Обробна промисловість.
Це основа матеріального виробництва США. За вартістю продукції частка харчової промисловості (включаючи тютюнові вироби та напої) становить 15%, текстильної, швейної та шкіряно-взуттєвої — 5, деревообробної і меблевої — 3, паперової та поліграфічної — 10, хімічної (включаючи продукти нафти і вугілля, пластмаси і гуму) — 20, виробів з каменю, глини та скла — 2, металургії — 5, металообробки і машинобудування — 40%.
Величезна роль належить новітнім наукоємним виробництвам (майже 28% усіх зайнятих). Вони є практично в усіх галузях. Найбільше значення останнім часом мають виробництва хімікатів, пластмас, синтетики та ліків, комп'ютерів та офісної техніки, засобів зв'язку, електронних компонентів, автомашин, літаків, ракет і космічної техніки, а також різноманітних приладів. Все це галузі хімічної промисловості і машинобудування. Вони відзначаються динамізмом, зростанням зайнятості і розмірів продажу, високою оплатою праці.
Разом з тим, величезний внутрішній ринок США вимагає існування, і при цьому у великих масштабах, традиційних галузей з низькими темпами розвитку і низькою оплатою праці.
Ці особливості структури обробної промисловості США обумовлюють і її позиції в зовнішній торгівлі. З одного боку, США є провідним експортером новітніх наукоємних виробів і малосерійного обладнання (будівельні, гірничі машини), з іншого, — вони є великим імпортером традиційних товарів, особливо товарів широкого вжитку: текстилю, білизни, одягу, взуття, дорожніх речей, іграшок, годинників, фотоапаратів, автомашин, аудіо-, відеосистем. Довозять вони сталь, папір і паперові вироби, чимало техніки виробничого призначення.
Обробна промисловість США зародилась у Новій Англії і згодом поширилась на весь Північний Схід, а потім і в Приозер'я. Вже перед першою світовою війною тут сформувався величезний «промисловий пояс»: Бостон-Балтімор-Сент-Луїс-Мілуокі. Південь та Захід довгий час відставали в промисловому розвитку. Впродовж другої половини XX ст. становище змінилося. Якщо в 1950 р. на Північ припадало 72% продукції обробної промисловості, на Південь — 20 і на Захід — 8%, то в 1993 p., відповідно, 49, 34 і 17%. Тобто сучасне розміщення обробної промисловості практично збігається з розміщенням населення. На Півночі, як і раніше, вона зосереджена в «промисловому поясі». На Півдні найбільші її осередки є на Аппалачському Підмонті і на узбережжі Ґалфу, на Заході — в Каліфорнії. Крім того, на Півдні і Заході існують також значні відособлені промислові центри.
Ще одним важливим зрушенням у розміщенні обробної промисловості в США у другій половині XX ст. став «рух у передмістя». Історично головними осередками її були внутрішні зони міст, тепер більше 1/2 виробництва знаходиться в передмістях. Найбільшими промисловими центрами США є консолідовані метрополітени Нью-Йорка, Чикаго і Лос-Анджелеса. Причому в другій половині XX ст. Лос-Анджелес обігнав Чикаго, а потім і Нью-Йорк і вийшов на перше місце. «Другий ешелон» промислових метрополітенів становлять Філадельфія, Клівленд, Детройт, Мілуокі, Міннеаполіс-Сент-Пол, Сент-Луїс, Даллас, Сан-Франциско та Сіетл. У кожному з них в обробній промисловості зайнято понад 200 тис. чоловік. В цілому ці 12 метрополітенів зосереджують 3/10 усіх зайнятих в обробній промисловості США.
У першій половині XX ст. на розміщення обробної промисловості найбільше впливали сировинно-транспортний фактор, наявність дешевої робочої сили і ринків збуту. Розміщення нових наукоємних виробництв у другій половині століття все більше орієнтується на наукові установи, наявність кадрів вищої кваліфікації та екологічно чисте повітря. Вже під час другої світової війни в США почали з'являтися так звані науково-промислові парки, в яких територіально поєднувалися наукові дослідження і наукоємні виробництва. Як приклад найчастіше називають смугу вздовж кільцевої дороги № 128 Бостона і «Силіконову долину» в Каліфорнії — найбільші зосередження електронної промисловості. Назва «Силіконова долина» стала загальною. На зразок неї тепер вже існують десятки «долин», «коридорів», «смуг», «лісів», «прерій», «трикутників» тощо з новітніми виробництвами і науковими дослідженнями та послугами. Науково-промислові парки тісно пов'язані з університетами і часто групуються навколо них, отримуючи звідти нові ідеї та молодих талановитих учених.
