Загальна характеристика сільського господарства
Це важлива галузь господарства США як за своїм значенням, так і за обсягами виробництва. Завдяки сприятливому природному середовищу та ефективному господарюванню країна повністю забезпечує власні потреби і є найбільшим у світі експортером сільськогосподарської продукції. Для потреб галузі використовується 190 млн га орних земель і 220 млн га пасовищ, або, відповідно, 0,7 і 0,9 га на душу населення. Понад 20 млн га земель зрошується. Ці показники в залежності від попиту на продукцію галузі можуть зменшуватися або зростати.
Американське сільське господарство, як і в інших переселенських колоніях, спершу було екстенсивним. Зараз воно інтенсивне: в середньому врожайність пшениці становить 26 ц/га, кукурудзи — 75 ц/га, надої молока — 7000 кг на одну корову. Але головною перевагою сільського господарства США є його висока продуктивність. За вартістю продукції, виробленої на одного зайнятого, з США можуть конкурувати хіба що Канада, Австралія та Нова Зеландія.
Висока продуктивність праці в сільському господарстві країни досягається:
- спеціалізацією ферм і територій;
- всебічною механізацією виробництва;
- ефективною організацією праці;
- наявністю сучасної інфраструктури (транспортне, паливно-енергетичне і комунікаційне забезпечення, розгалужена мережа сільськогосподарських коледжів, агрометеостанцій, дослідних установ, консультаційних пунктів тощо).
Ефективності сільського господарства сприяє і наявність розвиненого агропромислового комплексу, який включає виробництво сільськогосподарської техніки та хімікатів, зберігання, переробку, транспортування і збут продукції.
Як наслідок, зайнятість безпосередньо в сільському господарстві є мінімальною — 2,8 млн чоловік (1,4 млн фермерів і 0,8 млн найманих робітників) і продовжує зменшуватись. Тобто зараз на кожного працюючого припадає понад 70 га орних земель і 85 га пасовищ.
Історично на півночі США типовою була так звана «сімейна ферма» з земельним наділом в 64 га землі (1/4 квадратної милі). Вона виникла в XIX ст. в процесі дарової роздачі землі і стала свого роду «американською мрією» та уособленням американського сільського господарства за кордоном. Проте, незважаючи на ефективне господарювання і постійну урядову підтримку, «сімейні ферми» не витримують конкуренції і розоряються. Якщо в 1950 р. було 5,6 млн ферм, то зараз тільки 1,9 млн. «Годують» США тепер не «сімейні ферми», а великі господарства з найманою робочою силою. 15% господарств (трохи більше 320 тис), кожне з вартістю продажу понад 100 тис. доларів, дають майже 83% всієї сільськогосподарської продукції.
Для американських ферм з самого початку їх існування була характерна висока товарність. Зараз вона практично досягає 100%. Всі продукти, які споживають фермер та його родина, купуються в крамниці.
Землеробство і тваринництво займають приблизно однакове місце і є багатогалузевими.
Землеробство США
В землеробстві на перше місце треба поставити виробництво кормового зерна — кукурудзи, ячменю і сорго. Важлива роль належить кукурудзі (збір 200—240 млн т, тобто до 2/5 світового збору). Вирощування її сконцентроване на Центральних рівнинах у межиріччі Огайо і Міссурі в так званому «кукурудзяному поясі» (штати Айова та Іллінойс і їх оточення). Це територія площею приблизно 600 тис. км кв, з вегетаційним періодом 150—200 днів, високими літніми температурами і опадами 600-1000 мм на рік, багатими на азот ґрунтами. Рівнинний рельєф сприяв механізації робіт. Район вважається батьківщиною механізації сільського господарства, яка розпочалася вже в другій половині XIX ст. Розораність досягає тут 80%. Американці пишаються своїм «кукурудзяним поясом» і вважають його найбільшим з найбагатших сільськогосподарських районів світу.
Як продовольче зерно вирощують пшеницю (збір до 75 млн т) і рис (до 8 млн т). «Пшеничний пояс» — це відомі американські степи-прерії, які простягаються у меридіональному напрямку від Техасу на півдні до кордону з Канадою на півночі вздовж 100-го меридіану західної довготи. Вони продовжуються і далі на територію Канади і там стали канадським «пшеничним поясом». Це також один з найуславленіших сільськогосподарських районів світу. Територія його більш посушлива (за рік випадає 250-500 мм опадів) і є зоною ризикованого землеробства. Проте вироблена місцева практика збереження вологи дозволяє мати стабільні урожаї. В південній частині «пшеничного поясу» вирощують озиму, в північній — яру пшеницю. Головними штатами його є Канзас і Північна Дакота. Рис вирощують на півдні в долині Міссісіпі та в Каліфорнії.
