Грунти Закарпатської області: лучні та болотні грунти. Земельні ресурси та їх охорона

Лучні та болотні грунти

Лучні та болотні грунти на алювії поширені в заплавах Тиси й Латориці та їх допливів, на Чорному мочарі та в інших замкнених пониженнях. Сформувалися вони на алювіальних та алювіально-делювіальних відкладах в умовах неглибокого залягання грунтових вод під трав'янистою лучною та болотною рослинністю. Займаючи порівняно невеликі площі, ці грунти відзначаються значною різноманітністю. Розглянемо лише найбільш типові їх відміни. У наш час ця група грунтів дуже видозмінена меліораціями та господарським освоєнням. Вони є прикладом того, як під впливом господарської діяльності відбувається формування культурних меліорованих грунтів, загальний тип яких важко й визначити.

Найбільш поширені лучні грунти. Утворились вони в умовах частого поверхневого перезволоження та неглибокого залягання грунтових вод, а тому оглеєні, за винятком тих відмін, які утворились на породах легкого механічного складу. У минулому вони здебільшого покривались лісами, під якими відбувався підзолистий процес грунтоутворення. Сліди його залишились у вигляді ущільненого ілювіального горизонту. Таким чином, більша частина грунтів оглеєна й опідзолена одночасно.

Гумусовий горизонт глибиною 20-35 см має темно-сіре забарвлення, грудкувато-зернисту структуру, пухкий, в оглеєних відмінах в'язкий і злитий. Перехідний горизонт різної глибини, грудкуватий у неопідзолених і горіхувато-призмовидний — в опідзолених відмінах, порівняно добре гумусований. Материнська порода дуже оглеєна, водоносна.

Лучні грунти містять від 4,1 до 7,6% перегною в оглеєних відмінах середньокислі, рідше — слабокислі (рН сольове від 4,6 до 5,5) при низьких значеннях гідролітичної кислотності, досить добре забезпечені доступними для рослин формами азоту та калію, дещо гірше — фосфору.

Лучно-болотні грунти залягають у пониженнях, де грунтові води на глибині 40-50 см. З поверхні до 10-12 см наявний сизувато-сірий гумусовий горизонт, безструктурний, що при висиханні розтріскується на полігональні брили. Перехідний горизонт товщиною близько 25 см помірно гумусований, сірувато-сизий, з іржавими плямами, мокрий, в'язкий, як і весь профіль, містить багато нерозкладених решток рослин. Органічної речовини в гумусовому горизонті 9,2-13,2%, вона швидко зменшується з глибиною. Грунти сильно кислі, рН сольове дорівнює 4,0-4,5. Після осушення грунти придатні під кормові угіддя, але лише після тривалих меліорацій, за допомогою яких сформується структурно гумусовий горизонт, їх можна використовувати в рільництві.

Болотні грунти поширені мало. Розрізняють намулувато-болотні та торфувато-болотні відміни. В останніх над намулистим мінеральним грунтом розвинувся торфовий горизонт товщиною 10-15 см. Торфову і намулисту масу, яка містить високий процент органічної речовини, можна використовувати для виготовлення торфокомпостів. У зв'язку з високою кислотністю до компостів обов'язково слід додавати вапнякові компоненти для отримання лужної реакції, щоб не закислювати і так кислих грунтів Закарпаття.

Земельні ресурси та їх охорона

Закарпаття найбільш лісиста область УРСР. Ліси займають майже 45% її території. Земельні угіддя, які використовуються у сільськогосподарському виробництві, становлять близько 46%, причому на орні землі припадає лише 12,6% площі. Природні кормові угіддя займають 17,2% території області. Значних резервів для збільшення площ ріллі немає, а тому потрібно правильно використовувати наявний фонд орних земель.

Земельні угіддя розміщені нерівномірно. Основні масиви ріллі зосереджені в низовині (60,7%). У гірській частині переважають сіножаті та пасовища, частка ріллі дещо перевищує 26% усього її обласного фонду. На вулканічні та високотерасові передгір'я припадає близько 13% площ ріллі.

Великої шкоди грунтам гірської і передгірської частин завдає водна ерозія грунтів. Для гірських схилів характерний переважно площинний змив, тоді як на високих терасах і вулканічному горбогір'ї, що складені потужними товщами алювіально-делювіальних відкладів, значного розвитку набув глибинний розмив, внаслідок чого утворюються промоїни, яри, повністю девастовані ділянки. У цій частині області нараховується 90,7 тис. га змитих і розмитих грунтів лише на землях колгоспів і радгоспів, в тому числі 15,4 тис. га ріллі (В.Г.Галян, 1969).

Схилові землі, на яких розвинена або можлива ерозія грунтів, вимагають цілого ряду заходів. Перш за все необхідна правильна агротехніка обробітку грунтів і догляду за посівами, відповідний набір і чергування культур у сівозмінах, поліпшення структури та водно-повітряних властивостей грунтів шляхом внесення підвищених доз органічних і мінеральних добрив, вапнування. Найбільш ефективним заходом у боротьбі з ерозією грунтів на схилах є створення наорних терас, на яких розміщуються поля, сади та виноградники. Роботи по терасуванню схилів трудомісткі, вимагають відповідної техніки, ретельного вивчення особливостей ділянок, які відводяться під терасування. Девастовані землі «бедлендів» вимагають спеціальних інженерних заходів щодо припинення лінійного розмиву з подальшим їх залуженням і залісенням. Актуальне також терасування.

Грунти низовинної частини Закарпатської області на більшості площ різною мірою оглеєні, що значно погіршує їх водно-фізичні властивості та понижує родючість. У зв'язку з цим регулювання водного режиму — дуже важливе завдання. Неглибоке залягання грунтових вод пов'язане з незначним врізом річок у поверхню низовини і підтоплюванням річковими водами низьких межиріч. Води відкритих дренажних канав і колекторів гончарного дренажу потрібно відкачувати у ріки, уріз вод яких часто знаходиться вище, ніж у дренажах.

За деякими винятками материнські грунтоутворюючі породи області безкарбонатні, а значний розвиток підзолистого та псевдопідзолистого процесів зумовили високу кислотність грунтів. Понад 88% площ ріллі потребують вапнування, причому слід вносити переважно від 3,5 до 6,0 т/га. Щоб ліквідувати кислотність у всій області, необхідно 620 тис. т вапна. Запаси вапняків, мергелів і сланців, які можна використовувати для вапнування кислих грунтів, досягають в області кілька десятків мільйонів тонн, так що проблему ліквідації надмірної кислотності грунтів можна вирішити в найближчий час за рахунок місцевої сировини.