Індійський океан. Географічне положення Індійського океану. Рельєф дна

Суртсей

У листопаді 1963 р. води океану біля південного узбережжя острова Ісландія раптом почали закипати, а над його поверхнею виник стовп чорного диму. Потім загуркотіло, і з-під води з'явився острів. Він на очах збільшувався за рахунок лави, яка надходила з підводного вулкана. Вже на другий день висота острова становила 10 м, ще за п'ять днів — 60 м, а за два тижні — більш ніж 90 м. Довжина острова досягала близько 800 м. Коли у квітні наступного року виливи лави припинилися, новонароджений острів (його назвали Суртсей) мав площу понад 1 км кв. і сягав висоти 145 м.

Минув час, і розмитий хвилями острів знову занурився в океан.

Підводний водоспад

Шельф північної частини Атлантичного океану між Ісландією та Британськими островами дуже своєрідний. Тут є підводний поріг, що на глибині 300-500 м утворює немовби природну межу між двома океанами — Атлантичним та Північним Льодовитим. Холодні води Північного Льодовитого океану спадають з порога вниз з висоти 3 000 м. Тобто на дні Атлантики виник значний підводний водоспад. Кількість води, яка проходить через нього, у багато разів перевищує стік усіх річок земної кулі.

Застряглий човен

Розколини Серединно-Атлантичного хребта виявилися дуже небезпечними для дослідників. В одній із них у 70-ті роки застряг американський підводний човен, який проводив наукове обстеження рельєфу дна Атлантичного океану. Більш ніж дві години знадобилося екіпажу для того, щоб звільнитися від несподіваного полону.

Пляшкова пошта

З розвитком мореплавства зародилася "пляшкова пошта", яка в Атлантичному океані набула широкого розмаху. Звичайно, цю пошту доставляли морські течії.

1560 р. на березі Англії бідний човняр знайшов закорковану пляшку з невідомим папером. Оскільки читати він не вмів, то відніс її місцевому судді. Як з'ясувалося, це було надзвичайно важливе військове повідомлення. Для запобігання випадковому розкриттю військових таємниць англійська королева призначила спеціальну посаду Королівського Відкупорювача Пляшок. Тільки ця офіційна особа мала право відкривати "пляшкову пошту".

Гольфстрім

Перше наукове дослідження Гольфстріму було проведене у XVIII ст. американським ученим Бенджаміном Франкліном. Він звернув увагу на те, що судна швидше перетинали Атлантичний океан, коли прямували від Північної Америки до Англії, ніж у зворотному напрямі. Б.Франклін вивчив усе, що було відомо на той час про незвичайну течію. Пізніше, під час свого плавання в Атлантиці, він визначив розміри течії й нарешті склав її першу карту. На ній течія була названа Гольфстрім.

Саргасове море

У Світовому океані існує лише одне море без берегів — Саргасове. Це море — справжнє царство одного з різновидів водоростей (мал.51). Португальські мореплавці експедиції Х. Колумба назвали їх "саргассо", оскільки бульбашки повітря на водоростях за своєю формою нагадують сорт винограду такої назви.

Мал. 51. Водорості у Саргасовому морі

Саргасові водорості не закріплені на дні, а вільно дрейфують у водах Атлантики, утримуючись у межах великого кругообігу морських течій тропічних широт. Раніше вважалося, що водорості моря — пастка для кораблів. Але насправді саргасси не заважають плаванню навіть човнів.

Саргасове море — один із найбідніших на життя районів океану. Тут води повільно опускаються, тому поживних речовин обмаль. Про безплідність моря свідчить і прозоро-блакитний колір його води. Це колір океанічної пустелі. Там, де вода багата на розчинені речовини, вона має зелений відтінок. Саргасове море — одне з найпрозоріших морів. Предмети видно в ньому до глибини 66,5 м.

