Ландшафти і фізико-географічне районування Городоцького району. Негативні природні процеси та явища Городоччини
Ландшафти і фізико-географічне районування Городоцького району
Слово «ландшафт» у перекладі з німецької мови означає краєвид, тобто загальний вигляд місцевості. У географічній науці у цей термін вкладають глибший зміст. Під ним розуміють природно-територіальний комплекс (ПТК) з єдиним геологічним фундаментом, однотипним рельєфом, гідрокліматичним режимом, поєднанням грунтів, рослинного, тваринного світу та характерною для нього морфологічною структурою. У межах кожного ПТК всі компоненти природи є закономірно поєднані і взаємопов'язані. Кожен ландшафт у просторовому вимірі обіймає десятки, а частіше сотні квадратних кілометрів. Морфологічними частинами ландшафтів є місцевості, урочища і фації.
Сучасні ландшафти є результатом еволюції природи впродовж всієї післяльодовикової епохи (останні 12 тисяч років), а також активної діяльності людей. їх ще називають природно-антропогенними.
На території Городоцького району поширені рівнинні опільські, поліські і передкарпатські ландшафти. Найбільші території займають Городоцько-Щирецький і Сянсько-Дністровський опільські ландшафти.
Опільські ландшафти
Городоцько-Щирецький ландшафт обіймає східну і північно-східну частини району, яка знаходиться у межах Західноєвропейської платформи. Його специфічною особливістю є те, що тут поєднуються опільські і поліські місцевості. Це хвилясто-рівнинний, місцями зандровий край з широким діапазоном грунтів. Тут є світло-сірі і сірі опідзолені оглеєні, темно-сірі опідзолені на лесовидних породах, дерново-підзолисті, лучно-болотні, торфово-болотяні та торфовища низинні на водно-льодовикових відкладах. Тут є широкі ділянки, де проникали талі льодовикові води, які залишили після себе шлейфи супіщаних водно-льодовикових відкладів, на яких виникали поліські місцевості. Тоді як на підвищених ділянках рельєфу, вкритих лесовими породами, є опільські місцевості. У деяких місцях близько до поверхні залягають вапняки, доломіти і гіпси, що призвело до виникнення карстових форм рельєфу. У долинах річок зустрічаються котловиноподібні розширення. Значні площі зайняті під луками, пасовищами та дубово-грабовими лісами з домішками ясеня, осики, смереки та берези.
Сянсько-Дністровський ландшафт поширений у межах Передкарпатського прогину та Сянсько-Дністровської увалисто-горбистої височини і Комарнівської увалистої рівнини. За К. Геренчуком, це своєрідний природний район, перехідний від лесових лісостепових до передгірських давньольодовикових. У ландшафтній будові чергуються місцевості увалів і міжувалових знижень. Ували витягнуті у північно-західному напрямі відповідно до залягання тектонічних структур у Передкарпатському прогині. Верхи увалів плоскі або злегка хвилясті, вкриті опідзоленими сірими, темно-сірими, рідше чорноземними грунтами на лесових породах. Схили увалів пологі або спадисті, значною мірою розчленовані численними водотоками, вкриті сірими опідзоленими грунтами. Всі місцевості увалів давно розорані.
Місцевості міжувалових долин характерні плоскими днищами і котловиноподібними розширеннями. Днища долин вкриті карбонатними глеєвими грунтами на алювіальних суглинкових відкладах. У деяких із цих долин виникли населені пункти, а інші використовуються як сільськогосподарські угіддя (див. також Сільськогосподарські угіддя України).
Дуже поширеними в районі є місцевості річкових заплав з котловиноподібними розширеннями, які сягають впоперек 1-3 км. Вони виповнені алювіальними відкладами: жовтувато-сірими пісками, суглинками, болотами і торфовищами. Ці місцевості майже повністю меліоровані і є сінокосами та пасовищами. Внаслідок розвіювання вітрами водно-льодовикових відкладів, де-не-де в долині Верещиці виникли піщані горби.
