Французька Республіка

Назва країни по етноніму німецького племені — франки.

Площа — 552 тис. км кв.
Населення — 58,1 млн чоловік.
Столиця — Париж.

Адміністративний поділ. Франція розділена на 96 адміністративних одиниць — департаментів. Особливий статус заморських департаментів мають Гваделупа, Мартініка, Французька Полінезія, Французькі антарктичні території, Гвіана, Реюньон, острови Сен-Пьер, Майотта, Мікелон, Уолліс і Футуна. У Франції 22 історичні провінції (Бретань, Бургундія, Лотарингія, Наварра, Прованс і т. д.).

Форма правління. Республіка.
Глава держави. Президент, що обирається строком на 7 років.
Найвищий законодавчий орган. Двопалатний парламент (Національні збори, що обираються на 5 років, і Сенат, термін повноважень якого 9 років).
Найвищий виконавчий орган. Уряд.

Великі міста. Марсель, Ліон, Лілль, Бордо, Тулуза, Ніцца, Нант, Страсбург, Тулон, Руан.

Державна мова. Французька.
Релігія. 90% — католики, 2% — протестанти, 1% — мусульмани, 1% — іудеї.
Етнічний склад. 94% — французи, 5% — португальці, алжирці, італійці, іспанці, вірмени, марокканці, турки.

Валюта. Євро = 100 центам.

Місце у світі

Франція — одна з тих країн, внесок яких в історію й культуру світу особливо значний. В XVII—XVIII ст. за кількістю населення і економічним потенціалом Франція була найбільшою країною Європи. Французька мова перетворилась на міжнародну мову світського товариства і дипломатії. Величезний вплив на розвиток людства справила Французька буржуазна революція кінця XVIII ст. Французька колоніальна імперія за своїми розмірами поступалася лише британській. Незважаючи на воєнну поразку в 1940 р., Франція після другої світової війни виявилася спроможною зміцнити свої економічні й політичні позиції, стала одним із засновників ЄС і тепер за розмірами ВНП посідає четверте місце серед шести головних економічно розвинених країн, після США, Японії і Німеччини.

Склад території та економіко-географічне положення

Франція лежить на заході Європи. Крім континентальної частини, до її складу входить острів Корсика. Особливості географічного положення Франції: широкий вихід в Атлантику і Середземне море (Франція одночасно є північно-атлантичною і середземноморською країною, її морський кордон довший за сухопутний); наявність на кордонах гірських систем Альп і Піренеїв (Піренеї важкопрохідні і шляхи в Іспанію обходять їх вузькими прибережними низовинами, в Альпах є чимало зручних перевалів); сусідство на півночі й сході з найрозвинутішою частиною Західної Європи, що простягнулась від Центральної Англії до Північної Італії.

Положення Франції на шляхах, які з'єднують Середземномор'я і північний захід Європи, сприяло її ранньому економічному розвитку. Вже стародавня Галлія вважалась чи не найбагатшою частиною Римської імперії. Головним для зовнішніх стосунків Франції завжди був її східний сухопутний кордон, особливо його північна частина.

Тут проходять найважливіші трансєвропейські шляхи, і звідси тричі (в 1871, 1914 і 1940 рр.) Франція зазнавала воєнного нападу з боку Німеччини.