Тема 4. Індійський океан

Індійський океан за розмірами займає третє місце серед усіх океанів планети. Його площа становить 76,17 млн км кв. Проте він також має свої цікаві особливості. Саме в ньому — найстрімкіші материкові схили, найтепліші поверхневі й придонні водні маси. Тут морські течії двічі протягом року змінюють свій напрям на протилежний. У водах океану можна виловити риб, які вважалися вимерлими десятки мільйонів років тому.

§ 21. Географічне положення. Рельєф дна

1. Чому і як утворюються серединно-океанічні хребти?

Географічне положення Індійського океану

Індійський океан розташований переважно у Південній півкулі.

Назвіть географічні пояси, в яких він розміщений

Природними межами океану є узбережжя Антарктиди, Африки, Євразії, Австралії. Найбільший вплив на океан має величезний материк Євразія, "дихання" якого поширюється на всю північну частину Індійського океану.

Визначіть за картою атласу найбільші моря і затоки Індійського океану.

Уздовж південного узбережжя Азії проходять головні морські шляхи. Вони важливі не тільки для країн, що мають вихід до Індійського океану, а й для всього світового мореплавства, адже вони сполучають морські порти Атлантичного і Тихого океанів.

Рельєф дна Індійського океану

Незважаючи на порівняно незначні розміри океану, дно його має досить різноманітний рельєф. Тут чітко простежується підводна окраїна материка. Біля Євразії вона повільно, але неухильно зростає за рахунок великої кількості осадового матеріалу, який виносять потужні річки.

Відшукайте їх на карті

У Бенгальській затоці материковий схил утворює до ложа кут понад 45°. Такого стрімкого материкового схилу немає більше ніде в Світовому океані. Осадовий матеріал, що виноситься через каньйони на цьому схилі, утворив на дні затоки шар завтовшки 5 км.

Тільки у районі Зондських островів материковий схил відокремлений від ложа океану перехідною зоною. В ній багато підводних хребтів, які виходять на поверхню у вигляді острівних дуг вулканічного походження. Тут налічується понад 300 вулканів, з яких більш як 100 діючих. Уздовж острівної дуги простягаються глибоководні жолоби. Найбільший з них — Зондський, де розташована найглибша ділянка дна Індійського океану (7 729 м).

Найбільшою формою рельєфу дна Індійського океану є серединно-океанічний хребет. Він складається з трьох гілок, які розходяться від центру в різні боки. На півдні океану його частини сполучаються з такими самими хребтами Атлантичного та Тихого океанів.

Знайдіть на карті атласу серединно-океанічний хребет Індійського океану і визначіть напрями простягання його відгалужень.

У північній частині серединно-океанічного хребта простежується рифт, розчленований глибокими поперечними розколинами. На підході до Червоного моря зона розколин розгалужується. Одна гілка простягається на сході Африки і має вигляд складної системи грабенів (Великого Африканського грабену), інша пролягає по дну Червоного моря та по території Азії (через грабен Мертвого моря).

Зона розколин серединно-океанічного хребта Індійського океану є "живою" ділянкою земної кори. Про це свідчать виходи гарячих джерел на дні океану, землетруси тощо.

ВИСНОВКИ

1. Більша частина Індійського океану розташована в Південній півкулі.
2. Рельєф північної частини океану характеризується значною стрімкістю материкового схилу.
3. Перехідна зона в океані є тільки в районі Зондських островів.
4. Серединно-океанічний хребет Індійського океану розгалужений і продовжується системою розколин на материках.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Що відмінного в географічному положенні Індійського океану порівняно з географічним положенням Тихого та Атлантичного океанів?
2. Яку роль відіграють річки Азії у формуванні рельєфу дна Індійського океану?
3. 3 чим пов'язані виходи гарячих джерел у районі серединно-океанічного хребта?
4. Що спільного та відмінного у рельєфі серединно-океанічних хребтів Тихого, Атлантичного та Індійського океанів?