середніми висотами 1450-1500 м і максимальними висотами 1740 м (г. Попадя) та 1818 м. (г. Сивуля). На Горганському відтинку межі області є лише один перевал: Торуньський, або Вишківський (930 м). Яблуницький, або Татарський, перевал (931 м) знаходиться на зниженій ділянці Вододільно-Верховинського хребта. За Яблуницьким перевалом межа з Івано-Франківською областю переходить на вододільний масив — Чорногору, — по якому тягнеться до кордону з СРР.

Рис. 1. Гіпсометрична схема Закарпатської області

Межа області з СРР частково проходить по Рахівському хребту з максимальною вершиною Піп Іван Мармароський (1946 м), потім по Тисі до м. Тячів, від якого повертає на вулканічний хребет Гутин, а далі переходить на, рівнину аж до р. Тур. Від цієї ріки починається кордон з УНР, що тягнеться звивистою лінією по Закарпатській низовині до м. Чоп на Тисі. Звідси, від Тиси, починається кордон з ЧССР, – який прямує на північ через Закарпатську низовину, перетинаючи Латорицю й Уж, що закінчують свою течію в ЧССР, впадаючи в р. Лаборець. Від с. Невицького межа проходить по хребту Попрічному до хребта Отрит, який є кордоном з ПНР, аж до Ужоцького перевалу.

Вододільний хребет розміщений у середній частині Кросненської зони, яку географи називають Верховиною, і поділяє її на дві частини: Стрийсько-Санську Львівської області та Воловецько-Міжгірську Закарпатської. Остання дуже знижується в напрямку сіл Синевир, Колочава, Лази, майже зникає біля сіл Комсомольськ, Лопухів, але знову виразно з'являється по Чорній Тисі, досягаючи найбільшої виразності в Ясінській улоговині, простягачись далі на схід (с. Лазещина та Ворохта в Івано-Франківській області).

На південь від загального пониження в Карпатах простягається найбільш високий і масивний хребет усіх Українських Карпат — Полонинський. Починаючись від Ужа між с. Ставне і смт Перечин, Полонинський хребет утворює декілька високих та широковерхих масивів, вкритих полонинами: Рівна між Ужом і Латорицею з максимальною висотою 1479 м, Боржава між Латорицею та Рікою з максимальною висотою 1777 м (г. Стій), Красна між Тереблею і Тересвою з максимальною висотою 1497 м (г. Менчул).

Східним орографічним і тектонічним продовженням Полонинського хребта є гірський масив Свидовець з максимальною висотою 1880 м (г. Близниця), розташований між Тересвою і Чорною Тисою, та найвищий і найбільший масив Чорногора між Чорною Тисою, Білою Тисою та Чорним Черемошем. На цьому гірському масиві є сім вершин, висота яких більша 2 тис. м, найвища серед них Говерла (2061 м).

На південь від Полонинського хребта та паралельно до нього простягається вузьке міжгірське зниження, що нагадує собою долину, названу Березне-Липчанською, або Цирок-Боржавською, яка в декількох місцях значно розширюється, утворюючи улоговини: Перечинську, Свалявську, Кушницьку. Далі на південний схід Березне-Липчанська долина раптом розширюється і переходить в широку Солотвинську улоговину, що є східною частиною Закарпатської рівнини.

За Березне-Липчанською долиною йдуть вулканічні гори — Вигорлат-Гутинський, або Ужгород-Хустський хребет, який починається в ЧССР хребтом Вигорлат і простягається через Закарпатську область в напрямку міст Ужгород — Мукачеве — Хуст і закінчується в СРР хребтом Гутин. Ріки Закарпаття — Уж, Латориця, Боржава і Тиса, — розтинають Вигорлат-Гутинський хребет на окремі низькогірні масиви: Маковиця з одноіменною вершиною (976 м), Синяк висотою 1018 м, Верхній Діл з вершиною Бужора (1085 м), Великий Шолес, або Тупий, висотою 878 м і за Тисою — хребет Гутин, який лише частково заходить на територію Закарпатської області.

У східній частині області на південь від долини Білої Тиси наявний ще один гірський масив, представлений Рахівським хребтом, який є західним закінченням великого кристалічного Мармароського масиву, основна частина якого знаходиться в СРР. Рахівський хребет простягається до Тиси, має своєрідне продовження на захід аж до Боржави у вигляді так званих Мармароських стрімчаків.

Заключним елементом орографії Закарпатської області є Закарпатська рівнина з висотами від 100 до 200 м. її поділяють на дві частини: більшу, на захід від Тиси, яку називають найчастіше Чоп-Мукачівською низовиною з висотами від 100 до 150...160 м, і меншу на північ від Тиси, названу Солотвинською улоговиною, оскільки вона оточена майже з усіх боків горами; тільки Тиса проривається через це оточення гірських хребтів вузькою долиною, яку в районі м. Хуст навіть називають Хустськими воротами.

Загальне уявлення про характер поверхні Закарпатської області може дати схематичний гіпсометричний профіль, прокладений по лінії Вододільний хребет - г. Стій - г. Бужора - Виноградів - Тиса (рис. 2).

Рис. 2. Орографічний профіль Закарпатської області