Озера і стави Городоцького району. Болота. Підземні води

Озера

На території Городоцького району великих природних озер немає. Зустрічаються невеликі озера діаметром від 5 до 100 м.

Озерні улоговини дуже різняться за своїм походженням. У заплавах Верещиці та інших річок трапляються озера-стариці, виниклі на місці старих річкових русел. Вони мають переважно видовжену серпоподібну форму. Такі озера є поблизу м. Комарно, сіл Катериничі, Якимчиці та ін.

У тих місцевостях, де близько до поверхні залягають розчинні у воді породи (вапняки, доломіти, гіпси), відбувається активне вилуговування їх поверхневими і підземними водами та виникнення провалів поверхні у вигляді лійкоподібних западин. Тут утворилися карстові озера. До карстових належать озера Синє і Чорне у Малолюбінському лісі, озеро Западня у Чуловицькому лісі та ін.

Ставки

Найчисельніша група водойм Городоччини — невеликі озера, копанки, створені людьми. Їх можна виявити практично біля кожного населеного пункту або в його межах. За розмірами вони бувають до 50 арів і більше. Вони виникали на місці старих торфорозробок або видобування піску, глини та вапняків. Прикладами цієї групи озер є Старий Вир, Новий Вир і Кругле біля Нового Села (викопані під час будівництва греблі між Новим Селом і Підзвіринцем), озеро Вир біля Чулович (викопане при будівництві дороги від Чулович до Катеринич), три озера в с. Лівчиці (виникли на місцях тривалого вибирання ґрунту). Озера в місцях старих торфорозробок є біля Комарна, Якимчиць, Вірче, Великого Любеня і багатьох інших населених пунктів.

Городоччину можна назвати краєм ставків. В її межах нараховується понад 100 ставків різної величини і різного призначення. Це, насамперед, ставки державних рибних господарств УНДІРГ (Український науково-дослідний інститут рибного господарства) загальною площею водного дзеркала 1314,2 га, які розміщені в долині р. Верещиці. Таких ставків є понад 50. За своїм розташуванням вони об'єднані у 8 груп, які мають такі збірні назви: Дроздовицький — 363 га, Городоцький — 100 га, Черлянський — 85 га, Великолюбінський — 250 га, Катериницький — 209 га, Комарнівський — 165 га, Остроріг (Андріянівський) — 104 га, Новосільсько-Підзвіринецький (Риболовка) — 37,5 га. Більшість з них складається з групи ставків, розділених греблями. Наприклад, Катериницький став об'єднує групу ставків: Волиця, Горішній, Горбуля, Катериничі, Завада, Пісок, Пасовисько та декілька менших. До складу Комарнівського ставу входять: Карасівка, Горішній, Середній, Дільний, Пересадка.

Рис. 2. Городоцький став (при скачуванні доступні зображення у великому розмірі)

Великолюбінський став є дослідною базою Українського науково-дослідного інституту рибного господарства і об'єднує чотири великі нагульні стави і 30 малих дослідних ставків.

Другу велику групу ставків Городоцького району складають 59 ставків загальною площею 253,1 га, які були створені селянськими спілками і меліоративними організаціями з метою раціонального використання вод малих річок і струмків. З них 26 призначалися для водопостачання, 15 — для комплексного використання, 11 — для розведення риби, 7 — для захисту грунтів від ерозії. За місцем розташування ці ставки розподіляються так: у долинах річок і струмків — 42, у балках — 17.

Вищеназвані ставки є в багатьох населених, пунктах району або недалеко від них (Добряни, Завидовичі, Зашковичі, Мильчиці, Лісновичі, Переможне, Родатичі, Тулиголови та ін.).

Болота

Ще в далекому V-му столітті до н. є. відомий грецький вчений Геродот, який подорожував по території України, зазначав, що в долині Дністра і багатьох його приток знаходяться суцільні малопрохідні болота. З цього часу кількість боліт у районі значно зменшилася. Найбільш активно роботи з осушення перезволожених і заболочених земель проводилися в другій половині ХХ-го століття. На початок 1985 року площа осушених земель становила 25652 га або 51,4% усіх сільськогосподарських угідь району. Тому первісних боліт залишилося мало. Зустрічаються вони найчастіше на найнижчих рівнях річкових заплав, у лісових масивах, у понижених ділянках вододілів і в карстових западинах. Для них характерні торфово-болотяні грунти і торфовища.

Підземні води

Поширення і залягання підземних вод у Городоцькому районі тісно пов'язане з геологічною будовою, літологічним складом гірських порід, кліматом та іншими чинниками. Водоносні горизонти на території району мають широке поширення, значну потужність і добру якість води. Однак, умови нагромадження підземних вод у різних частинах району неоднакові. Це пояснюється розташуванням району в різних геоструктурах — Західноєвропейській платформі і Передкарпатському прогині. У кращих умовах щодо нагромадження підземних вод знаходиться північна платформенна частина, де водоносні горизонти пов'язані з верхньокрейдяними, неогеновими і четвертинними відкладами. Південна прогинова частина має гірші умови для підземного водонагромадження. Водоносність пластів тут невелика, а мінералізація вод більша, ніж на півночі. Дещо багатшими на підземні води є тут алювіальні відклади в річкових долинах.

Рівень залягання грунтових вод неоднаковий — від 0,5 м у заплавах річок до 20 м і більше на межиріччях.

За хімічним складом і загальною мінералізацією підземні води Городоччини поділяються на прісні і мінеральні. Прісні мають вміст сухого залишку солей менше 1 г на 1 л води, а мінеральні води містять, крім значної кількості солей (від 1-3 г на 1 л води), ще й йони різних мікроелементів (вуглекислоти, заліза, брому, йоду, фтору та ін.).

Домінуючими в район є прісні води, які зустрічаються повсюдно і задовольняють потреби населення у питній воді. Частина прісних вод подається з Городоччини до Львова. За хімічним складом вони є гідрокарбонатно-кальцієвого типу.

Мінеральні води є великим природним надбанням краю. За даними «Схеми перспективного розвитку туризму Львівської області» (Київ, Гіпроград, 1983 р.), на території району виявлено мінеральні води поблизу смт. Великий Любінь, сіл Малий Любінь, Бірче, Галичани, Бучали, Повітне, Черляни. Це води метанового і сірководневого типів. В одних випадках мінеральні води виходять на поверхню у вигляді джерел, а в інших — залягають на певній глибині. Найбільш відомими є води Великого Любеня, на базі яких діє бальнеологічний курорт, відомий в Україні та за її межами. Тут у гіпсоносних породах третинного періоду нагромаджені великі запаси сірководневих вод з постійною температурою 10 і сильним запахом сірководню, які через чисельні джерела виходять на поверхню. Води джерел належать до сульфатно-кальцієвого і сульфатно-гідрокарбонатно-кальцієвого типів із загальною мінералізацією 1,8-2,7 г/л і вмістом сірководню 47-97 мг/л. Сьогодні на курорті використовуються мінеральні води двох джерел. Ще одне джерело є резервним. Мінеральні води з інших джерел стікають у річки та струмки.