Географія окремих галузей обробної промисловості США має такі особливості.
• Розміщення харчової промисловості збігається в цілому з розміщенням споживчих ринків (метрополітени) і в значно меншій мірі з сировинними зонами.
• Текстильна промисловість — найстаріша галузь, зародилася в XIX ст. в Новій Англії. На початку XX ст. Нова Англія була одним з найбільших у світі районів бавовняного і вовняного виробництва, американським Ланкаширом і Йоркширом. Але в першій половині XX ст. мала місце знаменита «втеча на південь» — переміщення галузі на Аппалачський Підмонт, «де були бавовна, дешеві робочі руки і не було профспілок».
Найбільшим центром швейної промисловості історично був Нью-Йорк з його величезним попитом і дешевою робочою силою жінок-іммігрантів. Зараз пошиття одягу, виробництво трикотажу і килимів значною мірою змістилося в «текстильні штати» Аппалачського Підмонта.
Шкіряно-взуттєві підприємства розміщені на Північному Сході і в Приозер'ї.
• Розміщення потужностей лісозаготівель і деревообробки відповідають географії лісових ресурсів. Найбільшу роль тут відіграють тихоокеанський Північний Захід і південноатлантичні штати. Останні є також головним районом меблевої і целюлозно-паперової галузей. Значна частина меблів виробляється у великих метрополітенах. Щорічні заготівлі деревини — 450 млн м куб, виробництво паперу і картону — 70 млн т. Поліграфія є прерогативою великих міст, в ній домінують Нью-Йорк, Чикаго і Лос-Анджелес.
• У розміщенні хімічної промисловості найістотніше значення мали орієнтація її «верхніх поверхів» на споживача, тобто на великі міста, і перехід від вуглехімії до нафтогазохімії. В другій половині XX ст. в розміщенні цієї галузі різко зросло значення Півдня. Зараз хімічна промисловість розміщена приблизно порівну між середньо-атлантичними штатами, Ґалфом, Приозер'ям і Аппалачським Підмонтом. Найбільша концентрація виробництва має місце в консолідованих метрополітенах Нью-Йорка і Філадельфії та на узбережжі Ґалфу.
• Чорна металургія США декілька разів змінювала свою географію. Зародилась вона в штаті Пенсільванія на східних схилах Аппа-лачських гір. Згодом центри її перемістилися у вугільні райони західних схилів. Провідну роль почав відігравати Піттсбурґ і його оточення. Новим етапом стала поява великих центрів чорної мета¬лургії на південних берегах Великих озер — Буффало, Клівленд, Детройт, Чикаґо, які знаходилися на шляхах між аппалачським вугіллям і залізною рудою озера Верхнього. Після другої світової війни були побудовані металургійні комбінати на Атлантичному узбережжі — Спарроус-Пойнт (поруч з Балтімором) і в Моррісвіллі (біля Філадельфії), розраховані на імпортну залізну руду. Наступна деконцентрація галузі мала місце не за рахунок будівництва нових комбінатів, а за рахунок «міні- і мідізаводів», які працюють на металоломі, привізному чавуні і залізорудних окотках. Розміщення їх орієнтоване на споживача. Виплавка сталі становить до 90 млн т на рік, а імпорт її — 1/5 споживання.
• Підприємства кольорової металургії тяжіють до місць видобутку руди або до портів, що отримують імпортну сировину. З великих метрополітенів тільки Нью-Йорк, Балтімор і Сент-Луїс можна вважати центрами цієї галузі. Як сфера виробництва, кольорова металургія найбільш характерна для Гірських штатів. Особливе місце займає алюмінієва промисловість. За своїми масштабами (виплавляють 5 млн т алюмінію на рік) вона є найбільшою в світі і водночас не має внутрішньої сировинної бази, працюючи на імпортних бокситах і глиноземі. Виготовлення глинозему з бокситів зосереджене в портах Ґалфу. Металічний алюміній отримують на заводах у районах, багатих на дешеву електроенергію: тихоокеанський Північний Захід, Ґалф і долини річок Оґайо і Теннессі.
