Природні зони Південної Америки. Висотна поясність

1. Назвіть природні зони, що перетинають Африку та Австралію. Які з них займають найбільші площі?

Природні зони Південної Америки

У Південній Америці порівняно з іншими материками тропічних широт простежується найбільша кількість природних зон.

Поясніть, чому

Сельва – вологі екваторіальні ліси Амазонської низовини

В екваторіальному поясі, на заході Амазонської низовини, поширені вологі екваторіальні ліси. У Південній Америці вони називаються сельвою, що у перекладі з латинської означає "ліс". У сельві, де переважають червоно-жовті фералітні ґрунти, налічується близько 40 тис. видів рослин, більше, ніж в будь-яких лісах планети. Дерева тут утворюють до дванадцяти ярусів. У найвищому з них росте близько 200 видів пальм заввишки 80 м, окремі дерева сельви мають висоту 100 м.

Пригадайте головні особливості вологих екваторіальних лісів Африки.

Одна з найцінніших деревних порід сельви — гевея, із соку якої добувають каучук. Сельва є батьківщиною какао, з плодів якого виробляють шоколад; молочного дерева, що дає солодкий сік; динного дерева, їстівні плоди якого нагадують диню. Тут росте трав'яниста рослина ананас (мал. 120), а також хінне дерево, з кори якого виробляють протималярійний препарат хінін.

Мал. 120. Ананас

Нижні яруси сельви — це справжні непрохідні хащі, переплетені ліанами, стовбури яких укриті яскравими квітами химерної форми — орхідеями. У тихих затонах росте дивовижне латаття вікторія-регія, листя якої досягає 2 м у діаметрі і витримує вантаж до 50 кг.

Тваринний світ сельви багатий і дуже різноманітний. Більшість тварин живе на деревах. Тут налічується 38 видів мавп. Трапляються деревні жаби, які завдяки липким подушечкам на лапах вільно рухаються навіть гладенькою поверхнею листка (мал. 121). На гілках дерев зависають лінивці, що все життя іноді проводять у кроні одного дерева.

Мал. 121. Деревна жаба

Господарями сельви є два хижаки, що однаково вільно почувають себе на землі, у воді і на деревах. Це дика кішка ягуар (мал. 122) та удав анаконда — найдовша змія світу. В Амазонці та її притоках водяться алігатори (мал. 123) та невелика риба піранья. Табун цих риб за кілька хвилин залишає від бика тільки кістяк.

Мал. 122. Ягуар

Мал. 123. Алігатор

Досить різноманітний світ птахів сельви: від хижака гарпії завдовжки близько 1 м до найменшого птаха на земній кулі — колібрі, маса якого менша 2 г. Значно ускладнюють життя людині в сельві тисячі видів комах і павуків, більшість з яких зустрічається тільки тут. Саме в сельві водяться велетенські павуки-птахоїди завдовжки більш як 10-12 см.

Савани і рідколісся

У субекваторіальному поясі, на Гвіанському, Бразильському плоскогір'ях та Оринокській рівнині є сухий сезон. Тому ліси тут поступаються саванам і рідколіссю на червоних та червоно-коричневих грунтах. Савани північної і південної частин материка дещо відмінні між собою. На півночі вони в загальних рисах нагадують африканські савани, але замість баобабів тут височать окремі пальми. Савани на півдні материка посушливіші, тому дерев тут майже немає.  Трапляється дерево кебрачо з дуже щільною деревиною, яка тоне у воді, але не гниє. На місці дерев у південних саванах ростуть чагарники та деревоподібні кактуси, стебло яких накопичує воду.

Своєрідним є також тваринний світ саван. На відміну від африканських, у саванах Південної Америки мало копитних. Водяться тільки тапіри та невеликі дикі свині пекарі (мал. 124, 125), на яких полює пума. Дуже багато комах: хижих мурахів і термітів, які будують міцні споруди — термітники. У ці своєрідні башти і замки може проникнути тільки мурахоїд, який має міцні кігті та довгий клейкий язик. Роль санітара, яку в Африці відіграє гієна, в саванах Південної Америки належить броненосцю. Він швидко знищує загиблих тварин.