Загальний збір зерна досягає 360 млн т.
Серед олійних — соя, арахіс, соняшник і бавовник. Головна роль належить сої (3/5 світового збору) — культурі, яка була запроваджена в США тільки під час другої світової війни і яка перетворила їх з найбільшого імпортера на найбільшого експортера олійних у світі. Ареали вирощування сої — це «кукурудзяний пояс» (його стали називати навіть «кукурудзяно-соєвим») і долина Міссісіпі в межах Півдня.
В США культивують і цукрові буряки (Приозер'я, Гірські штати та Каліфорнія) і цукрову тростину (Флорида, дельта Міссісіпі і Гавайї). Виробництво цукру — одне з найбільших у світі. Разом з тим, США є імпортером цукру з інших країн.
Збір картоплі, як і її споживання, порівняно незначні. Проте вирощування овочів і фруктів є одним з найбільших у світі. П'ятдесят років тому їх вирощували на кожній фермі, зараз тільки на спеціальних фермах і в спеціалізованих зонах. Значна протяжність країни з півночі на південь дозволяє постачати свіжу продукцію упродовж всього року. Спеціалізованими районами овочівництва і садівництва стали південне узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида, узбережжя Ґалфу, Каліфорнія, штати Ореґон і Вашингтон.
Серед технічних культур найбільше значення мають тютюн і бавовник. США є одним з провідних їх виробників. Тютюн вирощують по обидва боки Аппалачських гір у штатах Північна Кароліна і Кентуккі. «Бавовницький пояс» — колись суцільна смуга Півдня від Атлантичного океану до Техасу — тепер перемістився в західному напрямку і перетворився на декілька розірваних ареалів у долині Міссісіпі, штатах Техас, Нью-Мексико, Арізона і Каліфорнія.
Тваринництво США
Тваринництво США характеризується великим поголів'ям (понад 100 млн голів великої рогатої худоби, з них 10 млн — молочні корови, 60 млн голів свиней, 6,2 млрд бройлерів), високою продуктивністю і міцною кормовою базою (комбікорми, сіяні трави, грубі пасовища). Молочні зони формуються навколо великих метрополітенів. На Північному Сході і в Приозер'ї вони зливаються. Західне Приозер'я, особливо штат Вісконсін, є основним постачальником масла і твердих сирів. Вирощування свиней — спеціалізація «кукурудзяного поясу».
Найбільша концентрація великої рогатої худоби м'ясного напрямку має місце на Великих рівнинах — штати Техас, Оклахома, Канзас і Небраска. Тут її утримують на спеціалізованих ранчо і фермах, які стали відгодівельними підприємствами промислового типу — «фабриками м'яса». Бройлерне господарство характерне для південних схилів Аппалачів і плато Озарк (штати Арканзас, Міссісіпі, Алабама і Джорджія). Виробництво м'яса в США весь час зростає і перевищило вже 34 млн т на рік. Більше 2/5 його припадає на «біле м'ясо» — м'ясо птиці.
Географія сільського господарства США
Сучасна географія сільського господарства в США складалася поступово в процесі колонізації території і змін у структурі самої галузі. Продовжує вона змінюватися і тепер. При цьому головним фактором стала не ринкова орієнтація, а орієнтація на найбільш сприятливі кліматичні умови з наступним транспортуванням продукції навіть на далекі відстані. Зараз частка Півночі в сільськогосподарському виробництві становить 45%, Півдня — 32 і Заходу — 23%. Найважливішою зоною треба вважати Середній Захід (2/5 виробництва при 1/4 площі «суміжних штатів»). Сюди заходить західна частина «молочного поясу», повністю «кукурудзяний» та «пшеничний» пояси і Північні рівнини з їх скотарством.
Стосовно харчування американців, у ньому найважливішу роль відіграють м'ясо та інші продукти тваринного походження (крім тваринного масла), риба, олія, цукор, овочі і фрукти, різні напої, переважно фруктові соки. Споживання хліба, борошна, круп та картоплі незначне.
США імпортують продукти тропіків — каву, какао, чай, тростинний цукор-сирець, банани, спеції, натуральний каучук. Ввозяться також овочі і фрукти, напої, м'ясо великої рогатої худоби і рибопродукти. Одночасно США є найбільшим у світі експортером сільськогосподарської продукції. Продуктів тваринного походження вивозиться мало. Але на експорт іде від 1/4 до 2/3 збору пшениці, кукурудзи, соєвих бобів, арахісу, бавовни, необробленого тютюну, і їх частка у відповідному світовому експорті коливається від 1/6 (тютюн) до 3/4 (кукурудза і соя).
Рибальство є також розвиненою галуззю господарства США. Щорічний вилов риби — 5-6 млн т.