• Металообробка і машинобудування — ключова і найбільша галузь обробної промисловості США. В ній зайнято 7,1 млн чоловік, або 37% від загальної кількості зайнятих в обробній промисловості.
Загальне машинобудування, тобто виготовлення металообробного устаткування, двигунів, турбін, машин для інших галузей промисловості, для сільського господарства, будівництва і гірничої справи, конторського, торгового і побутового обладнання — найбільш характерне для Приозер'я і Північного Сходу. Виробництво електротехніки також розмістилося головним чином у названих районах. Це великі території і всередині них виробництво окремих видів машин має свою внутрішню географію, зумовлену історією виникнення і характером ринків збуту.
Електронне машинобудування, включаючи електронні компоненти, електронно-обчислювальну техніку, засоби зв'язку і прилади, яке виникло після другої світової війни, перетворилося тепер на величезну сферу зайнятості (понад 1,1 млн чоловік). Особливістю його розміщення стала концентрація не тільки в старих промислових районах Північного Сходу та Приозер'я, а й в нових — на Півдні та Заході. За межами «промислового поясу» Півночі особливо значну роль стали відігравати штати Каліфорнія, Техас і Флорида, а серед метрополітенів — Лос-Анджелес, Сан-Хосе, Даллас, Міннеаполіс — Сент-Пол.
У транспортному машинобудуванні домінують автомобільна і авіаракетна галузі. Автомобілебудуванню належить особливе місце в господарстві США. Серійний випуск автомобілів, розрахований на масового споживача (так зване «сімейне авто»), розпочалося в США ще в роки першої світової війни, тоді як у Західній Європі та Японії це сталося майже на півстоліття пізніше. І зараз автомобілебудування залишається найбільшою галуззю обробної промисловості (840 тис. зайнятих) і своєрідним барометром господарської кон'юнктури в країні. Виробництво автомобілів становить 11 млн штук на рік (6 млн легкових і 5 млн вантажних та автобусів) — перше-друге місце в світі поряд з Японією. Історичним, а до другої світової війни ще й домінуючим, ядром галузі були Детройт і його оточення в штаті Мічиґан, вдало розташовані як щодо виробництва металу та інших матеріалів, що використовуються при виготовленні автомобілів, так і щодо масових ринків їх збуту. Після другої світової війни виготовлення автомобілів виникло в інших частинах Приозер'я, в Північно-східному мегалополісі, на Півдні і в Каліфорнії.
Виробництво літаків, як галузь машинобудування, особливо швидко розвивалась в роки другої світової війни, а ракет і космічної техніки — в 60-х роках. Зараз у цих галузях зайнято, відповідно, 540 і 130 тис. чоловік. Географія їх формувалась поступово в міру розширення і диференціації виробництва. Авіабудування виникло на Півночі, але вже між двома світовими війнами в значній мірі перебазувалось у штати Каліфорнія і Вашингтон на Заході, а згодом і на Південь. Найбільшими його центрами є метрополітени Лос-Анджелеса і Сіетла на Тихоокеанському узбережжі, Сент-Луїса, Уїчіто, Далласа-Форт-Уерта і Атланти — у внутрішній частині країни, а також Колумбуса в штаті Оґайо і Хартфорда в штаті Массачусетс.
Географія виробництва ракет і космічної техніки є ще більш широкою. На Тихоокеанському узбережжі центрами цієї галузі стали метрополітени Лос-Анджелеса, Сан-Хосе, Сакраменто, Сан-Дієґо і Сіетла, на Півдні — Хантсвіпла, Орландо, Нового Орлеану. На Півночі вона є в багатьох великих метрополітенах, а в Гірських штатах — у малих вузькоспеціалізованих містах. Суднобудування в США, крім військового, займає порівняно скромне місце. Військові верфі зосереджені на півдні Нової Англії, на берегах Чесапікської затоки і затоки П'юджет-Саунд.