Мал. 124. Тапір

Мал. 125. Свиня пекарі

Трав'янисті степи — пампа

На південь від саван кількість опадів значно зменшується і з'являються трав'янисті степи — пампа, що мовою місцевих індіанців означає "рівнина". На червоних дуже родючих грунтах пампи поширені такі злаки, як ковила, пампасова трава, бородач, тонконіг.  Внаслідок розорювання  й  безсистемного  випасання худоби природна рослинність пампи дуже змінена. З тварин цієї зони досить рідкісними є страус нанду, пампаський олень, гуанако. У річках пампи водиться нутрія — цінна хутрова тварина. Звідси вона була розселена по всьому світу.

Зона напівпустель і пустель

На крайньому півдні материка у помірному поясі сформувалася не дуже характерна для таких широт природна зона напівпустель і пустель. Вона є єдиною у світі, що виходить до узбережжя океану в межах помірного поясу. За умов незначної кількості опадів (близько 200 мм за рік) на тонкому шарі сіроземних і бурих ґрунтів окремими плямами розкидані злаки, кактуси та подушко-подібні чагарники. Тваринний світ бідний, численними є тільки гризуни та плазуни.

Берегові пустелі та напівпустелі простягаються вузькою смугою (від 5 до 28° пд. ш.) і на західному узбережжі Південної Америки. Близькість океану сприяє тут високій вологості повітря, значну частину року береги оповиті туманами. Проте трапляється, що дощі не випадають по 10-20 років. Причиною цього є не лише переважаючі потоки повітря, а й холодна Перуанська течія. Повітря над нею охолоджується і стає важким, а тому не піднімається вгору й не утворює дощових хмар.

Найсухіша частина природної зони — берегова пустеля Атакама (мал. 126). На її переважно піщаній поверхні зрідка трапляються поодинокі посухостійкі рослини, зокрема кактуси. Атакама піднімається схилами Анд до 3 000 м, де переходить у високогірну пустелю.

Мал. 126. Пустеля Атакама

Ліси помірного поясу

На південь від берегових пустель на західному узбережжі материка і на острові Вогняна Земля розміщені ліси помірного поясу, де з'являються хвойні дерева: чилійські кедри, кипариси та араукарії.

Висотна поясність Південної Америки

В Андах спостерігається велика кількість висотних поясів (мал. 127). В екваторіальному поясі Анд підніжжя гір вкриті вологими екваторіальними лісами — це так звана гірська гілея. Вище вона переходить у гірські ліси, де з'являються хвойні породи. Теплолюбні види поступово зникають. У високогір'ях, де панують сильні холодні вітри, дерева утворюють криволісся, які з висотою поступаються гірським лукам. Типовою погодою тут є мряка, що часто переходить у сніг. Вище 5 000 м сніг ніколи не тане, перетворюючись з часом на лід (мал. 128).

Мал. 127. Схема висотної поясності Анд

Мал. 128. Утворення річки з льодовика. Патагонія

За мал. 127 з'ясуйте, на яких висотах відбувається зміна висотних поясів в Андах.

ВИСНОВКИ

1. У Південній Америці порівняно з іншими материками тропічних широт найбільший набір природних зон.
2. Основними природними зонами материка є вологі екваторіальні ліси (сельва), савани й рідколісся.
3. Для Анд характерна велика кількість висотних поясів.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Порівняйте південноамериканську сельву та африканську гілею. Знайдіть спільне і відмінне.
2. Чим зумовлене виникнення різних типів саван у Південній Америці?
3. Вкажіть спільні причини утворення пустель Атакама і Наміб.
4. Назвіть "рекордсменів" з-поміж рослин і тварин Південної Америки.
5. Яка природна зона Південної Америки, на вашу думку, є найсприятливішою для життя людей? Відповідь обгрунтуйте.