Китай басейну Янцзи.
Цей район включає Шанхай і 7 провінцій. Його площа — 1440 тис. км кв (15% території країни), населення — 450 млн чоловік (39%). На район припадає 40% сільськогосподарського і 41% промислового виробництва. В Китаї басейн Янцзи має найбільше населення та економічний потенціал; поряд з Індо-Ґанґською рівниною це найбільше місце скупчення людей у світі. Янцзи є віссю району, північні та південні його кордони проходять по вододілах. Довжина Янцзи в межах району — 2800 км, тобто 1/2 її загальної довжини. Басейн поділяють на три частини: Нижня Янцзи, Середня Янцзи і Сичуань. Всі вони мають зручні проходи в Північний Китай, які використовувалися ще в давні часи.
Басейн Янцзи має найкраще поєднання земельних, ґрунтових і водних ресурсів. У так званому «родючому трикутнику» між Нанкіном, Шанхаєм і Ханчжоу середня густота сільського населення досягає 2000 чоловік на 1 км кв. Рельєф району рівнинний і горбистий. Це вологі субтропіки. Річна кількість опадів зменшується на захід від 2000 до 1000 мм. Зима тепла, хоча в Шанхаї бувають іноді сніг і морози. Серед ґрунтів переважають алювіальні та червоноземи. Густа річкова мережа дає можливість штучного зрошення. Ландшафти цієї частини країни більш мальовничі, ніж у Північному Китаї.
Сільське господарство району дуже інтенсивне. Незважаючи на складний рельєф, розораність досягає 50%. Використовують рівнини, річкові долини, терасовані схили, платоподібні височини та узгір'я. Зрошення здійснюється за допомогою складної системи каналів. Упродовж року збирають не менше двох урожаїв. Влітку вирощують рис (це головна зернова культура), на суходільних схилах — «грубі» зернові та кукурудзу. Взимку рисові поля зайняті озимою пшеницею і озимим рапсом. Басейн Янцзи — найбільший виробник рису в світі. Це також район чаю, шовківництва і цитрусових. Як і всюди в Китаї, розвинене свинарство і птахівництво. Серед робочої худоби переважають буйволи.
Три природні частини басейну Янцзи мають свої згустки промислового виробництва. Після 1949 р. в кожному з них на базі місцевих покладів вугілля та залізних руд було створено чорну металургію, з'явилися машинобудування та хімічна промисловість. Найбільшу роль в районі та в Китаї в цілому відіграє промисловість Нижньої Янцзи. Сюди входять Шанхай і провінції Цзянсу, Аньхой і Чжецзян.
ШАНХАЙ (14 млн жителів, з них 8 млн — міські і 6 млн — сільські) є найбільшим містом і господарським центром у Китаї та одним з найбільших у світі. В Китаї його значення аналогічне значенню Нью-Йорка в США, Мумбаю в Індії і Сан-Паулу в Бразилії. Місто лежить на березі невеликої річки Хуанпу, яка впадає в Янцзи за 50 км від її гирла. До середини XIX ст. це було маловідоме маленьке поселення. В 1842 р. після закінчення «Опіумної війни» Англія змусила Китай створити тут «міжнародну концесію» з екстериторіальним режимом для іноземців. Географічне положення Шанхаю англійцям було зрозуміле, воно аналогічне положенню Калькутти в Індії. Це вхід у басейн Янцзи з його вже на той час величезним населенням. Дуже швидко Шанхай перетворився на найбільший в Китаї фінансово-торговий і промисловий центр та порт.
Промислова структура Шанхаю поєднує старі та нові галузі. До 1949 р. це був перш за все величезний текстильний центр (1/2 бавовняних виробів країни). В цьому відношенні його можна порівнювати з Манчестером, Мумбаєм та Осакою. Вироблені дешевими робочими руками на власній та довізній сировині бавовняні тканини збувалися в Південно-Східній Азії. В місті виробляли також папір, сірники, мило, цигарки, скло, борошно, олію, грамофони, електричні лампи, швейні та друкарські машини, велосипеди, годинники тощо. Все це було розраховане на внутрішній китайський ринок. Після 1949 p., використовуючи існуючу виробничу базу та кваліфіковані кадри, тут швидко стали розвиватися хімічна, нафтопереробна, фармацевтична та машинобудівна галузі. Шанхай став найбільшим в Китаї центром загального машинобудування, електроніки та хімічної промисловості. Збереглися і його портові функції.
Сучасна матеріальна і нематеріальна діяльність у Шанхаї дуже різноманітна. Сам Шанхай не є «відкритим містом», але в ньому створено «відкриту зону» Пудун, яка швидко перетворюється на міжнародний промисловий, фінансовий і банківський центр. У внутрішній географії Шанхаю і досі відчувається колишній поділ міста на «іноземну» та китайську частини.
Особливе місце в районі Нижньої Янцзи займають Усі, Янчжоу, Сучжоу і Ханчжоу. Все це стародавні міста, розміщені на Великому каналі, і центри виробництва шовку. Саме звідси починався «Великий шовковий шлях» на захід. І зараз їхня роль у промисловості Китаю залишається значною. Але ще більше їх значення в історії та культурі країни. Тут зародилася садово-паркова (ландшафтна) архітектура Китаю. Типовим у цьому відношенні є Сучжоу. «Венеція Сходу», «Місто садів» (їх там близько 200), «На небі — рай, на землі — Сучжоу» — так характеризують це місто. Щорічно його відвідує понад 17 млн туристів.
Район Середньої Янцзи і провінція Сичуань у промисловому відношенні значно поступаються Нижній Янцзи як в абсолютних розмірах, так і, особливо, в показниках на душу населення. Найбільшими містами та індустріальними центрами в них є Ухань і Чунцін.