Географічне положення Африки. Крайні точки. Дослідження та освоєння

Розділ 3. МАТЕРИКИ ТРОПІЧНИХ ШИРОТ

Африка, Австралія і Південна Америка — це "уламки" давнього материка Гондвана. Оскільки більшою своєю частиною вони розміщені між Північним і Південним тропіками, то умовно їх можна назвати материками тропічних широт. Єдність їх походження та географічного положення на земній кулі зумовили подібність рис рельєфу, клімату та ґрунтово-рослинного покриву і тваринного світу материків. Водночас кожний із них має свої неповторні особливості природи, населення.

Усі материки земної кулі ви вивчатимете за єдиним планом. Це не випадково, оскільки така послідовність вивчення ґрунтується на існуючих у природі взаємозв'язках між компонентами географічної оболонки.

Тема 1. Африка

Приблизно 1 млн років тому внутрішні сили Землі остаточно порушили сухопутний зв'язок між Європою і розташованим на південь від неї величезним масивом суходолу площею 30 млн км кв. Так утворився материк Африка (з латинської "африкус" — безморозний, той, що не знає холоду).

Справді, для більшої частини материка поділ на зиму й літо є умовним. Але все ж для Африки характерні значні природні контрасти. Наприклад, на екваторі, де розташовані чи не найбільші в світі масиви вологих вічнозелених лісів, у горах можна натрапити на вічні сніги. Найбільшу жарку пустелю земної кулі перетинає найдовша у світі річка. В одних місцях континенту роками не випадає жодної краплини дощу, в інших — щодня бувають зливи. Ось така вона Африка — незвичайна й досі загадкова.

Що таке географічне положення території?

Географічне положення Африки

Географічне положення материка, тобто розташування його на земній кулі, визначає його природні умови. А природа безпосередньо впливає на особливості розселення, характер господарства тощо. Вивчають географічне положення материка за певним планом. (Додаток 1.)

Африка розташована водночас у всіх чотирьох півкулях планети: Північній, Південній, Західній і Східній. Крайньою північною точкою материка є мис Рас-Енгела, крайньою південною — мис Голковий (Агульяс).

Північна і південна частини Африки віддалені від екватора приблизно однаково, оскільки він перетинає материк майже посередині. Ось чому природа Африки на північ від екватора немовби повторює природу материка на південь від нього, наче віддзеркалює її.

Північна частина Африки помітно ширша, ніж південна. Крайня західна точка — мис Альмаді, східна — мис Рас-Гафун.

Визначіть широту й довготу крайніх точок Африки.

Африка з усіх боків омивається океанами і їх морями: з заходу і півдня — Атлантичним океаном, з півночі — Середземним морем, зі сходу і півдня — Індійським океаном, а з північного сходу — Червоним морем. На південь від екватора Африка звужується, і тому вплив Атлантичного та Індійського океанів тут сильніший, ніж на півночі.

Загалом вплив океанів на природу материка обмежений і відчувається переважно на узбережжях. Пояснюється це, зокрема, незначною розчленованістю берегової лінії. Єдина велика затока — Гвінейська, є тільки один великий острів — Мадагаскар, що відокремлюється від материка Мозамбіцькою протокою, та один великий півострів — Сомалі.

Знайдіть їх на карті

На природу материка істотно впливають морські течії.

Пригадайте роль морських течій у формуванні природи континентів. Визначіть за картою атласу головні теплі й холодні течії біля узбережжя Африки.

Від Європи Африку відокремлює Середземне море і Гібралтарська протока, а від Азії — Червоне море і Суецький канал, найвужча частина якого становить 120 м.

Дослідження та освоєння

Незважаючи на близькість Африки до Європи, європейські народи ще наприкінці XVI ст. не мали достатніх уявлень про материк. Важкодоступність берегів, відсутність затишних бухт, небезпечні порожисті річки, величезні пустелі й непрохідні заболочені ліси перешкоджали проникненню вглиб континенту. Перші уявлення про обриси Африки європейці дістали в 1498 р. завдяки плаванню португальця Васко да Гама, який обігнув материк із півдня і, перетнувши Індійський океан, досяг берегів Індії (мал.60).

Мал. 60. Дослідження Африки

Перші спроби проникнути вглиб материка закінчувалися невдачею. Мандрівники гинули від хвороб, знесилення і нападу місцевих племен. Успішно здолати всі перешкоди і проникнути у внутрішні райони Африки вдалося англійському досліднику Давіду Лівінгстону (мал.61). Понад тридцять років (1841-1873) з невеликими перервами він досліджував Південну і Центральну Африку, перетнувши материк від Індійського до Атлантичного океану. Лівінгстон уперше дослідив раніше не відомі річки та озера внутрішніх районів материка.

Мал. 61. Давід Лівінгстон

Розширив і поглибив знання про Центральну Африку також англійський дослідник — Генрі Стенлі (мал.62), який очолював велику англо-американську експедицію. Вона обстежила кілька великих озер континенту, річку Конго та верхів'я Нілу.

Мал. 62. Генрі Стенлі

У 1847-1848 рр. Північно-Східну Африку досліджував наш співвітчизник — мандрівник і дипломат Єгор Петрович Ковалевський.

У XX ст. подорожі до Африки стали звичайним явищем. Учені з різних країн світу, спираючись на досвід своїх попередників, продовжували дослідження природи континенту. Це дало змогу вивчити і освоїти його значні природні багатства.

ВИСНОВКИ

1. Африка перетинається екватором майже посередині, що зумовлює подібність її природних умов у північній та південній частинах.
2. Більша частина материка розташована між Північним і Південним тропіками.
3. Внутрішні області Африки були відкриті європейцями тільки в середині XIX ст.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. За картою атласу визначіть, у яких географічних поясах розташована Африка.
2. За обрисами берегів і характером морських течій спробуйте визначити, який із океанів — Індійський чи Атлантичний — найбільше впливає на природу Африки. Чому внутрішні райони материка тривалий час залишалися для європейців "білою плямою"?
3. З якою частиною Африки Україна має найкоротші водні шляхи сполучення?