Надзаплавно-терасові місцевості з глибокими опідзоленими чорноземами поширені вздовж правого берега Верещиці. Це найкращі землі району.
Інші типи ландшафтів
Самбірський передкарпатський ландшафт поширений на крайньому півдні району в заплаві Дністра та його першої та другої надзаплавних терас. Територія має плоскорівнинну поверхню із слабовираженими підвищеннями і блюдцеподібними зниженнями. На алювіальних суглинкових відкладах сформувалися лучно-болотяні, торфово-болотяні глеєві грунти, торфовища низинні. Грунтові води знаходяться близько до поверхні. В окремі роки у весняно-літній період місцевість повністю затоплюється паводковими водами. У заплаві Дністра проведено меліорацію і тепер вона зайнята під осоково-злаково-різнотравними луками та пасовищами.
На території району переважають ландшафти, які змінені людиною (антропогенні ландшафти). Змін зазнали мікрорельєф, гідрографічна сітка, рослинний і тваринний світ. Виділяють декілька видів антропогенних ландшафтів: селитебні, сільськогосподарські, лісогосподарські, меліораційні, промислові, рекреаційні.
У системі фізико-географічного районування України з використанням зональних і азональних одиниць районування Городоччина належить до Городоцько-Щирецького, Сянсько-Дністровського, Самбірського, Пустомитівського і Яворівського природних районів, Розтоцько-Опільської і Передкарпатської височинної природних областей, Західноукраїнської провінції лісостепової зони і провінції Східні Карпати, Східноєвропейської та Карпатської природних країн.
Негативні природні процеси та явища на території Городоцького району
Негативними природними процесами і явищами на території Городоцького району вважаються ерозія, заболочування і підтоплення грунтів, зсуви, розливи річок, карст. Ерозія грунтів — руйнування грунтів водою і вітром.
Водна ерозія — лінійний розмив і площинний змив грунтів водами на схилах горбів та інших похилих поверхонь. Особливо значною буває ерозія при випаданні за добу більше 10 мм опадів і якщо схили не вкриті рослинністю. На території Городоцького району є дуже сприятливі умови для водної ерозії. Тут переважає височинний рельєф, пухкі лесові породи, значна розораність, велика кількість атмосферних опадів, в тому числі злив і затяжних дощів.
Вітрова ерозія — розвіювання вітром пісків і дрібних частинок грунту. Порівняно з водною ерозією її негативні наслідки набагато менші.
Рівнинний рельєф, особливо в заплавах річок, а також надмірне зволоження та тривале застоювання вод після дощів, танення снігу і розливи рік на понижених ділянках призводять до заболочування і підтоплення грунтів. Це спостерігається в заплавах більшості річок району.
Зсуви — сповзання великих мас грунту і гірських порід на схилах увалів, горбів, крутих берегів річок, які відбуваються під час або після інтенсивних опадів.
Карстові процеси — руйнування поверхневими і підземними водами легкорозчинних карбонатних порід (вапняків, доломітів, гіпсів) і утворення карстових форм рельєфу — лійкоподібних западин, блюдець, ровів, маленьких озер та ін. Карст найбільш поширений у лісових масивах поблизу Великого Любіня, Малого Любіня і Чулович. Очевидно поширення карсту і малопридатність цієї території для землеробства допомогли збереженню тут лісів.
Розливи річок є результатом надмірного зволоження території Городоцького району, недостатності берегових насипних валів, повільного підняття дна річок через його невпинне замулення. Особливо значні розливи бувають на Дністрі і Верещиці. Так, у червні-липні 1988 року було декілька підряд розливів цих річок, оскільки місячні опади перевищували норми у 2,5-3 рази. Для жителів наддністрянських сіл Тершаків, Мости, Поляна, Монастирець розливи стали постійним стихійним лихом, яке кожні 2-3 роки завдає їм шкоди.
Негативними природними явищами є градобої, ожеледі, снігові заметілі, тумани, тривалі бездощові періоди, пізні весняні і ранні осінні заморозки, ураганні вітри. Всі вони більшою чи меншою мірою ускладнюють господарську діяльність жителів району.